ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.07.06 40/281-А
15 год. 00 хв.
м.Київ
За позовом Закритого акціонерного товариства «Компанія по управлінню активами «Фінако-Капітал», м.Київ
до Адміністрації державної прикордонної служби України
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору
Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»Державного підприємства «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес», м.Київ
про зобов’язання прийняти рішення щодо вчинення дій
Суддя Смірнова Л.Г.
Секретар судового засідання Уманець А.В.
Представники:
Від позивача: не з’явився
Від відповідача: Сгібнева О.С., представник за довіреністю №41/16 від 03.01.2006
Від третьої особи: Клименко А.Р., представник за довіреністю №4 від 11.01.2006
Затулій М.В., представник за довіреністю №3 від 11.01.2006
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва як адміністративного суду передано позовні вимоги зобов’язати Адміністрацію Державної Прикордонної Служби України прийняти рішення щодо вчинення таких дій, як: визнання тендеру з продажу нерухомого військового майна, що знаходиться на балансі Державної Прикордонної Служби України, за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. 8 Березня, 22, військове містечко № 519, від 19 грудня 2005 р. таким, що відбувся; визнання, письмово, переможцем тендеру з продажу нерухомого військового майна, що знаходиться на балансі Державної Прикордонної Служби України, за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. 8 Березня, 22, військове містечко № 519, від 19 грудня 2005 р. Закрите Акціонерне Товариство „Компанія по управлінню активами „ФІНАКО-КАПІТАЛ”; визнання факту отримання трьох примірників Протоколу № 9/4 засідання тендерної комісії Дочірнього підприємства Державної компанії „Укрспецекспорт” Державного підприємства „Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма „Прогрес” з продажу нерухомого військового майна від 19 грудня 2005 р. через свого представника члена комісії начальника квартирно-експлуатаційної служби управління тилу Департаменту забезпечення Державної прикордонної служби України полковника Боровкова Віктора Михайловича; передача свідоцтва на право власності військового містечка № 519, що знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. 8 Березня, 22, Дочірньому підприємству Державної компанії „Укрспецекспорт” Державному підприємству „Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма „Прогрес”.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що діями відповідача було порушено право позивача, як переможця тендеру (конкурсу) щодо купівлі військового майна.
Відповідач проти позову заперечує та обґрунтовує свою позицію тим, що скасування результатів тендеру з продажу військового містечка № 519, що знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с.Фонтанка, вул. 8 Березня, 22, спричинено виключно невиконанням третьою особою вимог чинного законодавства та умов договору комісії.
Третя особа підтримує позовні вимоги позивача та стверджує, що діяла в рамках чинного законодавства та на виконання обов’язкових вказівок відповідача.
Ухвалою від 15.05.2006 р. було відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.05.2006 р.
ВСТАНОВИВ:
Повноваження щодо здійснення відчуження військового майна надані відповідачу розпорядженням Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліку нерухомого військового майна Держприкордонслужби, яке може бути відчужено” від 13.07.2005 р. № 258-р (далі - Розпорядження № 258-р), яким передбачено, що відповідач здійснює відчуження військового майна відповідно до Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 р. № 1919 (далі –Положення № 1919), на відкритих торгах (конкурсах).
Одним із способів відчуження військового майна є його реалізація через уповноважені підприємства - суб’єкти підприємницької діяльності, яким в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України надані повноваження на реалізацію військового майна (пункт 2 Положення № 1919).
Повноваження на реалізацію військового майна надані третій особі розпорядженням Кабінету Міністрів України „Про надання повноважень на реалізацію військового майна на внутрішньому ринку” від 07.02.2001 р. № 35-р (далі –Розпорядження № 35-р).
Відносини з уповноваженими підприємствами регулюються, в тому числі, договорами комісії, про що вказано в пункті 11 Положення № 1919.
Керуючись зазначеними підставами, відповідач та третя особа уклали Договір комісії на реалізацію нерухомого військового майна № 454-05-Д-157-05/2005/П від 31.08.2005 р. Внаслідок цього між відповідачем та третьою особою склались цивільно-правові відносини.
На підставі Договору комісії 19 грудня 2005 р. третя особа провела тендер з реалізації нерухомого майна військового містечка № 519, розташованого за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с.Фонтанка, вул. 8 Березня, 22.
На виконання вказівки відповідача, викладеної в листі № 614-21012 від 19.12.2005 р., при проведенні тендеру (конкурсу) третя особа керувалась Положенням про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 22.09.2000 р. № 1976 (далі –Положення № 1976).
При цьому відповідно до пункту 12 Положення № 1919 реалізація військових містечок та іншого нерухомого військового майна здійснюється за процедурою торгів (тендерів), що визначається Міноборони за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном. На час розгляду справи відсутні акти, що визначають процедуру торгів (тендерів) з продажу нерухомого військового майна.
Разом з тим, в пункті 2 Положення № 1976 вказано, що дія цього Положення може поширюватись на продаж військового майна, якщо це буде прямо передбачено нормативно-правовими актами. На час розгляду справи відсутні нормативно-правові акти, що поширюють дію Положення № 1976 на відчуження військового майна.
Проте, суд приймає до уваги, що згідно з нормами пункту 11 Положення № 1919 відносини з уповноваженими підприємствами регулюються генеральними угодами, окремими договорами комісії та іншими цивільно-правовими договорами, в яких визначаються номенклатура, кількість та категорія військового майна, його залишкова вартість, порядок, умови і терміни підготовки до реалізації, проведення розрахунків тощо.
Пояснення сторін та матеріали справи свідчать про те, що у зв’язку з відсутністю належно затвердженої процедури проведення тендерів з реалізації військових містечок відповідач і третя особа були вимушені врегулювати процедуру продажу майна. Відповідач і третя особа керувались положеннями статті 6 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це. У відповідності до частини першої статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, вказівка відповідача в листі від 19.12.2005 р. № 614-21012 про те, що при проведенні тендерів (конкурсів) слід керуватись Положенням № 1976, спрямована на виконання Розпорядження № 258-р, Розпорядження № 35-р та Договору комісії. Разом з тим, дана вказівка є обов’язковою для третьої особи в силу статті 1014 Цивільного кодексу України, відповідно до якої комісіонер (третя особа) зобов’язана вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента (відповідача), і відповідно до його вказівок.
На підставі пункту 20 Положення № 1976 конкурс з продажу майна проводиться безпосередньо організатором конкурсу. Якщо організатором конкурсу є юридична особа, уповноважена за погодженням з державними органами приватизації, то вона діє відповідно до угоди з державними органами приватизації. Такою угодою в даному випадку є Договір комісії. Таким чином, тендер з реалізації військового містечка, розташованого за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. 8 Березня, 22, мав бути проведений третьою особою згідно з чинним законодавством, Договором комісії та вказівками відповідача.
Матеріали справи свідчать про те, що тендер був проведений третьою особою з порушенням чинного законодавства та Договору комісії. Це підтверджується наступним.
Пунктом 11 Положення № 1919 передбачено, що в договорах комісії, якими регулюються відносини з уповноваженими підприємствами, визначаються номенклатура, кількість та категорія військового майна, його залишкова вартість, порядок, умови і терміни підготовки до реалізації, проведення розрахунків тощо. Пунктом 4 Положення № 1976 встановлено, що визначення початкової ціни продажу майна є одним з етапів підготовки до проведення продажу майна за конкурсом. На підставі пункту 14 Положення №1919 оцінка вартості нерухомого майна, яке передається та/або приймається, визначається шляхом проведення оцінки суб’єктами оціночної діяльності за погодженням з державними органами приватизації. В даному випадку таким органом є відповідач.
