копія

Провадження № 11/2290/753/2012 Головуючий в 1-й інстанції Демчук П.В.

Справа № 1/2207/5/2017

Категорія: ст.185 ч.2 КК України Доповідач Суслов М. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.11.2012 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого -судді Суслова М.І.,

суддів Ващенка С.Є., Курдзіля В.Й.,

при секретарі

судового засідання Лук"янчук О.М.,

з участю прокурорів Войтюка М.П., Смакогуза І.А.,

захисника ОСОБА_2,

засудженої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_3 на вирок Ізяславського районного суду від 03 серпня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

Вироком Ізяславського районного суду від 03 серпня 2012 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Васьківці, Ізяславського району, мешканку АДРЕСА_1, українку, громадянку України, непрацюючу, незаміжню, на утриманні перебуває малолітня дитина, раніше судиму:

- 29.07.2011 року Ізяславським районним судом за ст.ст.185 ч.1, 185 ч.3, 75 КК України на 3 роки позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, -

засуджено за:

- епізодами таємного викрадення чужого майна 22, 28 березня та 17 липня 2011 року за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки обмеження волі, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, яке визначене вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 липня 2011 року, остаточно призначено 3 роки позбавлення волі;

- епізодами таємного викрадення чужого майна 29 липня і 30 серпня 2011 року за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання остаточно визначено 3 роки 1 місяць позбавлення волі.

Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу залишено попередній - тримання під вартою.

Строку відбування покарання рахується з 26 грудня 2011 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1513 грн. 77 коп. матеріальної та 1000 грн. моральної шкоди; на користь держави 225 грн. 12 коп. судових витрат за проведення експертних досліджень.

За вироком суду ОСОБА_3 засуджено за те, що 22 березня 2011 року вона, перебуваючи у приміщенні стоматологічного відділення Ізяславської ЦРЛ, зайшла у приміщення кабінету зубного лікаря ОСОБА_5 та виявивши відсутність лікаря чи будь-кого іншого, таємно викрала із жіночої сумки потерпілої, що знаходилася на бильці дерев'яного стільця, жіночий гаманець вартістю 50 грн., в якому знаходилися гроші в сумі 750 грн., які обернула в свою користь, спричинивши останній матеріальну шкоду в розмірі 800 грн.

28 березня 2011 року ОСОБА_3, перебуваючи у тому ж приміщенні, зайшла до кабінету ОСОБА_6 та скориставшись її відсутністю, викрала з жіночої сумки шкіряний гаманець вартістю 80 грн.. в якому були гроші в сумі 150 грн., чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду у розмірі 230 грн.

18 липня 2011 р. у приміщенні стоматологічного відділення Ізяславської ЦРЛ ОСОБА_3 зайшла до службового кабінету ОСОБА_7, де користуючись відсутністю останнього, із полотняного портфеля викрала 225 грн., які обернула у свою користь.

29 липня 2011 року близько 15 год. після проголошення вироку Ізяславським районним судом, згідно якого ОСОБА_3 засуджено за злочини, які вона скоїла 08 березня 2011 року та 27 квітня 2011 року, до 3-х років позбавленням волі з випробуванням і відповідно до ст. 75 КК України їй встановлено іспитовий строк на 2 роки, прийшла до приміщення Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі. Виявивши у кабінеті № 8 відсутність працівників, ОСОБА_3 із жіночої сумки ОСОБА_4, що знаходилась у зазначеному кабінеті, викрала гаманець вартістю 40 грн., в якому знаходилися 30 грн. та дві пластикові зарплатні картки ПАТ КБ „Приватбанк" і одна кредитна картка ПАТ КБ „Приватбанк", належні потерпілій та в подальшому, використовуючи викрадену кредитну картку, із особистого банківського рахунку останньої зняла гроші в сумі 1200 грн., чим спричинила тій матеріальну шкоду у розмірі 1270 грн.

Крім того, 30 серпня 2011 року близько 18 год., будучи у приймальному відділенні Ізяславської ЦРЛ, що по вул. Б.Хмельницького у м. Ізяслав, за відсутності будь-кого з осіб, ОСОБА_3 зайшла у приміщення диспетчера і з жіночої сумки викрала гаманець вартістю 21 грн., в якому знаходилися гроші в сумі 80 грн. та дві зарплатні пластикові картки ПАТ КБ „Приватбанк", після чого на автомобілі таксі поїхала у м. Шепетівку, де в банкоматі, що по вул. Привокзальній, 1, за допомогою банківської картки із особистого банківського рахунку ОСОБА_8 зняла гроші в сумі 490 грн., чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 591 грн.

