Справа: № 2-103/12

РІШЕННЯ

Іменем України

04 жовтня 2012 року

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

головуючого –судді Мозгового В. Б.,

при секретарі Палашкевич М. В.,

за участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новограда-Волинського цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, -

встановив:

В жовтні 2011 року до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в якому просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 від 06.01.2010 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є донькою ОСОБА_6, якій помер 27 грудня 2010 року. Після смерті батька вона дізналась про існування заповіту, згідно якого батько заповів все своє майно відповідачам.

Позивач посилаючись на те, що ОСОБА_6 внаслідок своєї хвороби та перебування в пригніченому стані після того як дізнався про свій діагноз, не усвідомлював значення свої дій та не міг ними керувати, а також те, що відповідачі перешкоджали йому змінити заповіт чи взагалі його скасувати, просить суд позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач позов підтримала та просять його задовольнити.

Відповідач та представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнали та просять у його задоволенні відмовити.

Третя особа просить позов задовольнити.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд приходить до наступного.

Установлено, що 06.01.2010 року ОСОБА_6 склав заповіт, згідно якого заповів все своє майно ОСОБА_4 та ОСОБА_2 /а.с.79/.

27 грудня 2010 року ОСОБА_6 помер /а.с.9/.

Позивач ОСОБА_1 являється спадкоємцем першої черг.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсність угоди може бути підтверджена будь-якими з передбачених статтею 57 ЦПК України засобами доказування, якщо інше не передбачено законом.

Частинами другою та четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини шостої статті 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

В обґрунтування позову позивач посилалась на те, що її батько за станом свого здоров’я, оскільки хворів на саркому правої легені з метастазами в ліву скроневу ділянку головного мозку, не міг при підписанні заповіту усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи (посмертної) від 25.06.2012 р. №267-2011 ОСОБА_6 не страждав яким-небудь психічним захворюванням на час укладання заповіту (тобто станом на 06.01.2010 року), яке б позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними /а.с.120-123/.

Твердження позивача, що відповідачі перешкоджали ОСОБА_6 змінити заповіт чи взагалі його скасувати, в судовому засіданні свого підтвердження не знайшло, оскільки позивачем в порушення фундаментальних приписів процесуального закону не надано допустимих, змістовних та достовірних доказів на підтвердження своєї позиції.

Отже, виходячи з установлених дійсних обставин справи, суд приходить до висновку, що позивач не довів факту порушення, невизнання або оспорювання його прав, свобод чи інтересів з боку відповідачів, а тому у позові слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним –відмовити.

Сторони можуть ознайомитись з повним рішенням суду 09 жовтня 2012 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: