ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"04" вересня 2008 р.

Справа № 31-14/20-08-409

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Мишкіної М.А.

                     суддів Сидоренко М.В.

Воронюка О.Л.

          

          Склад судової колегії змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду №111 від 03.09.2008р.

при секретарі судового засідання Лисіній О.А.

за участю представників сторін:

від позивача —Цейкота О.Л. - по довіреності;

від відповідача —Чорна О.М. - по довіреності

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт”

на рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2008р.

по справі № 31-14/20-08-409

за позовом Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія —Гарант”

про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії

(сторони та суть спору зазначаються згідно рішення суду)

Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

          У судовому засіданні 04.09.2008р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

          В січні 2008р. ДП “Одеський морський торговельний порт” (надалі —позивач, ДП “ОМТП”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” та  Реєстраційно-екзаменаційного відділу №1 при Управлінні Державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (надалі —РЕВ №1 УДАЇ ГУМВС) про визнання правомірності придбання автобусу ПАЗ-32051-110, державний номерний знак ВН5624АА, кузов №Х1М32051140001472 (надалі —автобус, транспортний засіб) за позивачем як правонаступником ДП “Одеський судноремонтний завод “Україна”; зобов'язання ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” вчинити дії для проведення реєстрації  автобусу —виконати умови договору №958-04/08Ф; зобов'язання РЕВ №1 при УДАЇ ГУМВС України в Одеській області зареєструвати автобус за позивачем. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ДП “ОМТП” посилалось на ст.ст.11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 629 ЦК України, ст.ст.173, 174, 193, 216, 218 ГК України, п.8, ч.5 п.43 Правил державної реєстрації автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок; укладення 30.04.2004р. ДП “ОСРЗ “Україна” та ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” договору фінансового лізингу №958-04/08Ф, за умовами якого автобус ПАЗ-32051-110 передавався в користування ДП “ОСРЗ “Україна” на умовах лізингу з подальшою передачею останньому права власності на це майно; обов'язок ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” за п.10.1 договору надати ДП “ОСРЗ “Україна” відповідні документи, на підставі яких останній зможе оформити законне користування предметом лізингу; помилкове зазначення ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” підстави зняття з обліку автобуса, а саме, “для реалізації згідно з законодавством” замість “у зв'язку із закінченням договору фінансового лізингу”, внаслідок чого РЕВ №1 при УДАЇ ГУМВС було відмовлено ДП “ОМТП” в реєстрації автобусу.

          В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, вимагаючи визнати право власності на автобус за позивачем як правонаступником ДП ОСРЗ “Україна”; зобов'язати ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” виконати умови п.2.1.2. та п.10.1. договору №958-04/08Ф від 30.04.2004р.; зобов'язати РЕВ №1 при УДАЇ ГУМВС України в Одеській області зареєструвати автобус за позивачем. Позивач також уточнив і підстави позову, зазначивши про набуття ДП ОСРЗ “Україна” з 01.06.2005р. права власності на транспортний засіб відповідно до Угоди №2 про виконання договору фінансового лізингу №958-04/08Ф від 30.04.2004р.

          13.06.2008р. позивачем подано суду клопотання в порядку ст.24 ГПК України про заміну неналежного відповідача —Реєстраційно-екзаменаційного відділу №1 при Управлінні Державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області як такого, що не є юридичною особою, належним відповідачем —Управлінням Державтоінспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.

          Ухвалою місцевого господарського суду від 19.06.2008р. у задоволенні клопотання про заміну неналежного відповідача відмовлено, оскільки положення ст.24 ГПК України з урахуванням положень ст.ст.1, 21 ГПК України розповсюджуються виключно на осіб, які можуть бути відповідачами у господарській справі (тобто на юридичних осіб).

          19.06.2008р. господарським судом Одеської області провадження у справі за позовом ДП “ОМТП” до РЕВ №1 УДАЇ ГУМВС України в Одеській області про зобов'язання зареєструвати автобус припинено на підставі п.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з тим, що позов до цієї особи не підлягає розгляду в господарських судах.

          Вказані ухвали сторонами не оскаржені і набрали законної сили.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 19.06.2008р. (суддя – ЛєсогоровВ.М.) у задоволенні позову відмовлено.