Пунктом 1.3. Додаткової угоди № 1 від 19.10.2005 р. Договір комісії доповнено пунктами 2.3., 2.4., згідно з якими протокол узгодження ціни реалізації військового майна є невід’ємною частиною Договору комісії (додаток № 5), а реалізація військового майна здійснюється комісіонером –третьою особою лише після узгодження в протоколі початкової ціни реалізації з відповідачем. Відповідно до статті 1012 Цивільного кодексу України умови про ціну майна, яке комісіонер зобов’язується продати, є істотними умовами договору комісії. В силу статті 1014 Цивільного кодексу України комісіонер зобов’язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок.
Крім того, зі змісту п.1.3. Договору комісії випливає, що на виконання цього пункту третя особа повинна була надати відповідачу матеріали передпродажної підготовки нерухомого військового майна, до яких відносяться також документи щодо публікації в засобах масової інформації про проведення тендеру (конкурсу).
Судом не можуть бути враховані посилання третьої особи на службову записку начальника відділу роботи з нерухомістю департаменту виробничих програм Б.Й. Стадника та доповідну записку головного юрисконсульта третьої особи М.В. Затулія, як на докази передачі відповідачу матеріалів передпродажної підготовки нерухомого військового майна та протоколу узгодження ціни реалізації військового майна, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Натомість, третьою особою не представлено суду належних доказів того, що копія опублікованого оголошення про реалізацію спірного майна, документи щодо передпродажної підготовки, протокол узгодження початкової ціни реалізації та протокол № 9/4 від 19.12.2005 засідання тендерної комісії були передані відповідачу. Надані третьою особою службова та доповідна записки не є належними засобами доказування, оскільки вони є суперечливими та неоднозначними за своїм змістом. Так, в службовій записці начальник відділу роботи з нерухомістю департаменту виробничих програм Б.Й. Стадник стверджує, що він, начебто, особисто передавав документи начальнику квартирно-експлуатаційної служби управління тилу Департаменту забезпечення Державної прикордонної служби України полковнику В.М. Боровкову і особисто бачив їх у ході засідання конкурсної (тендерної комісії). В той же час, в доповідній записці головний юрисконсульт третьої особи М.В. Затулій вказує, що особисто цих документів під час засідання конкурсної тендерної комісії не бачив.
У зв’язку з тим, що комісіонером - третьою до проведення тендеру (конкурсу) не було надано комітенту –відповідачу документи щодо публікації в засобах масової інформації про проведення тендеру (конкурсу), передпродажної підготовки нерухомого військового майна, що реалізується, протокол узгодження початкової ціни реалізації, то на цій підставі відповідач листом № 614-21238 від 20.12.2005 р. дав третій особі вказівку відмінити результати тендеру (конкурсу) щодо реалізації нерухомого майна військового містечка № 519, розташованого за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. 8 Березня, 22.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в тендерній (конкурсній) комісії з продажу спірного майна не було повноважного представника відповідача. Суд не погоджується з посиланням третьої особи на те, що начальник квартирно-експлуатаційної служби управління тилу Департаменту забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України В. М. Боровков діяв як посадова особа відповідача і член тендерної комісії, а не як представник, оскільки відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. На підставі Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого Указом Президента України від 04.08.2003 р. № 797/2003, Адміністрацію Держприкордонслужби України очолює Голова Державної прикордонної служби України, який має заступників. Таким чином, керівництво відповідача вправі визначати межі повноважень на вчинення правочинів від імені відповідача. Натомість, третя особа посилається на лист №614-20773 від 14.12.2005 р., в якому відповідач запропонував включити до складу комісії з продажу спірного майна військового містечка начальника квартирно-експлуатаційної служби управління тилу Департаменту забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України В. М. Боровкова. Саме на підставі цього листа третя особа включила В. М. Боровкова до складу тендерної комісії з продажу спірного майна наказом директора від 16.12.2005 р. № 536-З. Проте, представник, який був залучений до участі в складі комісії з боку відповідача, не мав належним чином оформленої довіреності. Відповідно до статті 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи. У зв’язку з цим поведінку не уповноваженого належним чином представника відповідача не можна розцінювати як підтвердження того, що відповідач погоджувався з діями третьої особи та початковою ціною реалізації спірного майна.
