АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/4584/2012 Номер провадження 22-ц/786/127/2013 Головуючий по 1-й інстанції: Передоляк О.С. Суддя-доповідач: Пікуль В. П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 січня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді : Пікуля В.П.,
суддів : Омельченко Л.М., Триголова В.М.,
при секретарі: Ачкасовій О.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кременчук Автосвіт» на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кременчук Автосвіт»до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Компанія Кременчук Автосвіт»у серпні 2012 року звернулося до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2, перебуваючи з позивачем у трудових стосунках, несумлінно виконував трудові обов'язки, завдавши позивачу матеріальної шкоди в розмірі 10 511,10 грн.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2012 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кременчук Автосвіт»до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди -відмовлено.
ТОВ «Компанія Кременчук Автосвіт»подало апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Частинами 1, 2, 4 ст. 130 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
На працівника не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.
Відповідно до ст. 138 цього Кодексу для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 КЗпП України.
В статті 134 згаданого Кодексу зазначено випадки повної матеріальної відповідальності, зокрема, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до вимог статті 135-1 Кодексу Законів про працю України укладено письмовий договір про взяття працівником на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
У відповідності до вимог статті 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено з працівниками (що досягли 18 років), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які передані їм для збереження, обробки, продажу, перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з праці і соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради профспілок від 28 грудня 1977 року №447/24, посада та робота менеджера до нього не входить.
Розширене тлумачення цього Переліку не допускається, оскільки постановою Ради Міністрів СРСР "Про порядок укладення письмових договорів про повну матеріальну відповідальність робітників та службовців за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання або для інших цілей" від 3 жовтня 1977 року №889 встановлено, що доповнення у вказаний перелік можуть вноситися тільки чітко визначеними органами державної виконавчої влади у встановленому порядку.
В пункті 6 Постанови №9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що закони та інші нормативні акти, прийнятті до набуття чинності Конституції України, є чинними в частині, що не суперечить їй.
Судом встановлено, що згідно наказу позивача № 15-к від 01 квітня 2012 року відповідача ОСОБА_2 прийнято на роботу на посаду менеджера з продажу запасних частин товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кременчук Автосвіт».
01 квітня 2012 року ТОВ «Компанія Кременчук Автосвіт»уклало договір про повну матеріальну відповідальність з ОСОБА_2, як з менеджером з продажу запасних частин.
13 квітня 2012 року при складанні заявки №418 ОСОБА_2 зазначено неправильний код запчастини і замість запчастин з номером №1388626, замовлено запчастини з №1388621 в кількості 5 штук на загальну суму 10 511,10 грн., які не можуть бути використані в Україні, у зв'язку з тим, що автомобіль «Ford Са 2012» не поступив в продаж на ринок України.
06.08.2012 року під час проведення інвентаризації складу запасних частин і матеріалів було виявлено на складі наявність запчастин у кількості 2 штук, каталожний №1388621, які підприємство не замовляло.
Згідно наказу №44 від 06.08.2012 року директором ТОВ «Компанія Кременчук Автосвіт»винесено догану та утримано з ОСОБА_2 вартість запчастин №1388621 у кількості 2 штук на загальну суму 4 204, 44 грн.
Наказом №62/к від 06.08.2012 року ОСОБА_2 звільнено з посади менеджера з продажу запасних частин за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
З наказом про оголошення догани ОСОБА_2 не погодився. В своїх поясненнях від 06.08.2012 року на ім'я директора ТОВ «Компанія Кременчук Автосвіт»ОСОБА_2 вказує, що він припустився помилки і при оформленні заявки 13.04.2012 року зазначив невірний номер запчастини, у зв'язку з чим доставили запчастини №1388621 замість №1388626 в кількості 5 штук. Після цього був зроблений «возврат»товару постачальнику за умови, що кожний місяць постачальник буде відгружати по 1 штуці запчастини за №1388621.
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що оскільки позивачем не було доведено обставин та не надано доказів на підтвердження умов, необхідних для покладення на ОСОБА_2 матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову ТОВ «Компанія Кременчук Автосвіт».
Так, відповідачем не було надано доказів спричинення товариству матеріальної шкоди. Окрім того, з наказу №44 про винесення ОСОБА_2 догани вбачається, що на складі було виявлено лише 2 запчастини № №1388621 на суму 4204, 44 грн., а не 5 штук на суму 10 511,10 грн.
Судом вірно не було прийнято до уваги договір між позивачем та ОСОБА_2 про повну матеріальну відповідальність, оскільки посада та робота менеджера не входить до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які передані їм для збереження, обробки, продажу, перевезення або застосування в процесі виробництва.
Не заслуговують на увагу доводи викладені в апеляційній скарзі про те, що згідно посадової інструкції ОСОБА_2 фактично виконував функції комірника, а тому повинен нести повну матеріальну відповідальність, оскільки відповідач був прийнятий на роботу в ТОВ «Компанія Кременчук Автосвіт»на посаду менеджера з продажу запасних частин, працюючи на цій посаді з ним було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, як з працівником ТОВ «Компанія Кременчук Автосвіт», тобто як з менеджером, а не як з комірником.
Враховуючи, що позивач не надав жодного доказу, який би свідчив, що ОСОБА_2 має нести матеріальну відповідальність як у повному розмірі шкоди, тобто згідно ст. 134 КЗпП, так і беззаперечних та переконливих доказів наявності підстав передбачених ст. 130 КЗпП, для покладення на працівника матеріальної відповідальності у межах середнього заробітку, підстави для повного чи часткового задоволення позовних вимог -відсутні.
Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кременчук Автосвіт»- відхилити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя: В.П. Пікуль
Судді: Л.М. Омельченко
В.М. Триголов