Справа № 0308/21047/2012 Провадження №10/0390/405/2012 Головуючий у 1 інстанції:Ющук О.С.
Категорія: запобіжний захід Доповідач: Денісов В. П.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 грудня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області у складі:
головуючого -судді Денісова В.П.,
суддів -Матата О.В., Борсука П.П.,
за участю секретаря - Бубало О.О.,
прокурора - Чубко Д.В.,
захисника -ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцію прокурора прокуратури м. Луцька, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Луцького міськрайонного суду від 25 грудня 2012 року щодо ОСОБА_2, який підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України,
В С Т А Н О В И Л А :
Старший слідчий СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області за погодженням з прокурором звернувся до Луцького міськрайонного суду з поданням про продовження строку тримання під вартою до 3-х місяців щодо ОСОБА_2, який підозрювався у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України.
Постановою суду від 25 грудня 2012 року в задоволенні даного подання відмовлено та обрано ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20000 гривень.
Своє рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_2 раніше не судимий, має постійне місце проживання, слідчим не представлено достатніх доказів про те, що ОСОБА_2 в подальшому буде ухилятися від слідства та перешкоджати встановленню істини по справі чи продовжувати займатись злочинною діяльністю.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, зазначає, що судом не взято до уваги вимоги п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 25.04.2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства" та враховано те, що ОСОБА_2 спочатку було обрано запобіжний захід підписку про невиїзд, яку він порушив, у зв'язку з чим постановою Луцького міськрайонного суду останньому було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, а слідчим СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області було зупинено досудове слідство по справі та оголошено обвинуваченого ОСОБА_2 у розшук. Після розшуку ОСОБА_2 постановою Луцького міськрайонного суду від 26.10.2012 року обрано запобіжний захід взяття під варту строком на 2 місяці. Також судом неправильно застосовано кримінальний закон, а саме допущено порушення вимог п.2 ч.1 ст.369 КПК України (в редакції 1960 року). Вищевикладені факти не дають обґрунтованої впевненості в тому, що застосування більш м'якого запобіжного заходу -застави, може забезпечити належну поведінку обвинуваченого.
Просить постанову суду скасувати, а подання направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, прокурора, який апеляцію підтримав, захисника ОСОБА_2, який апеляцію заперечив, дослідивши матеріали подання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 176, 178 КПК України слідчий суддя, суд, обираючи запобіжний захід, враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, в тому числі наявність в нього родини й утриманців, репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним умов застосування запобіжних заходів та інше.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 25.04.2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства" взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом і обирається лише за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і його належної поведінки, та при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатись ухилятись від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі, продовжувати злочинну діяльність.
Суд першої інстанції при розгляді подання про продовження строків тримання під вартою щодо ОСОБА_2 дотримався вказаних вимог закону.
Так, зокрема, судом враховано, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого та середньої тяжкості умисних злочинів, не судимий, має постійне місце проживання, одружений, на утриманні має малолітню дитину, на даний час хворіє.
Посилання прокурора в апеляції на той факт, що ОСОБА_2 може ухилятись від слідства або від виконання процесуальних дій, перешкоджатиме встановленню істини по справі або продовжуватиме злочинну діяльність, свого підтвердження не знайшли та є такими, що ґрунтуються на припущеннях.
В поданні слідчого необґрунтовано необхідність збереження запобіжного заходу взяття під варту щодо ОСОБА_2.
Переконливих доказів того, що обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи на волі, буде ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у справі, продовжувати злочинну діяльність, матеріали подання не містять. Не навів цих обставин і прокурор, який брав участь у розгляді справи як судом першої інстанції, так і в апеляційному суді.
Крім того, як вбачається із постанови про продовження строку досудового розслідування від 13.12.2012 року строк досудового розслідування даного кримінального правопорушення до 13.01.2013 року, який є меншим ніж продовжений строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2.
При розгляді клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, прокурором і слідчим не доведено обставин, які виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою, згідно ч.5 ст.199 КПК України.
На даний час визначена судом першої інстанції сума застави внесена на відповідний рахунок.
При таких обставинах, суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 176-178 КПК України та прийшов до правильного висновку, що відсутні підстави для продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_2, і в даному випадку буде досягнуто мети застосування запобіжного заходу при обранні запобіжного заходу застави і що він забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам, вказаним у ч.1 ст.177 КПК України.
Обставини, якими суд обґрунтував прийняте рішення про відмову у задоволенні подання слідчого, прокурором в апеляції не спростовані.
Також слід враховувати положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, а також загальну спрямованість реформи кримінального судочинства на гуманізацію та підвищення гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом.
Враховуючи вищевикладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування та задоволення апеляції прокурора, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 199, 405, 422 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Постанову Луцького міськрайонного суду від 25 грудня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію прокурора прокуратури міста Луцька -без задоволення.
Головуючий
Судді