РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Журавльова О.Г.,
суддів: Мартинової К.П., Доценко Л.І.,
при секретарі Яні І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні 'Л частиною квартири та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди про довічне утримання недійсною,
встановила:
ОСОБА_2. звернувся до суду та вточнивши в судовому засіданні позовні вимоги, просить зобов'язати ОСОБА_1. не чинити йому опір в користуванні, розпорядженні та володінні /4 частиною квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідачка не впускає його в квартиру, частка якої належить йому на підставі права власності за договором про довічне утримання.
ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом про визнання договору про довічне утримання, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 недійсним, посилаючись на те, що при укладенні цього договору частки спільних сумісних власників в квартирі АДРЕСА_1, не були визначені.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2007 року зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2. перешкоди в користуванні, розпорядженні та володінні 1А частиною квартири АДРЕСА_1.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди про довічне утримання недійсною відмовлено.
В апеляційної скарги представник ОСОБА_1. просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. В задоволення позову ОСОБА_2 відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Колегія суддів вважає, що справа була розглянута з порушенням норм матеріального і процесуального права, суд неправильно застосував норми матеріального права.
Головуючий у першій інстанції Пучкова І.М. Справа № 22ц-4338/2007
Доповідач Журавльов О. Г. Категорія ЦП: 14
2
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно Пути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги ціжільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене па основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 районний суд виходив з того, що 09.03.2004 року ОСОБА_1. надала своєму чоловіку ОСОБА_3 нотаріально посвідчену згоду на відчуження квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, придбаної ними під час зареєстрованого шлюбу на сумісні гроші.
09.03.1994 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2. уклали договір довічного утримання посвідчений державним нотаріусом. Відповідно до даного договору, ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2. спірну ізольовану трьохкімнатну квартиру, а останній зобов'язався довічно утримувати ОСОБА_3 та його дружину ОСОБА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після смерті ОСОБА_3, ОСОБА_2. отримав право власності на 1/2 частини спірної квартири, але ОСОБА_1 не впускаючи його до квартири, перешкоджає ОСОБА_2. доглядати за ОСОБА_1. і здійснює йому перешкоди в користуванні його власності. Про те з такими висновками суду першої інстанції судова колегія погодитись не можна.
Судом апеляційної інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що 09.03.2004 року ОСОБА_1. надала своєму чоловіку ОСОБА_3 нотаріально посвідчену згоду на відчуження спірної квартири, яка фактично належало ОСОБА_3 та його дружині ОСОБА_1. на праві сумісної власності, оскільки була придбана ними під час зареєстрованого шлюбу на сумісні гроші.
09.03.1994 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2. уклали договір довічного утримання, зареєстрований в реєстрі за № 1-675 та посвідчений нотаріусом третьої державної нотаріальної контори. Відповідно до даного договору, ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2. вказану ізольовану трьохкімнатну квартиру, а останній зобов'язався довічно утримувати ОСОБА_3 та його дружину ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Відмовляючи в задоволення позову ОСОБА_1. суд першої інстанції виходив з того, що вона надала своєму чоловіку ОСОБА_3 нотаріально посвідчену згоду на відчуження спільного майна, розуміла наслідки укладеної угоди і користувалась послугами ОСОБА_2.
Проте, погодитись з такими висновками районного суду не можна, оскільки данні висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. На порушення вищезазначеної статті, надані докази по справі оцінені односторонньо.
Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78 р.(з послідуючими змінами) «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Згідно ст. 67 СК України, дружина або чоловік мають право укладати з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві сумісній власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.
3
Відповідно до ч.2 ст.747 ЦК України, якщо відчужувачсм г один is співвласників майна, іц(> належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном.
Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином визнаються дії особи, які направленні на зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
На підставі п.п.1,3 ст. 203 ЦК України, зміст правочинну не повинен суперечити актам цивільного законодавства та повинен відповідати внутрішній волі учасників процесу.
Згідно п.1 ст. 215 ЦК України, правочин укладений з недодержанням сторонами вимог, передбачених п.п. 1-3 ст.203 ЦК України, є недійсним.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. надала своєму чоловіку ОСОБА_3 згоду тільки на відчуження спільної квартири, придбаної ними під час зареєстрованого шлюбу на сумісні кошти, але своєї згоди на своє довічне утримання ОСОБА_2 не надавала, нікого на ці дії не уповноважувала і договір про довічне утримання не підписувала.
Більш того, із зміста спірного договору довічного утримання вбачається, що відчужувана квартира не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1, однак дані ствердження протерічат висновкам встановленим судом, згідно з якими спірна квартира була придбана подружжям ОСОБА_1 під час зареєстрованого шлюбу на сумісні гроші. Отже ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідно до ст. 22 КпШС України мали рівне право на володіння, користування та розпорядженням спільним майном (а.с.9, 87).
Крім того, всупереч вимогам ст. 747 ч.2 ЦК України, ст.67 СК України при укладенні договору довічного утримання між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відносно спірної квартири, яка є сумісною власністю подружжя ОСОБА_1, не визначено частки у спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 або порядок користування спірним майном.
З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що договір довічного утримання укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 09.03.2004 року був укладений з порушенням закону, тому така угода на підставі ст.ст. 203 п.п. 1, 3, 215 п. 1 ЦК України є недійсною.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції не було дано належної оцінки доказам наданим ОСОБА_1., судове рішення ухвалено без повного та всебічного з'ясування обставин справи, на які сторони посилались як підставу своїх вимог і заперечень, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1. підлягають задоволенню.
Оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права і висновки районного суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду на підставі ст.309 ч.1 п.3, 4 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.
Керуючись ст. ст.209, 303, 307 ч. 1 п. 2, .309 ч.1 п.3,4, 314, 315 ЦПК України, судова колегія,
вирішала:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати договір довічного утримання (догляду) укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 09.03.2004 року, зареєстрований в реєстрі за № 1-675 та посвідчений нотаріусом третьої державної нотаріальної контори не дійсним.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні, розпорядженні та володінні У2 частиною квартири АДРЕСА_1 відмовити.
4
Рішення суду набирає законної сили і моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до суду касаційної інстанції.