Справа № 0306/1299/2012 Провадження №11/0390/458/2012 Головуючий у 1 інстанції:Луньова Т.М.
Категорія:ч.2 ст.368 КК України Доповідач: Пазюк О. С.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 серпня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Пазюка О.С., О С
суддів - Матата О.В., Польового М.І.,
при секретарі - Бубало О.О.,
за участю прокурора -Старчука В.М.,
потерпілого - ОСОБА_2,
виправданого- ОСОБА_3,
захисника - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ковельського міськрайонного суду від 21 травня 2012 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Євпаторія АР Крим, житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта вища, одружений, має на утриманні малолітню дитину, тимчасово безробітний, несудимий,-
за ч.2 ст.368 КК України визнаний невинним і виправданий за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 у виді підписки про невиїзд -скасовано.
Судом вирішено долю речових доказів.
Судові витрати по справі в сумі 1739 (одна тисяча сімсот тридцять дев'ять) грн.52 коп. -прийнято на рахунок держави.
Арешт, накладений на належний ОСОБА_3 автомобіль марки «NISSAN ALMERA»2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4. -скасовано.
Розглянувши справу в апеляційному порядку колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області,-
В С Т А Н О В И Л А :
Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що, працюючи старшим інспектором ДПС групи дорожньо-патрульної служби ВДАІ та автомобільно-технічної інспекції ВДАІ УМВС України у Волинській області, будучи службовою особою, з використанням свого службового становища, шляхом вимагання, 10 листопада 2008 року в м.Нововолинську Волинської області отримав від ОСОБА_2 через ОСОБА_5 хабар в сумі 100 грн. та 120 доларів США, що по курсу НБУ становило 695 грн. 81 коп., за повернення знятих працівниками ДАІ номерних знаків з автомобіля ОСОБА_2 «Опель-Аскона».
Вироком Ковельського міськрайонного суду від 21 травня 2012 року ОСОБА_3 було виправдано за ч.2 ст.368 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні злочину. Як на підставу виправдання, суд послався на те, що органами досудового слідства не зібрано достатньо доказів, які б доводили винуватість підсудного ОСОБА_3, крім того вичерпано всі можливості для збору додаткових доказів.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати через невідповідність висновків суду, фактичним обставинам справи, однобічності та неповноти судового слідства, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. При цьому посилається на те, що суд необґрунтовано виправдав ОСОБА_3 за ч.2 ст.368 КК України, оскільки на його думку, в матеріалах справи є достатньо доказів на підтвердження його винуватості у вчиненні вказаного злочину.
Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, прокурора, який апеляцію підтримав, виправданого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які апеляцію прокурора заперечили; ОСОБА_3 в судових дебатах та останньому слові просив вирок суду першої інстанції залишити в силі, провівши часткове судове слідство, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція підлягає до задоволення.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст.327 КПК України виправдовувальний вирок постановлюється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також, коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. При цьому виправдовувальний вирок відповідно до ч.1 ст.327 КПК України повинен бути мотивований судом.
Згідно ч.4 ст.334 КПК України мотивувальна частина виправдовувального вироку повинна містити підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.
Відповідно до ст.323 КПК України -як обвинувальний так і виправдовувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті у судовому засіданні і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається з матеріалів справи - виправдовуючи ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, суд наведених вище вимог кримінально-процесуального закону не дотримався.
Так, орган досудового слідства обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, обґрунтував рядом доказів, зокрема: показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12. ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, експерта ОСОБА_24; протоколом усної заяви про злочин ОСОБА_2 від 10.11.2008 року; актом комісії від 10.11.2008 року, складеного начальником 2-го відділу ВБ УМВС України у Волинській області ОСОБА_25; списком співробітників ДАІ з обслуговування смт.Іваничі і району; наказом №265 ос від 08.11.07 року «По особовому складу»; функціональними обов'язками ВДАІ та АТІ ВДАІ УМВС України у Волинській області; протоколом огляду номерних знаків від 10.11.2008 року; заявою ОСОБА_2 про надання відбитків пальців; стенограмою розмови з диктофону марки OLYMPUS; висновком спеціаліста №20 від 18.01.2009 року, згідно якого три сліди пальців рук на номерних знаках НОМЕР_5 належать ОСОБА_2; роздруківкою телефонних з'єднань мобільного телефону НОМЕР_1, яким користується ОСОБА_5; номером НОМЕР_2, яким користувався ОСОБА_3; роздруківкою телефонних з'єднань мобільного телефону НОМЕР_3, яким користується ОСОБА_6; слідами пальців рук на п'яти липких стрічках, виявлених на номерних знаках НОМЕР_5; висновком експерта №55 від 26.03.09; протоколом очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2; копією з ЖРЗПЗ, де під №1484 10.11.2008 року зареєстрований протокол заяви ОСОБА_2; довідкою з Ощадбанку про офіційний курс гривні до долара станом на 10.11.2008 року; протоколом очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_26; фото-таблицею до протоколу огляду місця події від 10.11.2008 року по факту огляду реєстраційних знаків НОМЕР_5; висновком експерта №201 від 07.10.2009 згідно якого два сліди пальців рук на номерних знаках НОМЕР_5 належать ОСОБА_3, три -ОСОБА_2; висновком службового розслідування від 23.03.2010 року; повідомленням ДАІ №11\925 від 23.03.2010 року; роздруківкою з комп'ютерної бази «АРМОР»про складання адміністративних протоколів про вчинення порушень ПДР, які були складені працівниками взводу №2 ДПС ДАІ ОСОБА_21 та ОСОБА_17 08.11.2008 року та 09.11.2008 року; протоколом виїмки від 09.02.2012 року відповідно до якого у приміщенні Іваничівського районного суду Волинської області було вилучено адміністративну справу №3-4168\08р. на 6 аркушах, заведену на порушника ОСОБА_19; протоколом огляду вказаної адміністративної справи від 14.02.2008 року.