          Рішення суду обґрунтоване положеннями ст.ст.326, 599,  655, 806 ЦК України, ст.ст.73, 74, 133, 136 ГК України, ст.1 Закону України “Про фінансовий лізинг” та вмотивоване переходом автобусу у державну власність та виникненням у позивача права господарського відання на цей транспортний засіб; неможливістю набуття права власності позивачем на автобус в силу положень ст.326 ЦК України, ст.ст.73, 74, 133, 136 ГК України; відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача виконати умови п.2.1.2., п.10.1. договору від 30.04.2004р. №958-04/08Ф, оскільки останній припинив свою дію належним виконанням.

          Не погодившись з рішенням суду, ДП “Одеський морський торговельний порт” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу та визнати правомірність придбання автобусу за ДП “ОМТП” як правонаступником ДП ОСРЗ “Україна”; зобов'язати ТОВ  “Лізингова компанія —Гарант” вчинити дії для проведення реєстрації  автобусу —виконати умови договору №958-04/08Ф.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник вказав на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу №958-04/08Ф, згідно умов якого ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” повинно було надати ДП ОСРЗ “Україна” зареєстрований предмет лізингу з реєстраційними свідоцтвами на транспортні засоби, на підставі яких останній отримає можливість оформити законне володіння предметом лізингу; звернення відповідача до РЕВ№1 УДАЇ ГУМВС в Одеській області з заявою про зняття з обліку автобуса з підстави його реалізації, а не закінчення договору фінансового лізингу, внаслідок чого позивачу було відмовлено в реєстрації транспортного засобу; безпідставну відмову судом у задоволенні позовної вимоги про визнання придбання автобусу правомірним, оскільки правомірність його придбання підтверджується доданими до позовної заяви документами та є умовою реєстрації транспортного засобу РЕВ №1.

          В засіданні суду апеляційної інстанції 02.09.2008р. представник ДП “ОМТП” уточнив, що за наслідками апеляційного перегляду рішення просить суд апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в уточненій редакції (від 17.03.2008р.), а саме: визнати ДП “ОМТП” власником автобусу та зобов'язати відповідача виконати умови договору лізинга.

          Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги і позовних вимог в частині зобов'язання ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” виконати умови договору (п.2.1.2.; 10.1.) лізингу №958-04/08-Ф від 30.04.2004р. заеречує з підстав закінчення дії договору у зв'язку з його повним виконанням.

          Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 30.04.2004р. ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” (Лізингодавець, надалі - Товариство) та ДП Одеський судноремонтний завод “Україна” (Лізингоотримувач) був укладений договір фінансового лізингу №958-04/08Ф (надалі —договір), за умовами якого Лізингодавець зобов'язався придбати майно згідно специфікацій, вказаних в заявці на отримання майна в лізинг, та передати його в  користування Лізингоотримувачу на умовах фінансового лізингу з наступною передачею права власності на це майно (п.1.1.); предметом лізингу за п.1.2. договору є новий автобус ПАЗ 32051-110; за п.2.1.2. Лізингодавець повинен оформити документи на предмет лізингу, що необхідні для його нормальної експлуатації Лізингоотримувачем; впродовж строку лізингу право власності на його предмет залишається у Лізингодавця та передається Лізингоотримувачу у користування та володіння після підписання акту приймання-передачі (п.14.1.); згідно п.10.1. договору Лізингодавець надає Лізингоотримувачу зареєстрований предмет лізингу з реєстраційними свідоцтвами на транспортні засоби, на підставі яких останній отримає можливість оформити законне користування предметом лізингу; по закінченню строку лізинга та після сплати останнього лізингового платежу сторони впродовж трьох днів зобов'язались підписати Акт звірки взаєморозрахунків, в якому, за відсутністю взаємних претензій, фіксується виконання договору та перехід права власності на транспортний засіб до Лізингоотримувача у відповідності з законодавством України (п.12 договору); відповідно до п.19.2. дія договору припиняється з моменту переходу права власності на предмет лізинга до Лізингоотримувача.

28.05.2004р. за актом приймання-передачі об'єкту лізингу автобус ПАЗ 32051-110 був переданий  ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” Державному підприємству “ОСРЗ “Україна”  в лізинг на підставі договору фінансового лізингу №958-04/08Ф від 30.04.2004р.

