28.12.2012

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 33/2790/262/12 Головуючий в суді 1-ї інстанції Буцмак Ю.Е.

Категорія: ч. 1 ст. 1722 КУпАП Доповідач Нікітін Г.В.

Копія:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2012 року суддя судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду міста Севастополя Нікітін Г.В.

за участю особи притягнутої до адміністративної

відповідальності ОСОБА_3,

його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 27 листопада 2012 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Вільна Україна, Каховського району, Херсонської області, з середньою освітою, працюючий на посаді сержанта з матеріального забезпечення роти зв'язку командного пункту батальйону зв'язку військової частини А 4416, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1722 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень з конфіскацією грошових коштів у розмірі 305 грн.

встановив:

Постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, являючись військовою посадовою особою, виконуючи обов'язки сержанта з матеріального забезпечення роти зв'язку командного пункту батальйону зв'язку військової частини А 4416 та уповноваженим на облік, належне зберігання і забезпечення військовослужбовців роти всім необхідним речовим майном, діючи навмисно, всупереч інтересам служби, зловживаючи своїм службовим становищем, переслідуючи корисливі мотиви, з метою отримання неправомірної вигоди для себе, здійснив корупційне правопорушення за наступних обставин.

Близько 16 години 7 жовтня 2012 року за видачу кожному новоприбулому військовослужбовцю строкової служби батальону зв'язку матросам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,., ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 однієї пари шкарпеток, вимагав та отримав, від кожного з них кошти у розмірі 5 грн., тобто отримав неправомірну вигоду у розмірі 75 грн.

Він же, в період з 04 листопада по 17 листопада 2012 року за видачу новоприбулим військовослужбовцям строкової служби батальону зв'язку матросам ОСОБА_18, ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_9 повсякденної форми одягу та матросам ОСОБА_12, ОСОБА_17 двох пар повсякденного взуття, вимагав та фактично отримав, неправомірну вигоду у розмірі 230 грн., а також прийняв від них обіцянку неправомірної вигоди за видане речове майно у розмірі 370 грн.

Своїми діями ОСОБА_3, скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 1722 КУпАП, а саме - порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди у розмірі, що не перевищує п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та у зв'язку з прийняттям обіцянки такої вигоди для себе.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а провадження по справі закрити.

Скарга мотивована тим, що речове майно, яке підлягає видачі знаходиться в компетенції іншої посадової особи, яка несе за це майно матеріальну відповідальність. Він, ОСОБА_3, не приймав на відповідальне зберігання матеріальні цінності і доступу в приміщення для зберігання речового майна не мав. Судом не дана відповідна оцінка поясненням ОСОБА_21 про те, що тільки він, ОСОБА_21, є матеріально відповідальною особою і несе відповідальність за зберігання майна. Судом залишено без уваги, що він, ОСОБА_3, придбав на ринку для прибулих військовослужбовців речове майно за власні кошти, оскільки їх форма одягу не відповідала статутним правилам. Під час розгляду справи в суді першої інстанції допитані свідки перебували в одному приміщенні з недопитаними. Розгляд адміністративного матеріалу проходив з 18 до 22 години без перерви на відпочинок та під психологічним впливом працівників прокуратури на свідків. Оскільки суд не дав відповідної оцінки показанням свідка ОСОБА_21, апелянт просить викликати його у судове засідання, витребувати книги обліку речового майна та акти звірки.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3 та його представника, які наполягали на скасуванні рішення суду, думку прокурора, який просив рішення суду залишити без зміни, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 4, 6 Закону України „Про засади запобігання та протидії корупції" суб'єктам відповідальності за корупційні правопорушення, якими є військові посадові особи Збройних Сил України, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки такої вигоди для себе чи інших осіб.

За порушення вказаних обмежень статтею 1722 КУпАП передбачена відповідальність у виді штрафу від 50 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру.

Наказом командира військової частини А 4416 від 16.08.2012 року № 12-КС старшину 1-ї статті ОСОБА_3 призначено на посаду сержанта з матеріального забезпечення роти зв'язку командного пункту батальйону зв'язку військової частини А 4416 (а.с. 21).

Згідно службових обов'язків ОСОБА_3 відповідає за облік та належне зберігання, в тому числі, речового та іншого майна роти, зберігання особистих речей військовослужбовців у кімнаті для зберігання майна. Він зобов'язаний своєчасно одержувати і оглядати матеріальні засоби, що надходять до роти, суворо стежити за їх наявністю, правильним зберіганням; щомісяця проводити звірку книги обліку військового майна роти з книгами обліку служб військової частини та вести встановлений облік і звітність; організовувати зберігання особистих речей військовослужбовців роти. Має право проводити перевірку майна згідно обліку; перевіряти наявність та стан майна, яке знаходиться в підрозділах роти. Є прямим начальником військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу роти (а.с. 20).

Відповідно до п. 10 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, військовослужбовці забезпечуються речовим майном за рахунок військового формування, в якому проходять військову службу.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_3 є військовою посадовою особою Збройних Сил України, тобто суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення та в його діях є ознаки такого правопорушення.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками, оскільки вони є правильними.

При цьому слід прийняти до уваги те, що військовослужбовці повинні бути забезпечені речовим майном за рахунок держави, а не за власні кошти. Крім того, як видно з матеріалів справи, ніхто з командирів ОСОБА_3 та новоприбулих військовослужбовців не доручали йому купувати військове майно на ринку і в послідуючому перепродавати підлеглим. Крім того, твердження апелянта про те, що він за свої особисті кошти придбав на ринку речове майно не підтверджується матеріалами справи.

Твердження апелянта, що він здійснив покупку речей для проведення стройового огляду також не підтверджується наданими до суду матеріалами справи. З пояснень деяких військовослужбовців видно, що ОСОБА_3 передав їм за кошти речове майно, яке раніше вже було у використанні.

Доводи ОСОБА_3, що за все речове майно відповідає головний старшина роти ОСОБА_21 та про відсутність нестачі майна на складі, не може виправдовувати його дії. ОСОБА_3 притягується до відповідальності не за розтрату військового майна і його нестачу, а за корупційне правопорушення. Вказані правопорушення мають різні об'єкти посягання.

Зауваження про те, що в резолютивній частині оскаржуваної постанови ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 1722 КУпАП, суд першої інстанції вправі розглянути самостійно в порядку ст. 304 КУпАП і ця обставина не може бути підставою для скасування постанови апеляційним судом.

Довід апелянта про тиск на свідків з боку працівників прокуратури слід вважати необґрунтованим, оскільки він нічим не підтверджується. Проведення судового засідання протягом тривалого часу поза межами робочого часу також не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки будь-яким чином на правильність висновків суду не впливає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 27 листопада 2012 року про визнання ОСОБА_3 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1722 КУпАП, та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. з конфіскацією грошових коштів у розмірі 305 грн., залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_3 - без задоволення.

Суддя Г.В. Нікітін

Згідно з оригіналом:

суддя Г.Нікітін