АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження№11/2090/2924/2012р. Головуючий 1 інстанції

Категорія: ч.2 ст.286 Черних Є.А. КК України Доповідач: Лесик С.М.

Справа № 2002/1724/12

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2012 року. Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого -Лесика С.М.,

суддів -Задніпровскького О.А.,

- Бринцева А.П.,

за участю прокурора -Крестьянінової І.А.,

засудженого -ОСОБА_3,

представника потерпілого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м. Харкові кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілого ОСОБА_5 на вирок Барвінківського районного суду Харківської області від 24 жовтня 2012 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець м. Барвінкове Харківської

області, громадянин України, з вищою

освітою, не одружений, працює

старшим зміни охоронного агентства

«Сафарі АРМС Україна», раніше не

судимий, мешкає в АДРЕСА_1,

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

У відповідності до ст.ст. 75,76 КК України постановлено ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробувальним строком 3 роки та покласти на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 15179 грн. 64 коп. суми матеріальних збитків, 1000 грн. суми витрат оплати праці адвоката та 20 000 грн. суми моральної шкоди.

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину за наступних обставин.

19 червня 2012 року, близько 9 години, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21061», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 рухався по вул.Червонозаводській м.Барвінкове Харківської області.

Рухаючись автомобілем в районі домоволодіння № 23, по вул.Червонозаводській, і маючи намір виконання лівого повороту до будинку № 23, ОСОБА_3, грубо порушивши вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

- п. 1.5 «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»

- п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь - якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху»

- п. 10.4 «перед поворотом направо, наліво або розворотом водій має завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, встановленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині -і попутним транспортним засобам,

виконуючи лівий поворот, не переконався у безпеці своїх дій, не уступив дорогу зустрічному транспортному засобу і допустив зіткнення з мопедом «Дельта», під керуванням ОСОБА_6, який рухався у зустрічному напрямку.

В результаті ДТП пасажиру мопеда «Дельта»потерпілому ОСОБА_5 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритого крайового перелому передньо-нижнього краю тіла 2-го шийного позвонку, 6-7 грудного позвонка, ускладнений нижній параплегієй з тазовими порушеннями.

В апеляції із змінами прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок змінити, виключити з мотивувальної частини посилання суду на кваліфікуючу ознаку злочину: «порушення правил експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом», бо таку кваліфікуючу ознаку злочину ОСОБА_3 органом досудового слідства інкриміновано не було, а також виключити із резолютивної частини вироку посилання суду, при призначенні покарання засудженому без позбавлення права керувати транспортними засобами, на застосування ст.69 КК України, бо передбачене ч.2 ст.286 КК України таке додаткове покарання не є обов`язковим.

В апеляції потерпілий ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з необґрунтованим призначенням ОСОБА_3 покарання з застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України.

Апелянт вважає, що часткове відшкодування завданих йому збитків, є мізерною допомогою після дорожньо-транспортної пригоди, що каяття засудженого не було щирим, а спричинені наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до інвалідності, є непоправними і тому просить задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, підтримавшого апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, представника потерпілого ОСОБА_4, яка підтримала апеляцію потерпілого ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення апеляцій і просив вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає за необхідне апеляцію прокурора задовольнити, а апеляцію потерпілого задовольнити частково з наступних підстав.

Оскільки фактичні обставини справи в апеляціях не оспорюються, то, відповідно до вимог ч.1 ст.365 КПК України 1960 року, висновки суду першої інстанції щодо цих обставин апеляційним судом не перевірялися.

Звільняючи ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробовуванням, суд, у відповідності до вимог ст.75 КК України, врахував тяжкість злочину, який вчинено не навмисно, а з необережності, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, працює, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд обґрунтовано визнав щире каяття засудженого у скоєному та добровільне часткове відшкодування ним завданої матеріальної шкоди.

До того ж, як вбачається із протоколу судового засідання, представники потерпілого ОСОБА_4 та ОСОБА_7 просили суд не позбавляти ОСОБА_3 волі (а.с.179).

Цю обставину ОСОБА_4 підтвердила і при апеляційному розгляді справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного покарання, а тому апеляцію потерпілого, в частині призначення покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, залишає без задоволення.

Органами досудового слідства ОСОБА_3 було пред`явлено звинувачення у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Кваліфікуючи діяння ОСОБА_3, суд у мотивувальній частині вироку зазначив, що визнає його винуватим у вчиненні «порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження», тобто вийшов за межі пред`явленого обвинувачення, тому вказані слова «або експлуатації транспорту»підлягають виключенню.

Не призначаючи ОСОБА_3 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд помилково послався на застосування вимог ст.69 КК України про призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом.

Таке посилання також підлягає виключенню з резолютивної частини вироку тому, що зазначене додаткове покарання в ч.2 ст.286 КК України є не обов`язковим, а альтернативним.

Розглядаючи позовні вимоги потерпілого про відшкодування йому моральної шкоди, суд обґрунтовано взяв до уваги те, що з вини засудженого потерпілий пережив моральні страждання в зв`язку з спричиненням йому тяжких тілесних ушкоджень, тривалість моральних переживань, які можуть його переслідувати тривалий час, що на розмір моральної шкоди впливає настання негативних змін у житті потерпілого: погіршення стану здоров`я, неможливість спілкування із-за пригніченого стану психіки з знайомими і друзями.

Проте судом першої інстанції не було враховано те, що у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілому з 13 вересня 2012 року призначено першу групу інвалідності (а.с.148-149) і, як пояснила при апеляційному розгляді справи ОСОБА_4, на протязі тривалого часу потерпілий є лежачим хворим.

Ці невраховані судом обставини, на думку колегії суддів, значною мірою впливають на розмір моральної шкоди, заподіяної потерпілому з вини засудженого.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне збільшити суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5, на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, з 20 000 грн. до 100 000 грн., тобто задовольнити в повному обсязі позовні вимоги потерпілого і його апеляцію у цій частині.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали безумовні підстави для скасування вироку, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.362, 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора задовольнити, а апеляцію потерпілого задовольнити частково.

Вирок Барвінківського районного суду Харківської області від 24 жовтня 2012 року у відношенні ОСОБА_3 змінити, виключити із мотивувальної частини вироку слова «або експлуатації транспорту», а із резолютивної частини вироку виключити посилання суду на застосування ст.69 КК України, збільшити суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, до 100 000 грн.

У решті вирок залишити без зміни.

Головуючий

Судді