Справа № 22а/ 2939 Головуючий в суді 1і інст. Колупаєв В. В.
Категорія 13 Доповідач Худяков A.M.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2006року
Апеляційний суд Житомирської області у складі: головуючого: Худякова A.M.,
суддів: Товянської О.В., Широкової Л.В.,
при секретарі - Прищепі О.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в М.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Житомирській області про стягнення коштів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 28 квітня 2006 року,
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовував тим, що проходив службу в Управлінні МВС України в Житомирській області і наказом НОМЕР_1 був звільнений з органів внутрішніх справ по ст.64 п."б". При звільненні, згідно п.10 Постанови КМ України №393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (в редакції Постанови КМ України №12 від 08.01.2000 року) відповідач виплатив йому грошову допомогу в розмірі п'яти посадових окладів. Посилаючись на те, що при його звільненні відповідач повинен був виплатити грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового утримання за кожен повний календарний рік служби, просив стягнути з відповідача недоотриману грошову допомогу в розмірі 5533 грн.25 коп., заборгованість за речове майно та відрядження в сумі 304 грн.98 коп. та 3678 грн.08 коп. компенсації в зв'язку з порушенням терміну виплати частини грошового доходу.
Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 28 квітня 2006 року позов задоволений частково. Стягнуто з УМВС України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 209 грн.95 коп. заборгованості по відрядженням та речове майно, а також на користь держави 51 грн. державного мита. В іншій частині позову відмовлено за бепідставністю.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановленого по справі рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним і необгрунтованим внаслідок неправильного застосування судом норм матеріального права та через невідповідність висновків суду обставинам справи.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.195 КАС України, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, позивач проходив службу в Лугинському районному відділі Управління МВС України в Житомирській області і наказом НОМЕР_1 був звільнений з органів внутрішніх справ по ст.64 п."б" (через хворобу).
Суд дійшов правильного висновку про те, що підстав для виплати ОСОБА_1 5533 грн.25 коп. грошової допомоги та компенсації в сумі 3678 грн.08 коп. немає, оскільки на час його звільнення Постановою КМ України №393 від 17.07.1992 року розмір вказаної допомоги був обмежений розміром не більше як п'яти місячними окладами, а тому обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в цій частині.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги Указ Президента України №4 63 від 23.06.2001 року «Про скасування деяких положень пункту 10 Постанови КМ України від 17.07.1992 року №393» є безпідставними, оскільки цей Указ не має зворотної дії в часі, а тому на спірні правовідносини не поширюється.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 28 квітня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі.