АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА іменем    України

7 листопада 2006 року.                                                                                           м. Луцьк

Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі головуючого судді Расевича С.І., суддів Здрилюк О.І. та Стрільчука В.А. при секрета­рі Царук О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Світязької сільської ради Шацького ра­йону Волинської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Світязької сільської ради Шацького району Волинської області про визнання права власності на незавершене бу­дівництво і визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину за законом за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_4 на рішення Шацького районного суду Волинської області від 9 серпня 2006 року.

Особи, які беруть участь у справі: позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2; представник позивачів - ОСОБА_4; відповідач - Світязька сільська рада Шацького району Волинської області; представник відповідача - ОСОБА_5; відповідач - ОСОБА_3; представник відповідача -ОСОБА_6.

Колегія суддів

встановила:

Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 9 серпня 2006 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1., ОСОБА_2. до Світязької сільської ради Шацького району Волинської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на земель­ну ділянку в порядку спадкування відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1., ОСОБА_2., Світязької сіль­ської ради Шацького району Волинської області про визнання права власності на незаверше­не будівництво і визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину за законом задоволено частково.

Визнано свідоцтво про право на спадщину за законом серії НОМЕР_1, вида­не на ім'я ОСОБА_1. та ОСОБА_2. 5 червня 2000 року, недійсним.

В решті зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачів за первісним позовом ОСОБА_4., покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуаль­ного права, неповне з'ясування обставин справи, просить дане рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Справа № 22-Ц-973/06                                                         Головуючий в 1 інстанції Храновська Н.В.

Категорія - спори про приватну власність                    Доповідач Расевич СІ.

Судом            першої              інстанції встановлено, що згідно рішення правління

колгоспу „Світязь" НОМЕР_2 земельну ділянку, з конкретним зазначенням її місця знаходження, було надано під забудову ОСОБА_3.

Рішенням того ж колгоспу НОМЕР_3 земельну ділянку під бу­дівництво було надано ОСОБА_7., проте конкретного місця розташування земельної ді­лянки зазначено не було.

Судом також встановлено, що ОСОБА_7 виготовила на своє ім'я проект забу­дови, свідоцтво на забудову, акт про винесення в натуру меж земельної ділянки незаконно, скориставшись копією рішення Світязької сільської ради Шацького району Волинської обла­сті НОМЕР_4, на підставі якого земельну ділянку було надано під забудову ОСОБА_3.

Постановою Шацького районного суду від 16 лютого 2006 року в задоволенні по­зову ОСОБА_1. до Світязької сільської ради Шацького району Волинської області про визнання незаконними рішень Світязької сільської ради НОМЕР_4, НОМЕР_3, НОМЕР_5 відмовлено.

Апелянт посилається на те, що ОСОБА_7 на законних підставах, які передба­чені чинним на той час ЗК УРСР, набула право на присадибну земельну ділянку. Крім того вказує на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення посилався на ст. 15 ЗК УРСР, вказуючи на виключну компетенцію сільських рад щодо затвердження рішення загальних зборів членів колгоспу про надання земельної ділянки, хоча вказане положення там відсутнє.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 12^і Земельного кодексу УРСР до компетенції сільських рад на­лежить затвердження рішень загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених) або адміністрації радгоспу, підприємства, організації, установи про наділення присадибних діля­нок робітникам, службовцям, пенсіонерам та інвалідам, які проживають у сільських населе­них пунктах.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Земельного кодексу УРСР надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ді­лянки в порядку, передбаченому статтями 37-41 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення виконкому Світязької сільської ради НОМЕР_4 спірну земельну ділянку було надано в користу­вання ОСОБА_3.

Вказана земельна ділянка у ОСОБА_3 у передбаченому ЗК УРСР порядку не вилучалась, а рішення Світязької сільської ради НОМЕР_6 про надання зе­мельної ділянки ОСОБА_7. не було затверджено у встановленому законом порядку, а тому ОСОБА_3 являється єдиним законним набувачем спірної земельної ділянки.

Враховуючи наведене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність первісного позову, а посилання апелянта на помилкове зазначення судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення ст. 15 ЗК УРСР, а не ст. 12^і ЗК УРСР як норми закону, що визначає компетенцію сільських рад у галузі використання та охорони земель, підставою для скасування по суті правильного рішення бу­ти не може.

Апелянт також посилається в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно об'єднав первісний та зустрічні позови в одне провадження, а також поновив строк позовної давності ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановле­ний відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його про­пущенім з поважних причин.

З показів допитаного в якості свідка ОСОБА_3 вбачається, що він не знав про факт видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а покази свідка ОСОБА_8. про те, що ОСОБА_9 ще в 2000 році знав про факт спадкування будинку позивачами іншими доказами не підтверджені. Тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано поновив ОСОБА_9 строк позовної дав­ності для подачі зустрічного позову.

Згідно ч. 2 ст. 123 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позо­вами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити по­вністю або частково задоволення первісного позову.

Із змісту позовних вимог та обставин, викладених в первісному та зустрічному позовах, вбачається наявність умов для їх об'єднання в одному провадженні згідно ч. 2 ст. 123 ЦПК України. Тому суд першої інстанції правильно об'єднав первісний та зустрічний позови в одному провадженні.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у рі­шенні.

Рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального пра­ва.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_4 відхилити, а рішення Шацького районного суду Волинської області від 9 серпня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскарже­на піляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /-/ /-/ Расевич СІ.,

Судді /-/ /-/ Здрилюк О.І., Стрільчук В.А.,

Оригіналу відповідає                                                                         

Суддя апеляційного суду Волинської області   С.І.Расевич