В поданій апеляції, як вбачається з її змісту, засуджена ОСОБА_3 просить вирок скасувати. При цьому вказує, що вину у вчинені злочинів не визнає, показання, які давала на досудовому слідстві неправдиві, тому що відібрані працівниками міліції із застосуванням тиску, в матеріалах справи відсутні докази про її причетність до вчинення вказаних злочинів, під час відтворення обстановки і обставин події давала неправдиві показання, оскільки працівники міліції погрожували забрати її дитину в дитячий будинок, це стало підставою написання явок з повинною та визнання крадіжок. В судовому засіданні свідки не допитувалися, хоча вона і наполягала на проведенні вказаних дій.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженої та в її інтересах захисника на підтримання доводів апеляції, міркування прокурора про законність і обґрунтованість вироку, перевіривши та вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати

в в а ж а є

апеляцію засудженої як таку, що підлягає до задоволення.

У відповідності до вимог ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За змістом ст.334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких він відкидає інші докази, мотиви зміни обвинувачення, а в разі визнання частини обвинувачення необґрунтованим -підстави для цього.

Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України ЅПро виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вирокуЅ від 29 червня 1990 року № 5, в мотивувальній частині вироку потрібно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного судом доведеним, та докази, покладені судом в обґрунтування своїх висновків (п.15), а в вироку належить дати аналіз усіх зібраних по справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, в висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи, тощо. З показань підсудного, потерпілого чи свідка в вироку слід наводити лише ті докази, в яких йде мова про фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини ( п.16).

Разом з тим, місцевий суд при розгляді вказаної справи та постановлені вироку зазначених вимог закону не дотримався.

Як вбачається з змісту вироку, районний суд в його мотивувальній частині при формулюванні обвинувачення доведеним щодо ОСОБА_3 за крадіжку чужого майна по епізодах 22, 28 березня, 17 липня і 30 серпня 2011 року послався як на докази її вини протоколи допиту в якості підозрюваної від 17.08.2011 року і обвинуваченої від 18 серпня 2012 року, протоколи відтворення обстановки і обставин події (т.1, а.с. 72-76, 112-117, 149-154, т.2, а.с.51), покази свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та протоколи огляду і вилучення краденого гаманця у потерпілої ОСОБА_8 (т.2, а.с.26) і його впізнання нею(т.2, а.с.25).

Одночасно з цим, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що в цій частині формулювання обвинувачення нечітке і неконкретне, не викладено весь його обсяг, оскільки при наявності декількох епізодів злочинної діяльності слід дотримуватися вимог викладення такого формулювання з зазначенням місця, часу, способу, мотивів, форми вини та наслідків по кожному епізоду, вчиненого підсудною.

В судовому рішенні місцевого суду такі вимоги проігноровані.

Наведене переконує апеляційну інстанцію в відсутності при постановлені вироку районним судом будь-якої об'єктивності, повноти та всебічності при перевірці обставин скоєння вищенаведених злочинних посягань підсудною, а при наявності її тверджень про застосування працівниками міліції незаконних методів слідства в повній мірі не перевірив їх, не дослідив та фактично не дав належного аналізу для обґрунтування всіх зібраних по справі доказів.

Так, підсудна ОСОБА_3 8 лютого 2012 року під час її допиту в судовому засіданні заявила "… пояснення підчас досудового слідства я давала під тиском працівника міліції, який мені погрожував. Це був працівник карного розшуку Возгречко…" (т.3, а.с.44, хоча по справі 43).

Постановою від 08.02.2012 року місцевий суд направив повідомлення ОСОБА_3 щодо застосування до неї незаконних методів слідства під час дізнання та досудового слідства прокурору Ізяславського району ( т.3, а.с.45, хоча по справі 10 ).

Колегія суддів вважає, що суд повинен був ретельніше дослідити показання підсудної ОСОБА_3, дані нею під час досудового слідства, в яких вона визнавала себе винною у вчиненні злочинів, внаслідок застосування недозволених методів досудового розслідування працівниками правоохоронних органів ( в тому числі, і працівником карного розшуку Возгречко) та з'ясувати, чи отримані наявні у справі докази процесуальним шляхом і чи відповідають вони вимогам допустимості.

