УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ткачук О.О.
суддів Косогор Г.О. Ісаєвої Н.В.
при секретарі Ісаєвої Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Маліновського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2006 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову державного виконавця Першої державної виконавчої служби у Маліновському районі м. Одеси про арешт майна,
встановила:
У листопаді 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Першої державної виконавчої служби у Маліновському районі м. Одеси від 19 жовтня 2006 року про арешт майна, посилаючись на те, що дана
постанова, на його думку, є незаконною. Так, він є власником лише 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, тоді як арешт був накладений на квартиру в цілому,
постанова була винесена 19 жовтня 2006 року, однак на той час він взагалі не був власником квартири, оскільки 1/2 частина квартири в рівних частках належала його дочкам ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав.
Ухвалою Маліновського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2006 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 було відмовлено.
На дану ухвалу принесена апеляційна ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції, та скасування постанови державного виконавця Першої державної виконавчої служби у Маліновському районі м. Одеси від 19 жовтня 2006 року.
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваної ухвали, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 312 ч. 1 п. 1 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу та залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Справа №22ц-2305/2007 р. Головуючий 1- ої інстанції Сєверова Є. С
Категорія: 6 Доповідач: Ткачук О.О.
Як видно з довідки ОМБТІ і РОН від 07 липня 2003 року, спочатку квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_2 , однак в подальшому він подарував її ОСОБА_5, та, як встановлено рішенням Маліновського районного суду м. Одеси від 8 квітня 2005 року, договір був спробою позбавлення від майна, що мало піти на погашення боргу, тому договір був визнаний недійсним через його удаваність, а право власності на квартиру в рівних частках визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_6
Крім того, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, з часу його відкриття у 2003 року і до теперішнього часу через чисельні звернення як до суду, так і до ДВС, виникали перешкоди для виконання виконавчого листа, виданого Малиновським районним судом м. Одеси.
25 травня 2006 року ухвалою Маліновського районного суду м. Одеси встановлений такий порядок і спосіб виконання рішення суду від 07.04.2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, відповідно до якого право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 визнано у рівних частках за ОСОБА_4 та ОСОБА_3
12 липня 2005року на 1/2 частину квартири, належної ОСОБА_2, був накладений арешт, який, однак, постановою начальника першої ДВС у Маліновському районі м. Одеси був скасований через заяву ОСОБА_1 на підставі ухвали Маліновського районного суду м. Одеси про визнання права власності на частину квартири, що належала ОСОБА_2 за двома дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області 01 листопада2006 року вищезазначена ухвала скасована, а питання про встановлення способу і порядку виконання рішення суду передано на новий розгляд суду першої інстанції.
19 жовтня 2006 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у Маліновському районі м. Одеси було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 на виконання виконавчого листа №2-774/2003 року.
Апелянт посилається на те, що на час винесення вищезазначеної постанови державним виконавцем відповідь з КП «ОМБТІ та РОН», яка б підтверджувала реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 була відсутня, а довідка КП «ОМБТІ і РОН» від 14 грудня 2006 року свідчить про те, що станом і на 13 грудня 2006 року за ОСОБА_2 будь-яке нерухоме майно не зареєстроване.
Але як вбачається з ухвали апеляційного суду Одеської від 01 листопада 2006 року ухвала місцевого суду, внаслідок якої ОСОБА_2 був позбавлений права власності на частину квартири, скасована, а тому у суду першої інстанції не було підстав вважати ОСОБА_2 не власником 1/2 частини вищезгаданої квартири. Той факт, що реєстрація права власності 1/2 частини квартири за його дітьми, яка відбулася на підставі ухвали Маліновського районного суду м. Одеси від 25 травня 2006 року досі не скасована, є формальністю, яка при зазначених обставинах на впливає на суть виниклих правовідносин, оскільки відсутній документ, який став підставою для її існування.
Суд першої інстанції вірно вказав у своїй ухвалі, що, хоча дії виконавця Ткаченка С. О. при винесенні постанови не можна вважати такими, що з формальних ознак цілком відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», однак відсутність відомостей про реєстрацію права власності за боржником, при фактичній та юридичній належності йому 1/2 частини квартири, не дає підстав вважати незаконною постанову про накладення арешту на квартиру 19 жовтня 2006 року, законність якої оскаржується, оскільки документу, який би спростовував належність ОСОБА_2 1/2 частини квартири не існує, а рішення суду від 08 квітня 2005 року про право власності скаржника на частину квартири не скасоване.
При зазначених обставинах, арешт належної ОСОБА_2 частини квартири його прав не порушує, оскільки він є боржником, майно арештоване в порядку виконання рішення суду.
Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу і на те, що, оскаржуючи постанову про арешт майна боржника, скаржник не міг пояснити, у чому саме полягає
порушення власне його прав, оскільки власником зазначеної частини на час винесення постанови себе не вважав, а зі скаргою звернувся у власних інтересах.
Суд перевірив усі докази, які навів скаржник у підтвердження своїх вимог, а заперечення на скаргу, навів в ухвалі фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2.
Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що скасування постанови про арешт не призведе до порушення прав ОСОБА_7, а призведе до порушення права ОСОБА_1, не береться судовою колегією до уваги, оскільки судом першої інстанції було вірно встановлено, що
постанова про арешт 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 не порушує прав третьої особі ОСОБА_1, оскільки за правилами черговості задоволення вимог кредиторів боржника, право на отримання відшкодування від боржника у першу чергу належить ОСОБА_7, про що свідчить виконавче провадження, відкрите ще у 2003 році, тоді як заборгованість боржника по аліментам на користь ОСОБА_1 встановлена лише в 2006 році, а тому скасування постанови про арешт при вищезгаданих обставинах призведе до порушення прав саме ОСОБА_7
Інших висновків, маючих правове значення, ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі не навела.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції дав належу оцінку наданим доказам, постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 312 ч.1 п.1, 313-315, 387 ЦПК України, судова колегія , -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвалу Маліновського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двох місяців з дня проголошення до Верховного Суду України.