АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1928 2006 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія: з інших Пироженко С.А.
правовідносин Доповідач в апеляційній
Інстанції Магда Л.Ф.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 листопада 2006 р колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Храпка В.Д.
суддів Магди Л.Ф. Сіренка Ю.В.
при секретарі Наконечній М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1. на рішення Соснівського районного суду від 14 серпня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАРЛЕТ-ДИСТРИБ'ЮТ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, зобов'язання звільнення з посади за згодою сторін, видачі належно оформленої трудової книжки та стягнення моральної шкоди,
встановила:
ОСОБА_1 30 березня 2006 р. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАРЛЕТ-ДИСТРИБ'ЮТ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, зобов'язання звільнення з посади за згодою сторін, видачі належно оформленої трудової книжки та стягнення моральної шкоди. В позовній заяві вказував, що працював у відповідача топгівельним представником з 1 березня 2005 р. з окладом 2250 грн., добросовісно виконував свої службові обов'язків. Але з 1 вересня по 1 грудня 2005 р. заробітна плата йому не виплачувалась, заборгованість по заробітній платі склала 6750 грн.
15 листопада 2005 р. у зв'язку з перевіркою його та інших торгових представників службової записки про шахрайські дії представників складів підприємства директор відсторонив його від роботи зі збереженням заробітної плати. 13 грудня 2005 р. товариство звернулося з заявою до правоохоронних
органів про порушення проти нього та ОСОБА_2. кримінальної справи, звинувативши його у привласненні коштів підприємства.
Постановою від 24 лютого 2006 р. в порушенні кримінальної справи стосовно позивача було відмовлено. 16 березня 2006 р. він звернувся до відділу кадрів з заявою про звільнення з роботи за погодженням сторін та з вимогою про виплату йому заборгованості по заробітній платі і середнього заробітку за час простою. Однак йому було запропоновано звільнитися за власним бажанням і отримати заробітну плату після підписання керівниками відділів обхідного листа, при цьому помічник головного бухгалтера та керівник служби безпеки відмовилися від підпису, мотивуючи тим що він винен гроші і наніс підприємству збитки.
Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за період з 1 вересня 2005 р. по 1 березня 2006 р. 13500 грн., зобов'язати товариство звільнити його з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 за згодою сторін і видати належним чином оформлену трудову книжку.
В додатковій позовній заяві від 19 червня 2006 р. позивач просив суд стягнути з відповідача також 15750 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 1 грудня 2005 р. по 1 липня 2006 р. і 40500 грн. на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях через порушення його прав, втрату нормальних життєвих зв'язків, необхідність витрачати додаткові зусилля для організації свого життя.
Представник відповідача під час розгляду справи заперечував проти позову, посилаючись на те, що між сторонами існували цивільно-правова відносини, а не трудова угода, ОСОБА_1. в товаристві не працював.
Рішенням Соснівського районного суду від 14 серпня 2006 р. в задоволенні вимог позивача відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, в якій просив про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення його позову з тих підстав, що суд невірно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не взяв до уваги наявні в матеріалах докази про його роботу в товаристві, не допитав свідків, які можуть підтвердити його роботу в ТОВ.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення проти доводів апеляційної скарги представників відповідача, вивчивши матеріали справи і докази, надані апеляційному суду, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового
задоволення, а рішення суду повинно бути скасовано і по справі ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1. виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1., суд виходив з того, що позивач не надав суду доказів про його роботу на підприємстві, а надані відповідачем докази свідчать про наявність між сторонами цивільно-правових відносин.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд не застосував норми матеріального права, які повинен був застосувати, висновки суду не ґрунтуються на відповідних доказах по справі.
Відповідно до вимог ст.. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Цією нормою закону передбачено випадки обов'язкового додержання письмової форми укладення трудового договору, однак до категорій таких працівників позивач не відносився.
