Справа № 2- 2084/ 2007 року
Заводський районний суд м. Миколаєва
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2007 року м. Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Кваши С.В.
при секретарі - Кузик М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Миколаївського обласного військового комісаріату, Головного Управління Пенсійного Фонду України у Миколаївській області на неправомірні дії, щодо перерахунку розміру пенсії за вислугу років військової служби, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Миколаївського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області на неправомірні дії, щодо перерахунку розміру пенсії за вислугу років військової служби з 01.09.1999 року 40 % надбавки посадового окладу введеної Указом Президента України №847/99 від 14.07.1999 року; з 01.01.2003 року - 100% надбавки, введеної Указом Президента України №173 від 23.02.2002 року; з 01.05.2003 року - 90% надбавки, введеної Указом Президента України №389/03 від 05.05.2003 року; з 01.03.2001 року 33,3 % премії, передбаченої пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України №829 від 22.05.2000 року і наказом Міністра оборони України №75 від 05.03.2001 року.
У судовому засідання позивач вимоги позову підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовної заяві.
У судовому засіданні Представник Головного Управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області вимоги позову не визнав.
Представник Миколаївського обласного військового комісаріату до судового засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи були повідомлені, надали до суду письмові заперечення проти позову.
У відповідності до ст..128 ч.4 КАС України справу було розглянуто за відсутності представника Миколаївського обласного військового комісаріату.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши доводи позову, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про те, що поданий позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач був звільнений зі Збройних Сил з 31.12.1986 року, та йому було призначено пенсію.
З 01.01.2005 року позивачу була перерахована пенсія у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів Внутрішніх Справ".
Згідно пояснень представників відповідачів, підстави для здійснення перерахунку пенсії за попередні періоди відсутні, оскільки законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 1 січня 2005 року, не було передбачене перерахунку раніше призначених пенсій в зв'язку з запровадженням після звільнення військовослужбовця нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також премії.
Закон України від 15 червня 2004 року № 1769-IV «Про внесення змін до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу
2
органі Внутрішніх Справ та деяких інших осіб»» /далі - Закон № 1769-IV/, який набув чинності 1 січня 2005 року, не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня 2005 року, задоволенню не підлягають /пункт 8 Постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 року/.
Позивач виходе з того, що право на перерахунок раніше призначеної пенсії було передбачене статтею 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262- XII/ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів Внутрішніх Справ та деяких інших осіб» /далі - Закон № 2262-XII/. А Закон № 1769-IV обмежив у часі право на перерахунок пенсії тим пенсіонерам, які звільнилися зі служби до встановлення цих надбавок, дозволивши виплачувати перераховану пенсію лише з 1 січня 2005 року, і то частково. Позивач також посилається про те, що закон № 1769-IV в цій частині звузив зміст та обсяг існуючих прав і свобод цієї категорії пенсіонерів, а тому не відповідає статті 22 Конституції України і не може застосовуватись відносно його. Позивач також вказує про принцип верховенства права та Конституцію України, яка має вищу юридичну силу.
Відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХП в редакції, яка діяла до 1 січня 2006 року, та пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 /далі - Постанови 393/ перерахунок раніше призначених пенсі військовослужбовцям проводився в зв'язку зі зміною /що сталися після звільнення їх зі служби/ розмірів грошового забезпечення, виходячи з якого вони обчислювались.
Тобто, підставою перерахунку пенсії за цією нормою до 1 січня 2006 року було збільшення розміру тих складових грошового забезпечення, які пенсіонер отримував до звільнення /посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років тощо/.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до статті 63 Закону № 2262XІІ позивачу систематично перераховували пенсію в зв'язку зі збільшенням окладів та надбавок, які він отримував під час служби.
Введення відповідним категоріям військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій не було на той час підставою для перерахунку призначених раніше пенсій.
Новий порядок перерахунку раніше призначених пенсій та відповідна зміна редакції частини 3 статті 63 Закону № 2262-ХП встановлено Законом України від 16 грудня 2004 року № 2255-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців /далі - Закон № 2255-IV/.
Нова редакція частини 3 статті 63 Закону № 2262-XII умовою перерахунку пенсії передбачає не тільки зміну розміру грошового забезпечення, яке було раніше, а й введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій.
Таким чином, пункт 2 Прикінцевих Положень Закону № 1769-IV встановлює право пенсіонера на перерахунок пенсії за нових умов з 1 січня 2005 року /бо такого права в них до 1 січня 2006 року не було/, а не обмежує у часі право на перерахунок раніше призначених пенсій.
Тому цей закон не можна вважати таким, що звужує зміст та обсяг існуючих прав та свобод, а тому й таким, що не відповідає статті 22 Конституції України.
Не є обґрунтованими й посилання позивача про те, що застосування щодо його Законів №№ 1769-IV та 2255-IV є порушенням інших конституційних засад, а саме - принципів рівності та справедливості у регулюванні пенсійних відносин.
Так, нові види грошового забезпечення /надбавки, премії тощо/ було введено Указами Президента України протягом 1999-2003 років. При цьому враховувалися зміни умов служби в процесі реформування та зменшення чисельності Збройних Сил України, зниження матеріального забезпечення та послаблення соціального захисту цієї категорії громадян. Деякі надбавки і премії встановлювалися відповідно до особистого вкладу в загальний результат роботи та високі результати в службовій діяльності.
Тому різниця у розмірах пенсій тих військовослужбовців, які звільнилися зі служби у різні роки, сама по собі не може вважатися порушенням принципу рівності та справедливості.
Разом з тим, керуючись саме цими принципами, держава не тільки визнала наявність диспропорції у розмірах пенсії залежно від часу виходу на пенсію, але й визначила шляхи їх усунення встановленням нового порядку перерахунку пенсій Законами №№ 1769-IV та 2255-IV.
3
Більше того, фактична зміна за судовим рішенням визначеного державою у встановленому для цього порядку перерахунку пенсії призведе до порушення принципу рівності і принципу справедливості.
По-перше, в Указах Президента України від 14 липня 1999 року № 847 та від 5 травня 2003 року № 389 зазначені лише граничні розміри додаткових надбавок. За останнім Указом право встановлювати таку надбавку та визначати її конкретний розмір надано Міністру Оборони України та керівникам інших міністерств. Встановлення ж розміру таких виплат судом на підставі лише вимог позивача про їх максимальний розмір Указами Президента не передбачено.
По-друге, пунктом 7 Постанови 393 передбачено, що пенсія обчислюється з додаткових видів грошового забезпечення за їх середньомісячним розміром, який визначається чи за 24 останні календарні місяці перед звільненням на пенсію, чи за будь-які 60 календарних місяця служби підряд. Перерахунок пенсій позивачу за встановленим судом, але не середньомісячним розміром поставить цю категорію пенсіонерів у більш вигідні, а тому й нерівні, умови з тими пенсіонерами, які вийшли на пенсію після запровадження цих надбавок і отримували їх під час служби
До того ж, відповідно до частини 2 статті 8 КАС України суди мають застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За таких обставин слід враховувати практику Європейського Суду. Зокрема, при вирішенні питання щодо прийнятності заяви позивача, який скаржився на відмову у перерахунку його пенсії в зв'язку з запровадженням після його звільнення надбавок до заробітної плати, не встановив порушень прав та свобод, що захищаються Конвенцією /ухвала від 15 червня 2004 року/.
Таким чином, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 161 - 163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1до Миколаївського обласного військового комісаріату, Головного Управління Пенсійного Фонду України у Миколаївській області на неправомірні дії, щодо перерахунку розміру пенсії за вислугу років військової служби - відмовити.
Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.