Потерпілий ОСОБА_2, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 при розгляді справи в апеляційній інстанції при проведенні часткового судового слідства повністю підтвердили свої покази, які вони давали під час досудового і судового слідства. Зокрема, потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 10 листопада 2008 року дійсно передавав гроші у сумі 100 грн. та 120 доларів США працівнику ВДАІ ОСОБА_3 за повернення номерних знаків свого автомобіля. При цьому був присутній ОСОБА_6, який підтвердив факт передачі та отримання хабара ОСОБА_3 Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав, що неодноразово спілкувався з ОСОБА_3 в телефонному режимі по питанню повернення номерних знаків за грошову винагороду.
Крім того, обвинувачення ОСОБА_3 також ґрунтується на показаннях понятих під час процесуальних дій -ОСОБА_11 та ОСОБА_10, а також працівників ВВБ УМВС України у Волинській області ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, які безпосередньо знаходились неподалік місця передачі хабара. Допитавши вказаних осіб та дослідивши інші зазначені в обвинувальному висновку докази, суд першої інстанції, визнавши частину їх недопустимими, а іншу - недостатніми, зробив висновок, що в судовому засіданні вину ОСОБА_3 у злочині, передбаченому ч.2 ст.368 КК України недоведено.
Підставами такого висновку суд зазначив те, що потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_5 неодноразово в ході судового слідства змінювали свої покази щодо обставин передачі хабара ОСОБА_3 Таке твердження є необґрунтованим, оскільки як потерпілий так і свідки ОСОБА_6, ОСОБА_5 як на допиті так і в судовому слідстві чітко вказували на час та обставини передачі хабара ОСОБА_3, а незначні неточності не впливають на доведеність такого факту.
Крім цього, суд при винесенні вироку критично оцінив показання працівників відділу внутрішньої безпеки УМВС України у Волинській області ОСОБА_28, ОСОБА_29 та ОСОБА_27, мотивуючи це тим, що дані особи є зацікавленими у справі, так як працюють у відділі, який безпосередньо здійснює нагляд за роботою своїх працівників, що й дозволяло їм зініціювати факт передачі та отримання грошей. Хоча, як вбачається з матеріалів справи, дані твердження є надуманими і не підтверджені доказами щодо характеру взаємовідносин між ОСОБА_3 та працівниками ВВБ УМВС України у Волинській області.
Також суд неналежним чином дослідив показання цих свідків, які заявляли, що отримали повідомлення від ОСОБА_2 про вимагання працівником ДАІ хабара за повернення номерних знаків та були очевидцями його передачі. При цьому ОСОБА_27 впізнав в особі, яка отримала хабар, ОСОБА_3
Доводи суду щодо непроведення працівниками ВВБ оперативно-розшукових заходів відносно ОСОБА_3, а саме: грошові кошти не були помічені відповідним засобом, отримувач грошей не затримувався, гроші після передачі в якості хабара не вилучались - спростовуються показами свідків, працівників ВВБ УМВС України у Волинській області, а також потерпілим.
Крім того, в матеріалах справи наявний рапорт працівника ВВБ ОСОБА_27 про порядок проведення оперативно-розшукових заходів відносно ОСОБА_3, яким і спростовується дане твердження суду.
Надуманим є висновок суду і щодо розбіжностей в їх показаннях, оскільки вказані свідки однозначно вказують на час, місце, обставини отримання хабара саме ОСОБА_3, чітко й однаково вказують на обставини прибуття до місця скоєння злочину і, власне, обставини отримання ОСОБА_3 хабара.