З матеріалів справи вбачається, що в лютому 2005 р. він подав заяву про прийняття на роботу в товариство на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1 березня 2005 р. і ця заява була погоджена з керівником товариства (а.с. 4). Подача такої заяви не заперечується і представниками відповідача, проте вони пояснюють, що прийняття ОСОБА_1. на роботу було розпочато, але так і не відбулося.
З постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 24 лютого та 31 травня 2006 р. вбачається, що оперуповноваженим міліції про ході проведення перевірок було встановлено, що на підставі заяви від 24 лютого 2005 р. ОСОБА_1. був прийнятий на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ «СКАРЛЕТ-ДИСТРИБ'ЮТ» і під час його роботи в товаристві фактів привласнення грошових коштів, які б давали підстави для порушення стосовно нього кримінальної справи не встановлено.
Згідно з витратними накладними від 11 травня, 22, 27 вересня, 8 листопада 2005 р. (копії яких приєднані до матеріалів справи) ТОВ «СКАРЛЕТ-ДИСТРИБ'ЮТ» в особі менеджера ОСОБА_1. поставило ЗАТ «Ринковий» та іншим отримувачам жувальну гумку в асортименті та різні суми.
Зазначені докази свідчать про те, що ОСОБА_1. дійсно працював в ТОВ «СКАРЛЕТ-ДИСТРИ'ЮТ» на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 з березня 2005 р. по грудень 2005 р., тобто до початку проведення перевірок за заявою директора товариства до правоохоронних органів щодо привласнення грошових коштів позивачем. Однак його робота в товаристві належним чином оформлена на була.
Тому судова колегія, зважаючи на те, що на час звернення до суду та
на час розгляду справи позивач в товаристві не працює, вважає необхідним зобов'язати відповідача видати ОСОБА_1. трудову книжку з записом про його роботу в товаристві з 1 березня по 1 грудня 2005 р. та з записом про звільнення за роботи за власним бажанням, оскільки домовленості сторін з приводу укладення трудового договору та з приводу його розірвання сторонами не досягнуто.
Судова колегія також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з 1 вересня по 1 грудня 2005 р. в розмірі 930 грн., виходячи з заробітної плати ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначеної в довідці, наданій колегії товариством від 7 листопада 2006 р. у розмірі 310 грн.
. Доводи апелянта про те, що його середній заробіток складав 2250 грн. колегія суддів не може прийняти до розрахунку, оскільки вони не підтверджені відповідними доказами.
Крім того, судова колегія приходить до висновку про те, що порушенням трудових прав позивача, йому відповідачем заподіяна моральна шкода, розмір якої колегія суддів з рахуванням тривалості його моральних страждань та ступеню вини відповідача визначає у 1000 грн.
В частині вимог ОСОБА_1. про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку колегія суддів вважає слід відмовити, оскільки, як пояснив сам позивач, він не працював фактично з грудня 2005 р., в суд з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку звернувся 19 червня 2006 року, тобто з пропуском тримісячного терміну, передбаченого ст. 233 КЗпП України.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 24, 38, 233, 237-1 КЗпП України, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1. задовольнити частково, рішення Соснівського районного суду від 14 серпня 2006 р. скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1. задовольнити частково.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАРЛЕТ-ДИСТРИ'ЮТ» видати ОСОБА_1 трудову книжку з записом про його роботу на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ «СКАРЛЕТ-ДИСТРИБ'ЮБ» 3 1 березня по 1 грудня 2005 р. та про звільнення його з роботи за власним бажанням з 1 грудня 2005 р. за ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
Стягнути з ТОВ «СКАРЛЕТ-ДИСТРИБ'ЮТ» на користь ОСОБА_1. заборгованість по заробітній платі з 1 вересня по 1 грудня 2005 р. в розмірі 930 (дев'ятсот тридцять) грн.
Стягнути з ТОВ «СКАРЛЕТ-ДИСТРИБ'ЮТ» на користь ОСОБА_1. 1000 (одна тисяча) грн. на відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні решти вимог ОСОБА_1. відмовити.
Стягнути з ТОВ «СКАРЛЕТ-ДИСТРИБ'ЮТ» на користь держави 51 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.