Судове рішення #27037740

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/6768/2012Головуючий суду першої інстанції:Єрохіна І.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:М'ясоєдова Т. М.



"28" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМ'ясоєдової Т.М.,

СуддівБондарева Р.В., Яковенко Л.Г.,

При секретаріГаліч Ю.Є.,


розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Кримського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою директора Кримського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» Трусова В.М. на рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 14 серпня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:


Рішенням Чорноморського районного суду АР Крим від 14 серпня 2012 року позов ОСОБА_6 до КДАП «Універсал Авіа» про стягнення моральної шкоди задоволений частково. Стягнуто з КДАП «Універсал Авіа» на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди 110 000 грн., в задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду директор КДАП «Універсал-Авіа» Трусов В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_6 повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом не в повному обсязі досліджені докази і факти, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: не враховано те, що акт розслідування не є безперечним доказом встановлення вини чи відповідальності; не враховано, що аварія сталася внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки - вертольоту, що належить ДАП «Універсал-Авіа» та підйомної бурової установки «Таврида», що належить ДАТ «Чорноморнафтогаз», тому завдана моральна шкода повинна відшкодовуватись солідарно; не було порушень щодо формування складу екіпажу; за метеорологічними даними сила вітру була вище граничної норми, що є фактором непереборної сили; також судом не мотивований розмір моральної шкоди та немає доказів спричинення моральної шкоди у розмірі, визначеному судом першої інстанції. Суд безпідставно не залучив до участі у справі в якості співвідповідача ДАТ «Чорноморнафтогаз».

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги відповідача згідно ст. 303 ЦПК України, заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки гелікоптер є джерелом підвищеної небезпеки і спір між сторонами виник із приводу відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичних осіб унаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, за правилами ч. 2 ст. 1187 ЦК України КДАП «Універсал-Авіа» як власник джерела підвищеної небезпеки зобов'язаний відшкодувати моральну шкоду завдану позивачу - сину загиблого ОСОБА_8.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі належної правової оцінки спірних правовідносин, фактичних обставин із правильним застосуванням норм матеріального права.

Із матеріалів справи вбачається, що 28 квітня 2008 року під час виконання посадки гелікоптером, який належить КДАП «Універсал-Авіа», на самопідіймальну плавучу бурову установку «Таврида», належну ДАТ «Чорноморнафтогаз», сталася авіаційна подія, унаслідок якої загинув ОСОБА_8, який перебував в трудових правовідносинах із ДАТ «Чорноморнафтогаз» і знаходився на борту гелікоптера; авіаційне обслуговування ДАТ «Чорноморнафтогаз», у тому числі перевезення вахтового персоналу здійснювалось гелікоптерами КДАП «Універсал-Авіа» на підставі договору на авіаційне обслуговування від 12 лютого 2001 року; ОСОБА_8 був батьком позивача ОСОБА_6; за даними акту розслідування групового нещасного випадку від 9 липня 2008 року причиною авіаційної події стала непідготовленість екіпажу належного КДАП «Універсал-Авіа» гелікоптера до польотів на морські бурові платформи та незадовільний стан виробничого середовища.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру правопорушення та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

За змістом ст. 1167 Цивільного кодексу України, якщо моральну шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно із ст. 1187 цього кодексу джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (ч. 2 ст. 1168 цього кодексу).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року відмовлено у задоволенні заяви Кримського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2011 року у справі за аналогічним позовом до Кримського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа», Міністерства транспорту та зв'язку України, третя особа державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», про відшкодування моральної шкоди - саме з тих підстав, що моральна шкода підлягає відшкодуванню володільцем джерела підвищеної небезпеки.

У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про покладення на КДАП «Універсал-Авіа» як власника джерела підвищеної небезпеки обов'язку відшкодувати позивачу моральну шкоду, завдану смертю його батька.

Згідно з частиною 1, п. 9 частини 2 статті 16, п.п. 1-3 частини 2, частиною 3 статті 23 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Таким чином, вимоги позивача про захист свого права відшкодуванням моральної (немайнової) шкоди відповідають положенням матеріального закону.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної (немайнової) шкоди суд першої інстанції, перш за все, взяв до уваги значну тривалість душевних страждань позивача, загальний психічний вплив на нього як самої події, так і тяжкості її наслідків.

В той же час, згідно з Актом Комісії розслідування катастрофи від 13.05.2008 р., призначеної розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.05.2008 р. катастрофа вертольоту сталася внаслідок порушення екіпажем саме відповідача: Кримського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» відповідних вимог, неправильної оцінки командиром повітряного судна місця вертольоту відносно розмітки на посадовому майданчику, неприйняття відповідних рішень екіпажем вертольоту, незадовільної організації льотної роботи у відповідача у справі.

При визначенні розміру заподіяної моральної шкоди слід також враховувати наявність виплаченого страхового відшкодування, оскільки необхідність такого врахування випливає із положень п. 8 Правил: «об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, які виникають унаслідок зобов'язання відшкодовувати у порядку, встановленому законодавством, пасажирам (спадкоємцям), вантажовласникам збитки , заподіяні внаслідок страхового випадку» та аналогічних положень п. 2.1. Договору обов'язкового страхування і правовідносин страховика (третьої особи) та страхувальника (відповідача) як господарюючих суб'єктів (учасників господарських відносин) у сфері господарювання (статті 352 355 Господарського кодексу України), а тому і необхідності застосування поняття збитків у розумінні саме абз. 5 частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, зокрема як матеріальної компенсації моральної шкоди , на відміну п. 8 частини 2 статті 16, статей 22, 23 Цивільного кодексу України.

Проте, сам по собі розмір виплаченого страхового відшкодування, як зазначалося, не може мати визначальне значення при вирішенні питання про визначенні конкретного розміру моральної шкоди.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував характер правопорушення, обсяг страждань позивача, пов'язаних із загибеллю батька, характер немайнових втрат; розмір відшкодування моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, також відповідає засадам розумності і справедливості.

За правилами статей 10, 11, 60 ЦПК України, які встановлюють принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом, з наданням відповідних доказів; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оспорюючи висновки суду першої інстанції, апелянт не надав достатніх та переконливих доказів в обґрунтування своїх доводів.

Не залучення до розгляду справи у якості співвідповідача ДАТ «Чорноморнафтогаз», до якого позивач не заявляв будь-які позовні вимоги на думку колегії суддів, не призвело до неправильного вирішення спору по суті.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами; підстав для скасування рішення суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги немає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 314, 315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,


ухвалила:


Апеляційну скаргу директора Кримського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» Трусова В.М. відхилити.

Рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.


Судді



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація