УХВАЛА
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів :
Дорчинець С.Г.. (головуюча), Животова Г.О. та Лізанця П.М.,
з участю прокурора Сирохман Л.І.,
захисників - адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
та виправданого ОСОБА_4,
розглянув 8 листопада 2006 року у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в її розгляді судом першої інстанції, на вирок мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 липня 2006 року, яким
ОСОБА_3, несудимий, громадянин України,
засуджений:
за ч.З ст.307 із застосуванням ст.69 КК України на чотири роки шість
місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
за ст.15, ч.З ст.307 із застосуванням "ст.69 КК України на чотири роки
позбавлення волі з кофіскацією майна;
за ч.2 ст.315 КК України на п'ять років позбавлення волі;
на підставі ст.70 КК України остаточно за сукупністю злочинів на
п'ять років позбавлення волі;
він же за частинами другими статей 263 та 307 КК України виправданий
на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю складу злочинів;
ОСОБА_4, судимий 4 листопада 2004 року за ч.2 та ч.З ст.358 із застосуванням ст.75 КК України на два роки обмеження волі із
Справа: №11-674 Категорія: частини другі статей263, 307, 315,ч.3 ст.307, ч.3 ст.15, ч.З ст. 307 КК України головуючий у першій інстанції: Монич В.О. доповідач: Животов Г.О.
звільненням від відбування покарання з випробуванням протягом однорічного іспитового строку та покладенням обов'язку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи,
виправданий за ч.З ст.307; ч.З ст.15, ч.З ст.307 КК України, у відповідності до вимог п.2 ст.6 КПК України, через відсутність складу злочинів.
питання про речові докази та судові витрати вирішені у відповідності до вимог ст.ст.81 та 93 КПК України.
У вироку суду зазначено, що орган досудового слідства обвинувачує підсудних в тому, що 7 та 9 вересня 2005 року ОСОБА_3 на, відповідно, вул.Миколайчука в м.Львові, та на трасі "Ужгород-Київ" на повороті в м.Свалява, кожен раз приблизно о 18 годині, схилив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до вживання психотропної речовини - амфетаміну шляхом розмішування його в напої "Фанта" та збув їм цю речовину, а 13 вересня 2005 року о 10 годині 15 хвилин в м.Мукачеві на вул.Сеченова в автомобілі "PEUGEOT-405" під керуванням ОСОБА_3 виявлено холодну зброю - ніж та 126,97 гр. психотропної речовини - амфетаміну, який зазначений водій разом з пасажиром ОСОБА_4 намагались збути невстановленим слідством особам, але не змогли цього зробити, оскільки були затримані працівниками міліції.
Суд виправдав ОСОБА_3 за частинами другими статей 307 та 263 КК України за відсутністю складу зазначених злочинів, оскільки останній пригощав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 психотропною речовиною безоплатно, а холодну зброю - ніж, не носив, а перевозив в автомобілі.
підсудного ОСОБА_4 суд виправдав за відсутністю в його діях складу поставлених йому за вину злочинів, оскільки ці обвинувачення не стверджені доказами і можливість їх збирання вичерпана.
в апеляції прокурора порушено питання про скасування вироку і повернення справи до того ж місцевого суду на новий судовий розгляд внаслідок істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону допущених місцевим судом, в результаті чого були зроблені помилкові висновки про невинуватість підсудних у вчиненні поставлених їм за вину злочинів.
окрім того, прокурор вважає призначене підсудному ОСОБА_3 покарання явно несправедливим внаслідок м'якості.
в запереченні на апеляцію прокурора виправданий ОСОБА_4 стверджує, що вирок місцевого суду є законним та справедливим і просить залишити його без зміни.
Заслухавши доповідь судді, промови прокурора про підтримку апеляції, засудженого, виправданого та їх захисникі, які просили залишити вирок місцевого суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, суд визнає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із змістом ст.307 КК України та п.4 постанови пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4 " Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" під незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також прекурсорів потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації.
Отже, суд першої інстанції безпідставно виправдав ОСОБА_3 за ч.2 ст.307 КК України тільки на підставі того, що останній безоплатно збув ОСОБА_5 та ОСОБА_6 психотропну речовину.
помилково місцевий суд виправдав ОСОБА_3 і за ч.2 ст.263 КК України, оскільки згідно із змістом зазначеного кримінального закону та абзацем другим п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2006 року № 3 "про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами" незаконне носіння холодної зброї є її переміщення, транспортування особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, танспортному засобі тощо).
покарання ОСОБА_3 безпідставно призначено із застосуванням ст.ст.69 та 75 КК України, у зв'язку з чим його слід визнати явно несправедливим внаслідок м'якості.
Суд передчасно визнав невинуватим підсудного ОСОБА_4, оскільки не допитав свідка ОСОБА_7, а його показанням на досудовому слідстві дав не правильну оцінку, оскільки з протоколу допиту останнього вбачається, що ОСОБА_4 був співучасником ОСОБА_3 у вчиненні вищезазначених злочинів і ці дані співвідносяться з іншими доказами зібраними у справі, зокрема - з протоколом огляду транспортного засобу та вилучення наркотичних засобів, висновками відповідних експертиз щодо цих наркотичних засобів тощо. Цю неповноту судового слідства слід усунути при новому розгляді справи.
Отже, згідно з вимогами ст.ст.367, 369, 371 та 372 КПК України, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню внаслідок невідповідності викладених в ньому висновків фактичним обставинам справи, неправильного застосування кримінального закону, та явній несправедливості, внаслідок м'якості, призначеного ОСОБА_3 покарання.
Справа, згідно зі ст.374 КПК. України, підлягає поверненню на новий судовий розгляд до того ж місцевого суду, оскільки при її розгляді були допущені такі порушення вимог кримінально-процесуального закону, які унеможливлювали постановлення вироку.
так, усупереч вимогам ст.ст.284, 290, 292 КПК України, відкривши судове засідання головуючий не встановив та не повідомив причини неявки свідків, внаслідок чого суд не мав можливості правильно вирішити питання про розгляд справи або відкладення його.
окрім того, усупереч вимогам ст.317 КПК України, після розгляду судом усіх доказів, що є у справі, головуючий не опитав учасників судового розгляду, чи бажають вони доповнити судове слідство і чим саме, внаслідок чого порушив їх право на заявлення клопотань і незаконно оголосив судове слідство закінченим та перейшов до судових дебатів.
Суд не встановив особу підсудного ОСОБА_4, оскільки зазначив у вироку неправильни дані про кримінальний закон за яким останній раніше судимий, та вид і міру покарання призначені йому попереднім вироком.
Окрім того, справа підлягає поверненню до того ж місцевого суду на новий судовий розгляд з таких підстав.
За змістом ст.378 КПК України та п.З постанови Пленуму верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 1 "про практику постановлення вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку" апеляційний суд не може постановити свій вирок тоді, коли в апеляції порушено питання про скасування вироку суду першої інстанції з підстав, передбачених ч.І вищезазначеної статті, але висловлено прохання повернути справу на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Оскільки апелянт просить скасувати вирок та повернути справу на новий судовий розгляд, а головуючий у суді першої інстанції не знайшов підстав для визнання цієї позиції суперечливою і такою, що не узгоджується з вимогами пунктів 2, 3 ч.І, ч.2 ст.374, ч.І ст.378 КПК України, постановлення свого вироку апеляційним судом в даній справі унеможливлено.
Зважаючи на зазначене, керуючись ст.ст.365 та 366 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити, вирок, мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 липня 2006 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, справу повернути до того ж місцевого суду на новий судовий розгляд в іншому складі.