2/1312/1715/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р. Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Мартинишина Я.М.

при секретарі судових засідань Здибель І.І.

при участі: позивача ОСОБА_2

представник позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені залу суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про виселення без надання іншого житла, -

встановив:

Позивач звернувся в суд з позовом про виселення ОСОБА_5 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Мотивує позов тим, що є одноосібним власником згаданого будинку. Натомість, у в цьому будинку проживає відповідач, який не має жодних документів, які б дозволяли йому проживати у вказаному будинку, на неодноразові прохання позивача відповідач відмовляється добровільно виселитись із будинку, який належить позивачу на праві власності. Вважає, що є підстави для виселення відповідача без надання іншого житлового приміщення в судовому порядку.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3, що діє згідно довіреності від 26.01.2012 року позовні вимоги підтримали, дали пояснення, аналогічні фабулі позовної заяви.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечив. Пояснив, що ? частина будинку була подарована відповідачу його батьком, а також складений заповіт. Тому відповідач вселився у будинок, в якому жили його батьки. Вказав, що немає іншого місця проживання. В разі його виселення він опиниться на вулиці.

Заслухавши пояснення учасників процесу, які з'явились, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач вселився і проживає у будинку АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 19.07.2011 року позов ОСОБА_2 задоволено і визнано недійсними заповіт від 20.02.2009 року, за яким ОСОБА_6 розпорядився на користь ОСОБА_5 належною часткою будинку АДРЕСА_1 та договір дарування від 17.03.2009 року,за яким ОСОБА_6 подарував ОСОБА_5 ? належних йому частку будинку АДРЕСА_1, що посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частини будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом від 03.02.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8. Вказане рішення ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 06.12.2011 року залишено без змін. (а.с.3-11)

Отже, будинок АДРЕСА_1 належить позивачу на праві власності. Вказане підтверджується витягами про державну реєстрацію. (а.с.12-13)

Згідно зі ст.ст. 321, 391 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Протягом усього розгляду справи відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження правомірності користування вказаним будинком, а також доказів правомірного вселення в такий будинок. Відсутність підстав для проживання у будинку на час судового розгляду не заперечується представником відповідача.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач проживає у будинку АДРЕСА_1 без будь-яких підстав, без набуття права власності на вказаний будинок.

Відповідно до ст.383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

У відповідності до ст. ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Покликання представника відповідача на відсутність у відповідача іншого місця проживання та порушення виселенням прав відповідача не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновку про відсутність підстав для проживання у будинку АДРЕСА_1 та не можуть бути підставою для відмови в позові.

Інших доказів безпідставності позовних вимог, в тому числі і на підтвердження своїх заперечень відповідачем суду не надано.

В силу приписів ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Як встановлено судом, власник спірного будинку бажає використовувати належний йому на праві власності будинок для свого проживання.

Судом також встановлено, що відповідач не є власником будинку, власник будинку не надавав згоди на проживання ОСОБА_5, останній не укладав з власником житла, позивачем по справі, договору найму спірного будинку, не є членом сім'ї власника.

Спільне проживання відповідача з позивачем є неможливим та грубо порушує права позивача як власника будинку. На законну вимогу позивача відповідач безпідставно відмовляється виселятися з будинку, чим перешкоджає позивачу у здійсненні його права користування своєю власністю.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач проживає у спірному житловому приміщенні без належних на то підстав, а тому він підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення.

В силу ст.88 ЦПК України із відповідача в користь позивача слід стягнути понесені судові витрати по справі в розмірі 107,30 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.383, 391 ЦК України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_2 задоволити.

Виселити ОСОБА_5 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 107 грн. 30 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: