У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Дело № 10/0191/42/2012 Доповідач : Іщенко В. І.

14.12.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Автономної Республіки Крим міста Феодосіі у складі:

ГоловуючогоІщенка В.І.,

СуддівБелоусова Е.Ф., Зінькова В.І.,

За участю прокурораБубен К.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії апеляцію ОСОБА_5 на постанову судді Ленінського районного суду АР Крим від 19 листопада 2012 року, якою

ОСОБА_5, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Магоча Читинської області, громадянину України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, в силу ст.89 КК України не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до чотирьох місяців,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою судді Ленінського районного суду АР Крим від 19 листопада 2012 року ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із утриманням в слідчому ізоляторі № 15 м. Сімферополя до чотирьох місяців, а саме до 22 годин 30 хвилин 25 січня 2013 року.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, а саме в тому, що він за попередньою змовою в групі з ОСОБА_6 та з іншими невстановленими слідством особами приблизно о 08 год. 00 хв. 01 травня 2012 року проник на територію домоволодіння АДРЕСА_2, та маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном скоїв напад на ОСОБА_7 застосувавши відносно неї насилля небезпечне для життя та здоров'я.

Постановою судді Ленінського районного суду АР Крим від 04 жовтня 2012 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою який спливав 25 листопада 2012 року.

19 листопада 2012 року заступником прокурора АР Крим строк досудового слідства продовжено до 4-х місяців.

16 листопада 2012 року до суду надійшло подання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 до чотирьох місяців, оскільки двомісячний строк тримання під вартою спливає 25 листопада 2012 року.

Не погодившись з постановою судді, ОСОБА_5 подав апеляцію в якій просив замінити йому міру запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Апелянт посилається на відсутність в його діях події та складу злочину і вказує на те, що він не брав участі у вчиненні злочину, оскільки взагалі не розумів, що бере участь у вчинені злочину, а викрадені речі, які були в нього знайдені, отримав у якості подарунку.

Апелянт просить врахувати вказані обставини, а також те, що йому необхідно здійснювати догляд за своєю матір'ю.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Продовжуючи ОСОБА_5 строк тримання під вартою до чотирьох місяців, суддя, послався на вимоги статей 120, 148, 156, 165-3 КПК України(1960), і враховуючи дані, що характеризують особу ОСОБА_5, який характеризується задовільно, звинувачується в скоєнні особливо тяжкого злочину, його можливість ухилятися від суду та слідства і перешкоджати встановленню істини у справі, вважав за можливе продовжити строк тримання під вартою.

З доводами судді погоджується колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 156 КПК України (1960), у випадках, коли у строк, передбачений частиною першою цієї статті розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м'який немає, він може бути продовжений.

Відповідно до ч.1 ст. 165-3 КПК України (1960) продовження строку тримання під вартою може бути продовжено, якщо відсутні підставі для зміни запобіжного заходу чи неможливість закінчення розслідування справи в частині доведеного обвинувачення.

Продовжуючи ОСОБА_5 строк тримання під вартою до чотирьох місяців, суддя дотримався вимог норм кримінально-процесуального закону і ухвалив постанову з дотриманням вимог, передбачених статтями 148, 155, 156, 165-3 КПК України.

Також, суддею були враховані дані, які характеризують особу ОСОБА_5, який за місцем проживання характеризується задовільно, який, в силу ст.89 КК України, не має судимості, обвинувачення у вчинені особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 12 років та необхідності проведення експертиз і виконання ряду слідчих дій.

Доводи апелянта колегія судів вважає неспроможними, оскільки, відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», при розгляді подання про взяття під варту суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, обвинуваченого, розглядати й вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.

Доводи апеляційної скарги про необхідність здійснювати догляд за матір'ю не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження зазначеного.

Апелянт ОСОБА_5 не навів достатніх підстав для необхідності заміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Колегія суддів вважає, що суддя при розгляді подання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 до чотирьох місяців та винесенні постанови дотримався вимог кримінально-процесуального закону, а тому постанову судді Ленінського районного суду АР Крим від 19 листопада 2012 року необхідно залишити без змін, а апеляцію ОСОБА_5 - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 165-3, 365, 366, 382 КПК України (1960), колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Постанову судді Ленінського районного суду АР Крим від 19 листопада 2012 року залишити без змін, апеляцію ОСОБА_5 - без задоволення.

Судді:

Іщенко В.І. Белоусов Е.Ф. Зіньков В.І.