01.06.2005р. ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” та ДП Одеський судноремонтний завод “Україна” уклали Угоду №2 про виконання договору фінансового лізингу від 30.04.2004р. №958-04/08Ф, що вступає в силу з моменту її підписання обома сторонами та є невід'ємною частиною договору. Вказаною Угодою №2 закріплено, що всі обов'язки за договором фінансового лізингу виконані сторонами належним чином; усі розрахунки між сторонами завершені, претензії відсутні; з моменту набрання чинності Угодою до Лізингоотримувача переходить право власності на предмет лізингу —автобус ПАЗ-32051-110, що належить Лізингодавцеві на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, та всі ризики, пов'язані з предметом лізингу; з набранням чинності Угоди №2 договір фінансового лізингу припиняє свою дію виконанням, проведеним належним чином відповідно до ст.599 ЦК України.

          Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОІС №616499 та інших наявних у справі матеріалів автобус ПАЗ-32051-110 зареєстрований за ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” 01.06.2004р. та знятий з обліку в органах ДАЇ з відміткою на свідоцтві про реєстрацію “для реалізації згідно із законодавством” 07.07.2005р.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП ОСРЗ “Україна” 03.10.2005р. листом №1387 звернулось до начальника управління ДАЇ в Одеській області з проханням надати дозвіл на реєстрацію автобусу ПАЗ-32051-110, що знаходиться на балансі ДП на підставі договору фінансового лізингу та акту приймання-передачі.

Водночас ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” теж звернулось до УДАЇ Управління МВС України в Одеській області листом №01-03/10 від 03.10.2005р. з аналогічним зверненням, на який отримало відповідь листом від 18.10.2005р. про необхідність надання документу про правомірність придбання транспортного засобу згідно з вимогами п.8 Правил державної реєстрації автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок (надалі —Правила) у зв'язку із зняттям з обліку автобусу ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” 07.07.2005р. для реалізації згідно з законодавством.

          Листом без дати та номеру (а.с.22) директор ДП ОСРЗ “Україна” звернувся до ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” з проханням надати довідку-рахунок для подальшої реєстрації автобусу в УДАЇ УМВС, на що ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” в листі від 10.10.2005р. №02-10/11 вказало на достатність для реєстрації транспортного засобу договору фінансового лізингу та угоди про його виконання, що подаються разом з заявою власника як правовстановлювальні документи.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №971 від 02.10.2006р. ДП ОСРЗ “Україна” було реорганізовано шляхом приєднання до ДП “Одеський морський торговельний порт”, яке стало правонаступником всіх прав та обов'язків реорганізованого підприємства, що підтверджується змістом розділу “Загальні положення” Статуту ДП “Одеський морський торговельний порт”.

          Згідно відомостей реєстраційної картки про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті реорганізації 30.03.2007р. державним реєстратором Виконавчого комітету Одеської міської ради проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ДП Одеський судноремонтний завод “Україна”, про що внесено запис №15561120009005050.

          07.09.2007р. у зв'язку з труднощами при проведенні реєстрації автобусу ПАЗ-32051-110 ДП “ОМТП” звернулось з листом №020с-2/10 до начальника РЕВ №1 ДАЇ УМВС України в Одеській області, в якому просило усунути помилково проставлений штамп  “автомобіль знято з обліку для реалізації згідно із законодавством” та провести реєстрацію автобусу.

Листом від 05.10.2007р. начальник РЕВ №1 УДАЇ ГУМВС України в Одеській області повідомив, що автобус ПАЗ-32051-110 був знятий з обліку згідно із законодавством на підставі наданих ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” документів, доданих до заяви про зняття з обліку автобуса від 07.07.2005р., а саме, протоколу збору засновників товариства №52 від 24.06.2005р. та наказу директора №59 від 24.06.2005р. “Про зняття основних засобів з балансу”, згідно яких вказаний транспортний засіб знімається з обліку для продажу. В листі також вказується на надання ДП “ОМТП” документа, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, як необхідну умову для проведення реєстрації автобусу згідно з п.8 Правил (яким, зокрема, є рішення суду).

          Викладені обставини зумовили звернення ДП “ОМТП” до суду з позовом (уточненим)  про визнання права власності на автобус за ДП “Одеський морський торговельний порт” як правонаступником ДП Одеський судноремонтний завод “Україна” та зобов'язання ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” виконати умови договору лізингу.

          Суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах (ст.599 ЦК України) відмовив у задоволенні вимог ДП “ОМТП” про зобов'язання ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” виконати п.п.2.1.2., 10.1. договору лізинга від 30.04.2004р. з огляду на припинення його дії у зв'язку з повним виконанням сторонами своїх зобов'язань, в підтвердження чого була підписана угода №2 від 01.06.2005р. ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” виконало свій обов'язок згідно п.п.2.1.2., 10.1. договору лізинга оформити документи на автобус, необхідні для його експлуатації Лізингоотримувачем, шляхом надання разом з предметом лізинга тимчасового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОІС №242100 від 27.05.2004р., виданого РЕВ-1 УДАЇ ГУМВС в Одеській області, державних номерних знаків ВН 5624 АА, сервісної книжки та комплекту ключів, про що свідчить п.5 Акту приймання-передачі предмету лізинга від 28.05.2004р., підписаний сторонами (а.с.24).

Із змісту листа начальника РЕВ №1 при УДАЇ ГУМВС України в Одеській області від 05.10.2007р. вбачається, що після передачі Лізингоотримувачу 01.06.2004р. автобус був зареєстрований за ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” як власником в органах ДАЇ та було видане Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ОІС №616499 від 01.06.2006р. (а.с.35; 106).

Як вбачається з матеріалів справи перереєстрація автобусу у зв'язку з передачею цього транспортного засобу в користування Лізингоотримувача (ДП ОСРЗ “Україна”), у відповідності з порядком, визначеним абз.5 п.35 Правил, сторонами договору лізинга не проводилась, Свідоцтво про реєстрацію не було замінено (п.40 Правил).

          Перешкоди у реєстрації автобусу в органах ДАЇ на нового власника —ДП ОСРЗ “Україна”, а в подальшому на його правонаступника ДП “ОМТП” виникли у зв'язку з нездійсненням перереєстрації транспортного засобу на ДП ОСРЗ “Україна” відповідно до абз.5 п.35 Правил та тією обставиною, що після припинення дії договору лізингу у зв'язку з його повним виконанням 01.06.2005р. (угода №2) та переходом права власності до Лізингоотримувача (п.12 договору) ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” використало порядок зняття з обліку транспортного засобу, передбачений п.43 Правил, що застосовується у випадку відчуження транспортного засобу.

У зв'язку з тим, що при передачі автобусу в користування Лізингоотримувачу Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ОІС №616499 не було замінено, порядок зняття з обліку транспортного засобу, передбачений абз.5 п.43 Правил (що введений згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №571 від 29.04.2004р.), не міг бути застосованим: адже цей порядок передбачає зняття з обліку за ініціативою Лізингоотримувача за погодженням з Лізингодавцем, якщо в Свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначено про передачу транспортного засобу на підставі договору фінансового лізингу (тобто, якщо б до зняття з обліку відбулася перереєстрація автобусу на ДП “ОСРЗ “Україна” як на особу, що експлуатує транспортний засіб на підставі договору фінансового лізингу).

07.07.2005р. автобус був знятий з обліку в органах ДАЇ за заявою ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” на підставі поданого останнім протоколу загальних зборів учасників ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” №52 від 24.06.2005р. та наказу директора №59 від 24.06.2005р.

Згадані документи відповідача свідчать про прийняття ним рішення про продаж автобусу і зняття з обліку в органах ДАЇ, що у сукупності з вищевикладеним суттєво утруднило реалізацію ДП “ОМТП” права користування автобусом у зв'язку з неможливістю проведення державної реєстрації згідно з вимогами законодавства шляхом подання договору фінансового лізингу, оскільки цей документ з огляду на зняття з обліку автобусу “у зв'язку з реалізацією” попереднім власником не міг підтвердити для органів ДАЇ правомірність придбання ДП “ОМТП” цього транспортного засобу.

Згідно з п.44 Правил зняття з обліку транспортних засобів, що належать недержавним юридичним особам, здійснюється на підставі копій рішення власника, засвідчених у встановленому порядку.

Відповідно до наведених положень законодавства та поданих ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” документів автобус  ПАЗ-32051-110, державний номерний знак ВН 5624 АА, кузов Х1М32051140001472 був знятий з обліку в РЕВ №1 при УДАЇ ГУМВС України в Одеській області.

Місцевий господарський суд відмовив у позові ДП “ОМТП” про визнання за ДП “ОМТП” права власності на автобус як правонаступника усіх прав ДП ОСРЗ “Україна” з мотивів неможливості визнання права власності за юридичною особою на майно, яке перебуває у державній власності і належить позивачу на праві господарського відання, про захист якого позивач не просив.

