УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18   жовтня   2006   року   колегія   судців   судової   палати   в   цивільних   справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі: Головуючого, судді   Шестакової Н.В., суддів   М'ясоєдової Т.М., Летягіної О.В., при секретарі    Войциховської Е.В. з участю: представника позивача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2та ОСОБА_3про визнання переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 березня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2та ОСОБА_3про переведення на неї права та обов'язки покупця 26/100 часток АДРЕСА_1 в місті Сімферополі по договору міни укладеному 05.11.2005 року між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником 36/100 часток цього домоволодіння і згідно діючого законодавства має переважне право купівлі 26/100 часток домоволодіння і бажає купити дане нерухоме майно, але відповідач письмово не повідомила її про намір продати 26/100 часток у даному домоволодінні. Вважає, що до договору міни повинні застосовуватися загальні положення про договір купівлю-продажу майна. .

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22 березня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя від 03.02.2006 року про накладення арешту на 26/100 часток АДРЕСА_1 спуск в м. Сімферополі.

На вказане рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити її позов, мотивуючи тим, що справу було розглянуто з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача зaдоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 715 Цивільного кодексу України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Положеннями ст. 655 наведеного кодексу передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Справа № 22ц-4384/06                               

На підставі ст. 362 Цивільного кодексу України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником 36/100 часток АДРЕСА_1 спуск в м. Сімферополі (а.с. 13). 05.11.2005 року між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір міни, на підставі якого у власність ОСОБА_2 перейшло 26/100 часток АДРЕСА_1в м. Сімферополі, а ОСОБА_3 перейшла у власність АДРЕСА_2 в м. Сімферополі (а.с. 28-33).

Договір міни має багато спільного з договором купівлі-продажу, але вони не тотожні, на підставі договору міни від однієї особи до іншої переходить право власності на майно, тоді як за договором купівлі-продажу продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність покупцеві, який зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимоги ст. 362 Цивільного кодексу України не поширюються на випадки відчуження частки за договором міни, оскільки правила Цивільного кодексу України, які регулюють договір купівлі-продажу, застосовуються до договору міни тільки в частині загальних положень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вважає їх обґрунтованими і заснованими на законі.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, по суті не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути прийняті до уваги, тому що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам закону, в зв'язку з чим оскаржуване рішення не може бути скасоване чи змінено по суті.

При розгляді справи суд повно, об'єктивно та всебічно з дотриманням вимог процесуального права дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам.

Додаткових доказів, що мають відношення до справи, позивач та її представник апеляційному суду не надали.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і правових підстав для його скасування з ухваленням по справі нового рішення не встановлено.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 308, 313, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України у двохмісячний строк з дня набрання нею законної сили.