Натомість висновки заступника прокурора району (який затверджував обвинувальні висновки) та суду першої інстанції про відхилення доводів ОСОБА_3 щодо незаконних методів слідства, зводяться до результатів службової перевірки та рішення заступника прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи, щодо працівників міліції за даним фактом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі від 12 червня 2008 року „Яременко проти України" зазначено, що „коли особа заявляє небезпідставну скаргу про жорстоке поводження з боку правоохоронних органів, як випливає з положення ст. 3 Конвенції та передбаченого ст. 1 Конвенції загального обов'язку держави «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розд. I цієї Конвенції», має бути проведено ефективне офіційне розслідування, під час якого можна виявити та забезпечити покарання винних осіб. Мінімальні стандарти, викладені в практиці Суду, передбачають проведення незалежного та безстороннього розслідування під контролем громадськості, а від компетентних органів влади вимагають ретельності та оперативності при його проведенні.

Так, із змісту постанови заступника прокурора району ОСОБА_11 від 22 лютого 2012 року слідує, що в ході проведеної перевірки заяви підсудної були опитані працівники Ізяславського РВ УМВС, які проводили з нею процесуальні дії та спілкувались під час перебування у відділенні міліції. При цьому, працівники міліції заперечували здійснення ними будь-яких неправомірних дій зі свого боку по відношенню до ОСОБА_3, вказавши на її добровільну співпрацю з органами внутрішніх справ під час дізнання та досудового слідства (т.3, а.с.44-45). В частині ж перевірки заяви підсудної про застосування до неї недозволених методів слідства працівником карного розшуку Возгречко в вказаному процесуальному документі відсутні будь-які відомості про проведення такої роботи.

Вказане рішення заступника прокурора, який затверджував обвинувальні висновки по об'єднаних справах, не було оцінено судом першої інстанції з точки зору ефективності проведеного розслідування та не звернено увагу на те, що заявниця вказаною службовою особою не опитувалась та відсутні дані по перевірці причетності працівника карного розшуку Возгречко до застосування саме ним неправомірних дій.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає неефективним розслідуванням заяви ОСОБА_3 про застосування до неї недозволених методів слідства.

Вирок суду не можна вважати таким, що відповідає вимогам статті 334 КПК України, якщо він ґрунтується на неналежно перевірених доказах, що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

На думку колегії суддів, висновки суду, які містяться в мотивувальній частині вироку при формуванні обставин доведеності вини ОСОБА_3 в таємному викраденні чужого майна по чотирьох вищенаведених епізодах злочинної діяльності підсудної, які ґрунтуються на зібраних доказах досудового слідства та підтвердженні показами потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які ті давали як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні місцевого суду, свого відображення у вироку з якихось причин не знайшли.

Крім того, показам підсудної в судовому засіданні місцевого суду будь-якої оцінки (критичної чи достовірної) суд не дав, на вказані помилки і неузгодженості вироку місцевого суду вона наголосила і в апеляційній інстанції, підтвердивши тим самим наявність істотних порушень кримінально - процесуального закону при постановлені обвинувального вироку що неї.

Апеляційний суд позбавлений можливості усунути таку неправильність, оскільки це потребує такого об'єму судового слідства, яке неможливе провести в умовах судового розгляду апеляції.

З огляду на наведенні істотні порушення кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду повно і всебічно розглянути справу та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду слід ретельно дослідити зазначені вище обставини, проаналізувати всі доводи засудженої, на які вона посилалися в судовому засіданні апеляційної інстанції, більш ретельно, в тому числі шляхом детального допиту ОСОБА_3, потерпілих і свідків з'ясувати всі обставини злочинних посягань, у вчиненні яких вона обвинувачуються, та постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального і кримінально-процесуального законодавства.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки характер, спосіб скоєння злочинів, у вчиненні яких вона обвинувачується, та зібрані матеріали кримінальної справи дають підстави вважати, що вона, перебуваючи на волі, буде намагатися ухилитися від суду, перешкоджати встановленню істини по справі та продовжувати злочинну діяльність.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК (1960 р.) та п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України, колегія суддів судової палати ,-

у х в а л и л а:

апеляцію засудженої ОСОБА_3 задовільнити.

Вирок Ізяславського районного суду від 03 серпня 2012 року стосовно ОСОБА_3 скасувати, направивши матеріали кримінальної справи на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити попередній -утримання під вартою.

Головуючий -суддя /підпис/

Судді /підписи/

З оригіналом згідно:

суддя апеляційного суду

Хмельницької області М.І. Суслов