АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 22а-245б/2006р.

Головуючий по 1-й ін-т.

Тимошенко Н.В. Суддя-доповідач:

Абрамов П.С.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2006 року.

м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді:   Абрамова П.С.

Суддів :    Прядкіної ОБ. Дряниці Ю.В.

При секретарі :Адамській ОБ.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м.   Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Октябрського   районного суду м. Полтави від   10 липня 2006 року  у справі за позовом ОСОБА_1 до  державного підприємства « Виробниче об'єднання « Знамя»   про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні   та моральної шкоди

Колегія суддів , заслухавши доповідь судді- доповідача Апеляційного суду

ВСТАНОВИЛА

У вересні 2005 року  ОСОБА_1   звернулася до суду з вказаним позовом, зазначала, що  27 травня 2002 року вона звільнилася з роботи за ст. 40 п.1 КЗПП України при звільненні з роботи їй не було виплачено всі належні грошові суми в розмірі 481 грн. 97 коп.

Тому на підставі ст..117та ст.. 237-1 КЗПП України прохала стягнути на її користь 481 грн. заборгованості по заробітній платі, 19322 грн. середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових та 1700 грн. моральної шкоди.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 липня 2006 року   позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.. Стягнуто нам користь 500 грн. моральної шкоди. В задоволенні    інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі   ОСОБА_1 прохає рішення суду першої інстанції скасувати та стягнути на її користь середній заробіток в сумі 24038 грн. 62 коп. та моральну шкоду 1700 грн. Вказувала на порушення судом п першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів приходить  до висновку про її часткове задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи   рішенням апеляційного суду Полтавської області від  20 січня 2005 року стягнуто з Державного підприємства Виробничого об'єднання « Знамя»    на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 1765 грн.06 коп. , моральну шкоду в сумі 1500 грн.

Так за цим рішенням суду на користь ОСОБА_1 було стягнуто моральну шкоду за порушення   роботодавцем    виплати заробітної плати

Таким чином наявне рішення суду яке набрало законної чинності постановлене між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди необхідно скасувати ,а провадження у справі закрити.

Є незаконним    рішення суду першої інстанції і в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Статтею 116   КЗПП України передбачено , що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від  підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно вимог ст.117КЗПП України    в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним   органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу,   при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в постанові «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»

20. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи -по день постановлення рішення, якщо роботодавець не  доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи з ОСОБА_1 після її звільнення з роботи 27травня 2002 року за ст.. 40 п1 КЗПП України , в порушення вимог ст. 116 КЗПП України остаточний розрахунок у строки передбачені ст.. 116 КЗПП України не був проведений, а   був проведений лише у вересні 2005 року, зокрема ОСОБА_1   своєчасно не нарахували  та не виплатили належну вихідну допомогу та грошову компенсацію за невикористану відпустку загальною сумою  481 грн. 97 коп.

В ході судового розгляду справи представники державного підприємства « Виробниче обєднання « Знамя»   не надали суду  доказів  які б свідчили про   поважні причини несвоєчасного розрахунку з відповідачем, що звільнило б їх від відповідальності передбаченої ст. 117 КЗПП України.

Доводи про те, що розрахунок не був проведений в зв'язку з тим що ОСОБА_1 не здала наказ про її звільнення з роботи є необґрунтованим та не позбавляло можливості роботодавця провести належне ОСОБА_1 нарахування та своєчасно його виплатити.

Розпочата процедура санації підприємства також не є підставою для незастосування судом вимог ст. 117 КЗПП України.

Таким   чином   на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за несвоєчасну виплату належних їй грошових сум   за   39 місяців 20днів ( період з наступного дня після звільнення   28.05.2002 року по час проведення остаточного розрахунку , тобто 16 вересня 2005 року) виходячи із середньомісячної заробітної плати 359. грн. 04 коп., що становить 14 214грн. 16   коп.

Інші вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають , оскільки вихідна допомога і компенсація за невикористану відпустку  є разовими виплатами та індексації і компенсації згідно вимог закону України « Про оплату праці» , Закону України « Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не підлягають .

Керуючись ст. 303, 309 ч1 пЗ,4, 316 ЦПК України колегія суддів , -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Октябрського   районного суду м. Полтави від   10 липня 2006 року скасувати.

Провадження у справі в частині стягнення моральної шкоди закрити.

Позовні вимоги ОСОБА_1    задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства « Виробниче об'єднання « Знамя» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки проведення розрахунку в сумі   14214 грн. 16 коп.

Зобов'язати ДП « виробниче об'єднання Знамя» вирахувати з цієї суми обов'язкові платежі.

Стягнути з державного підприємства «Виробниче об'єднання «Знамя» на користь держави державне мито в розмірі   142 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судової діяльності в сумі   ЗО грн.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного суду України в двохмісячний строк.