Такий довід є необґрунтованим, тому що вказані свідки брали участь в організації оперативно-розшукових заходів та слідчих дій у справі ОСОБА_3 і спостерігали за їх проведенням. Свідчення цих свідків доповнюються показаннями потерпілого ОСОБА_2, узгоджуються разом з іншими доказами, зокрема протоколом огляду місця події (т.1 а.с.24), висновком судово-дактилоскопічної експертизи (т.1 а.с.110-118а), згідно якої на номерних знаках виявлено та вилучено сліди пальців рук, два з яких належать ОСОБА_3
Суд їх показання безпідставно не прийняв до уваги лише через те, що свідки ОСОБА_26 і ОСОБА_30, які є близькими знайомими ОСОБА_3, крім того останній з ОСОБА_30 разом працював в одному райвідділі внутрішніх справ - твердили про знаходження ОСОБА_3 в них вдома під час передачі хабара.
Між тим, не було звернуто уваги на те, що доказів знаходження даних свідків разом з ОСОБА_3, крім їх показань, немає. Не встановлено, де перебували дані свідки під час події, даючи вищевказані показання, дані свідки вказують на різний час і різні обставини. Все це ставить під сумнів їх показання.
Виправдовуючи ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, суд також зазначив, що не бере до уваги протокол-заяву потерпілого ОСОБА_2, оскільки вважає, що вона містить суперечності, а саме: за змістом зазначена заява була складена ще до передачі хабара ОСОБА_3
Такий довід суду є недоречним, оскільки потерпілий звернувся до працівників органів внутрішніх справ із заявою про злочин, який має відбутися, вказуючи при цьому на особу, яка повинна була отримати хабара.
Твердження про певні неточності в протоколі-заяві про злочин, в судовому засіданні пояснив свідок ОСОБА_27 Також про обставини проведення огляду місця події в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які були понятими при огляді та зазначили про виявлення на номерних знаках слідів пальців рук (т.1 а.с.24). Тому, на думку колегії суддів дані твердження є непереконливими.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд не навів переконливих доказів, якими підтверджується його висновок про недоведеність вини ОСОБА_3 в скоєнні злочину, відповідальність за який передбачено ч.2 ст. 368 КК України, та чому відхилено докази про його винуватість, зокрема: протокол заяви ОСОБА_2 про злочин від 10 листопада 2008 року (т.1 а.с.12), в якому потерпілий зазначає, що за позитивне вирішення питання, а саме: повернення номерних знаків -працівники ДАІ вимагають у нього хабар у розмірі 800 грн.; протокол огляду місця події від 10.11.2008 року (т.1 а.с.24), в якому у присутності понятих зафіксовано вилучення номерних знаків НОМЕР_5 зі слідами пальців рук, які в подальшому відповідно до висновку експерта №55 від 26.03.2009 року (т.1 а.с.11-114) ідентифіковані як ОСОБА_3; висновок експерта ОСОБА_24А, яким пояснюються розбіжності в розмірах бірок на відкопійованих слідах пальців, запис розмови з диктофона «OLIMPUS digital voice recorder VN-960PC», який свідчить про домовленість ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 щодо передачі хабара у сумі 120 доларів США (т.1 а.с.49).
Органи досудового слідства, як на доказ винуватості ОСОБА_3 в отриманні хабара посилалися на зміст телефонних розмов між останнім та ОСОБА_6 і ОСОБА_2 (т.1 а.с.68-75). Суд цих обставин належним чином не дослідив, оцінки не дав і не вказав, чому відкидає цей доказ обвинувачення.
Висновки суду про те, що понятий ОСОБА_10 був якимось чином заінтересований у справі, оскільки він працював кочегаром в Іваничівському РВ УМВС України у Волинській області не підтвердженні доказами щодо взаємовідносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_10
Таким чином, не було усунуто неповноту досудового слідства, що можна було зробити в ході судового розгляду, поверхово досліджено докази по справі та дано їм упереджену оцінку. Це, на думку колегії суддів, призвело до передчасного винесення виправдовувального вироку.
За таких обставин, висновок суду про необхідність виправдання ОСОБА_3 за ч.2 ст.368 КК України є передчасним, ґрунтується на припущеннях, зроблений без повного, всебічного та об'єктивного аналізу наявних у справі доказів, а тому -незаконним.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду слід скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд під час якого суду необхідно ретельно дослідити всі докази у справі, дати їм належну оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, який брав участь у суді першої інстанції задовольнити.
Вирок Ковельського міськрайонного суду від 21 травня 2012 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в цей же суд в іншому складі суду.
Головуючий
Судді