Справа № 0301/2028/2012 Провадження №11/0390/723/2012 Головуючий у 1 інстанції:Сеник Р.П.

Категорія:ч.1 ст.190 КК України Доповідач: Пазюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Пазюк О С

суддів - Опейди В.О., Матвієнко Н.В.,

за участю прокурора -Старчука В.М.,

засудженого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Володимир-Волинського міського суду від 30 серпня 2012 року, яким -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Федорівка Володимир-Волинського району Волинської області, громадянин України, українець, з середньо-спеціальною освітою, розлучений, не працюючий, проживає - АДРЕСА_1 не судимий в порядку ст. 89 КК України, засуджений:

за ч.1 ст. 190 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 річного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки в порядку ст.76 КК України: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтись для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередній -підписку про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 -35 342 грн. 50 коп. матеріальної шкоди та 300 грн. витрат на правову допомогу -всього 35 642 ( тридцять п'ять тисяч шістсот сорок дві) грн. 50 коп. та на користь ОСОБА_4 -975 грн. матеріальної шкоди, 300 грн. -моральної шкоди та 300 грн. -витрат на правову допомогу, а всього -1 575 (одну тисячу п'ятсот сімдесят п'ять) грн.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що 01 жовтня 2010 року близько 11 год., знаходячись на території фермерського господарства, розташованого в АДРЕСА_2 з метою заволодіння чужим майном, реалізовуючи заздалегідь обдуманий корисливий єдиний умисел, а саме -купуючи у ОСОБА_3 6 000 кг. картоплі запевнив останнього сплатити йому до 12 жовтня 2010 року кошти в сумі 18 000 грн. В подальшому, 14 жовтня 2010 року, ОСОБА_1 вчасно не виконавши попередньої домовленості, створюючи ОСОБА_3 помилкову впевненість добросовісності своїх намірів, заплатив останньому гроші в сумі 9 400 грн. за раніше придбану картоплю, одночасно запевнивши, що решту поверне протягом кількох днів, чим увійшов у довіру до потерпілого. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел щодо заволодіння чужим майном, 20 жовтня 2010 року, близько 15 год. ОСОБА_1 знаходячись на території фермерського господарства, заплатив ОСОБА_3 гроші в сумі 4 700 грн. як частину коштів за придбану ним раніше картоплю та, користуючись довірою потерпілого, яка склалась в силу стосунків між ними, під виглядом купівлі, шляхом обману, заволодів належною останньому картоплею в кількості 7 620 кг. сорту «Санта»та картоплею сорту «Біла Роза»в кількості 3 485 кг. на загальну суму 35 342 грн.

Крім цього, ОСОБА_1 в період 01 та 20 жовтня 2010 року в с.Бубнів Володимир-Волинського району, керуючись єдиним умислом, направленим на протиправне заволодіння чужим майном, а саме -під час вчинення вказаних вище шахрайський дій при заволодіння картоплею, належною ОСОБА_3 діючи шляхом обману, заволодів належним ОСОБА_4 полімерними сітками в кількості 1 500 штук на загальну суму 975 грн.

У поданій на вирок апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи, просить вирок суду скасувати в частині призначення покарання у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засуджено, внаслідок м'якості та постановити свій вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ч.1 ст. 190 КК України та обрати йому покарання у виді обмеження волі строком на три роки.

Не погоджуючись з рішенням суду, посилаючись на незаконне засудження, ОСОБА_1 у поданій апеляції просить вирок суду скасувати, а справу відносно нього -закрити, оскільки рахує, що в його діях є цивільно-правові відносини.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, прокурора, який свою апеляцію підтримав, а апеляцію засудженого просив залишити без задоволення; засудженого та його захисника, які свою апеляцію підтримали, а апеляцію прокурора заперечили, ОСОБА_1 в судових дебатах та останньому слові просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінальної справи за доводами апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні шахрайських дій підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.

Дії засудженого за ч.1 ст. 190 КК України правильно кваліфіковані.

Приймаючи до уваги вищенаведене, тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину та особу підсудного, який раніше в порядку ст. 89 КК України не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на утриманні має дитину -інваліда дитинства, свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування до останнього положень ст. 75 КК України та звільнив його від відбування покарання з випробуванням. Таке покарання повністю відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, і є необхідним та достатнім для виправлення винного і попередження нових злочинів. Тому, апеляція прокурора в частині призначеного покарання є безпідставною.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за епізодом заволодіння чужим майном потерпілого «шляхом зловживання довірою».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 раніше були знайомі та перебували у довірливих стосунках. Користуючись довірою потерпілого, ОСОБА_1 під виглядом купівлі заволодів картоплею на загальну суму 35 342 грн. 50 коп.

Факт заволодіння картоплею саме шляхом зловживання довірою підтверджується тим, що ОСОБА_1 мав кошти для розрахунку з потерпілим ( а.с.74-75), про що й стверджував свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6.(а.с. 69-70), неодноразово обіцяв повернути кошти потерпілому. Більше того, ОСОБА_6 розрахувався з ОСОБА_1 за куплену у нього раніше картоплю у повному обсязі, сплативши 23 тис. грн. Тобто, ОСОБА_1 мав реальні можливості розрахуватись з ОСОБА_3, але не виконав цього.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що з вироку підлягає виключення рішення суду про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.1 ст. 190 КК України за ознакою «шляхом обману».

Будь-яких інших підстав для зміни або скасування постановленого рішення, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора Володимир-Волинської міжрайонної прокуратури ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Володимир-Волинського міського суду від 30 серпня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити з вироку про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.1 ст. 190 КК України за ознакою «заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою».

В решті вирок суду залишити без зміни.

Головуючий

Судді