Справа № 11-782/ 2006                                                                                                        Головуюча у І інстанції Замега І.І.

Категорія ст286ч.1 КК України                                                                                          Доповідач у 2 інстанції Вєлидчук В.M.

УХВАЛА

Іменем   України

31 жовтня 2006 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого                    Романова О.В.

суддів                               Велидчука В.М., Єрещенка A.M.

прокурора                        Глазунова С .В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 на вирок Любарського районного суду Житомирської області від І6 серпня 2006 року, яким

ОСОБА_2, уродженець та мешканець ІНФОРМАЦІЯ_1,                                                     непрацюючий,

несудимий, засуджений за: ст.286 ч.І  КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України, засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком терміном в 1 рік.

Стягнуто із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_1 2670 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Запобіжний захід підписка - про невиїзд.

ОСОБА_2 засуджений за те , що 30 квітня 2006 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем, допустив порушення Правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення iз зустрічним автомобілем.. В результаті дорожньої пригоди, потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

В апеляції ставиться питання про зміну вироку в частині вирішення цивільного позову зі збільшенням розміру стягнення моральної шкоди та стягнення заподіяної дорожньою пригодою шкоди з власника автомобіля. Посилається потерпілий на те , що суд необгрунтовано зменшив розмір стягнення на відшкодування    моральної шкоди та не з тієї особи стягнув заподіяну в цілому злочином шкоду . Вважає , що вищевказану шкоду слід стягнути з власника автомобіля, а не з особи , яка вчинила злочин.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про залишення апеляції без задоволення, перевіривши справу та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнала, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.11874.2 ЦК України, шкода заподіяна джерелом небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За діючим законом , під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав( договору оренди, довіреності тощо.)

В даному випадку , засуджений під час вчинення дорожньої пригоди, мав повноваження керувати транспортним засобом на підставі довіреності зареєстрованої в реєстрі за НОМЕР_1( а.с.63 )

За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано вчинив стягнення із засудженого на відшкодування потерпілому матеріальної та моральної шкоди.

При визначенні розміру стягнення на відшкодування моральної шкоди , суд врахував обставини зазначені в апеляції і прийшов до обгрунтованого висновку щодо його розміру .

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Любарського районного суду Житомирської області від 16 серпня 2006 року щодо ОСОБА_2 , без зміни.