          Дійсно, ст.ст.326 ЦК України, ст.ст.73, 74, 133, 136 Господарського кодексу України встановлюють закріплення майна за державним унітарним підприємством (яким є ДП “ОМТП”) на праві господарського відання з обмеженням у правомочності розпорядження щодо окремих видів майна.

Проте ст.136 Господарського кодексу України розповсюджує положення закону щодо захисту права власності на захист права господарського відання.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

          Відповідно до ч.1 ст.136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

          Таким чином право господарського відання підлягає захисту відповідно до положень гл. 29 Цивільного кодексу України, зокрема, за ст.392 ЦК України, тобто шляхом визнання права.

          Правовий аналіз вимог Правил державної реєстрації автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. №1388, веде до висновку, що особливості державної реєстрації транспортних засобів полягають у визнанні конкретної юридичної чи фізичної особи власником транспортного засобу, який повинен особисто подати заяву про реєстрацію транспортного засобу у підрозділах ДАЇ разом з документами, що підтверджують правомірність його придбання.

До таких документів п.8 Правил відносить, зокрема, копію рішення суду із зазначенням юридичної чи фізичної особи, яка визнається власником транспортного засобу, його марки, моделі, року випуску, а також ідентифікаційних номерів складових частин.

Згідно п.4.2. Статуту ДП “ОМТП” майно Порту є державною власністю і належить йому на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, Порт володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать законодавству, нормативно-правовим актам уповноваженого органу управління та цьому Статуту.

          Таким чином, захист права господарського відання ДП “ОМТП” в даному випадку, виходячи з усіх обставин справи у їх сукупності та положень ст.392 ЦК України, ст.136 ГК України, вимог щодо державної реєстрації транспортних засобів, встановлених Правилами, може здійснюватись шляхом визнання ДП “Одеський морський торговельний порт” власником автобусу ПАЗ-32051-110, кузов №Х1М32051140001472, 2004 року випуску, колір “білий”, і таке визнання судом права не суперечить закону і не змінює правовий режим цього майна суб'єкта господарювання, котрим є ДП “ОМТП”, як державного майна (ч.1 ст.133, ч.1 ст.136, ст.141, ст.145 Господарського кодексу України).

          Відповідно до ч.2 ст.144 ГК України право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.

          Згідно п.п.1, 2 Правил державної реєстрації автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. №1388, цими Правилами встановлюється єдиний на території України порядок державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - транспортні засоби) та видачі реєстраційних документів і номерних знаків; ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх; представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права цих власників у межах наданих їм повноважень.

          ДП “ОМТП” як правонаступник ДП “ОСРЗ “Україна” згідно п.12 договору лізингу та Угоди №2 від 01.06.2005р. набуло право господарського відання на спірний транспортний засіб і це право підлягає захисту судом за правилами встановленими законом для захисту права власності.

          Згідно ч.2 ст.20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності прав.

          Місцевий господарський суд не дослідив належним чином вищевказані обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно застосував норми матеріального права, що зумовило вирішення спору не на користь позивача і неправомірну відмову у задоволенні відповідної частини його вимог.

          Враховуючи наведене, оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову ДП “Одеський морський торговельний порт”, визнання позивача власником автобусу ПАЗ-32051-110, 2004 року випуску, колір білий, кузов №Х1М32051140001472 як правонаступника ДП Одеський судноремонтний завод “Україна”; в іншій частині оскаржуване рішення слід залишити без змін.

          Судові витрати по справі згідно ст.49 ГПК України слід покласти на ТОВ “Лізингова компанія —Гарант” у сумі 85грн. витрат по держмиту за подання позову, 59грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 21,25грн. витрат по держмиту за подання апеляційної скарги.

 Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

          1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

          2. Рішення господарського суду Одеської області від 19.06.2008р. скасувати частково в частині відмови у задоволенні позову про визнання права власності.

          Позовні вимоги Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт” в цій частині вимог задовольнити.

          Визнати за Державним підприємством “Одеський морський торговельний порт” право власності на автобус ПАЗ-32051-110, 2004 року випуску, колір білий, кузов №Х1М32051140001472 як правонаступником Державного підприємства “Одеський судноремонтний завод “Україна”

          3. В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

          Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

          Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

          Головуючий суддя:                                                                        Мишкіна М.А.

          Судді:                                                                                  Сидоренко М.В.

                                                                                                                            Воронюк О.Л.