При цьому суд враховує, що наведені вище обставини встановлені також в постанові Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2006 р. у справі № 40/126-А за позовом Закритого акціонерного товариства „Компанія по управлінню активами „Фінако-Капітал” до Адміністрації Державної прикордонної служби, Дочірнього підприємства Державної компанії „Укрспецекспорт” Державного підприємства „Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма „Прогрес” про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії.
Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що Договір комісії не було виконано третьою особою виключно з причин, які залежали від відповідача, а саме, внаслідок письмової вказівки відповідача скасувати результати тендеру з продажу спірного майна, викладеної у листі відповідача № 614-21238 від 20.12.2005 р. Таке твердження спростовується тим, що скасування результатів тендеру з продажу спірного майна було спричинено виключно невиконанням третьою особою положень законодавства та Договору комісії.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб.
Натомість, в зв’язку з вище викладеним відсутні правові підстави вважати, що діями відповідача були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача.
Разом з тим, у відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Чинним законодавством України та Положенням про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженим Указом Президента України від 04.08.2003 р. № 797/2003, не передбачені повноваження відповідача на вчинення дій щодо визнання тендеру з продажу нерухомого військового майна таким, що відбувся, та визнання переможцем тендеру.
Враховуючи викладені обставини, відсутні підстави для того, щоб зобов’язати відповідача прийняти рішення щодо вчинення таких дій, як: визнання тендеру з продажу нерухомого військового майна, що знаходиться на балансі Державної Прикордонної Служби України, за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. 8 Березня, 22, військове містечко № 519, від 19 грудня 2005 р. таким, що відбувся; визнання, письмово, переможцем тендеру з продажу нерухомого військового майна, що знаходиться на балансі Державної Прикордонної Служби України, за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. 8 Березня, 22, військове містечко № 519, від 19 грудня 2005 р. Закрите Акціонерне Товариство „Компанія по управлінню активами” ФІНАКО-КАПІТАЛ”; визнання факту отримання трьох примірників Протоколу № 9/4 засідання тендерної комісії Дочірнього підприємства Державної компанії „Укрспецекспорт” Державного підприємства „Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма „Прогрес” з продажу нерухомого військового майна від 19 грудня 2005 р. через свого представника члена комісії начальника квартирно-експлуатаційної служби управління тилу Департаменту забезпечення Державної прикордонної служби України полковника Боровкова Віктора Михайловича; передача свідоцтва на право власності військового містечка № 519, що знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. 8 Березня, 22, Дочірньому підприємству Державної компанії „Укрспецекспорт” Державному підприємству „Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма „Прогрес”.
При цьому суд вважає правомірною позицію третьої особи та не погоджується з твердженням позивача про те, що тендер з продажу спірного майна є формою укладення договору купівлі-продажу. Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. У відповідності до статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Що стосується посилання відповідача на те, що суддею розглядалась справа № 40/126-А, і ця обставина може бути перешкодою для розгляду справи цією суддею, то суд не погоджується з таким твердженням позивача, з огляду на наступне. Відповідно до статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться, якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов’язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; якщо він є членом сім’ї або близьким родичем сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді. У відповідності до статті 28 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї ж справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи за винятковими обставинами, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередньої постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі. Таким чином, відсутні підстави, які б могли створювати перешкоди для розгляду даної справи в цьому складі суду.
Інші аргументи та доводи позивача є безпідставними, необґрунтованими та не впливають на розгляд справи по суті.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 158, 161, 162, 163 та п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.Г. Смірнова