Справа № 2218/5730/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2012

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого судді - Граб Л.С.

з участю секретаря – Базарник Є.Я.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача –

ОСОБА_3

Представника третьої особи на стороні

позивача – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, з участю третьої особи на стороні позивача – публічного акціонерного товариства “ПриватБанк” в особі Хмельницької філії публічного акціонерного товариства «ПриватБанк” про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, з участю третьої особи на стороні позивача – ПАТ КБ “ПриватБанк” в особі ХФ ПАТ КБ «ПриватБанк” про стягнення 11 930 доларів США, пені 78 773,33грн., як відшкодування матеріальної шкоди, та 100 000 моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідно до кредитного договору №НМІВА800000002 від 17.09.2008 року йому надано кредит в розмірі 6 851,77 доларів США для придбання автомобіля, а забезпеченням виконання зобов’язань став придбаний транспортний засіб ВМW 5301, 1988 року випуску, номер кузова WBAНС 510203525868, д/з ВХ9366АТ. 16.09.2008 року даний транспортний засіб був зареєстрований за ним та виданий третім МРЕВ ДАІ м. Дунаївці технічний паспорт СРГ991188. До січня 2009 року ним сплачувались відповідні платежі, які були вказані в графіку погашення, а в січні 2009 року відповідач ОСОБА_5 звернувся до нього з пропозицією віддати йому транспортний засіб, а взамін - він зобов’язався повернути кредитні кошти банку, про що надав розписку. Однак, пройшов тривалий час, а кошти в банк відповідач не повернув, внаслідок чого збільшилась сума кредиту та нараховані штрафні санкції. Крім того, діями відповідача ОСОБА_5 йому нанесено моральну шкоду, що полягає в неправомірних діях відносно нього, а він не працює, має на утриманні малолітню дитину, дружину, що перебуває у декретній відпустці.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задоволити, пояснивши, що кредитний договір був укладений з банком ним особисто, будь-які зміни до договору щодо заміни його, як сторони в зобов”язанні перед банком, на ОСОБА_5, не вносилися, а навпаки – банк їм у цьому відмовив. Зазначив, що він знав, що автомобіль, який він придбав на кредитні кошти, перебував у заставі банку і його продавати не можна, але продав його ОСОБА_5, оформивши на нього довіреність щодо розпорядження даним автомобілем, і передав автомобіль останньому, а ОСОБА_5 в свою чергу зобов”язався розпискою від 24.06.2010 року сплатити його заборгованість по кредиту в сумі 11148,71 дол. США та штраф в сумі 1000грн., однак цього не зробив, що вимусило його звертатися в правоохоронні органи та до суду, чим порушився його звичайний ритм життя, а тому йому нанесено моральну шкоду.

Представник позивача - ОСОБА_2 позов підтримала та просила суд його задовольнити в повному обсязі, пояснивши суду, що між її довірителем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_5 була усна домовленість про те, що ОСОБА_1 продасть йому автомобіль, а ОСОБА_5 сплатить за нього кредитний борг перед банком, на підтвердження чого ОСОБА_1 оформив на ОСОБА_5 довіреність та передав її разом із автомобілем останньому, а той 24.06.2010 року написав розписку про сплату за нього заборгованості по кредиту. Відмітила, що з початку 2009 року було написано кілька розписок, однак їх суду вони не надають і в обгрунтування ставлять тільки одну розписку від 24.06.2010 року.

          Представник відповідача ОСОБА_3 відносно задоволення зазначених позовних вимог заперечив, пояснивши, що дійсно його довірителем була написана 24.06.2010 року розписка, однак ніякого укладення договору купівлі-продажу не було і не могло бути, оскільки спірний автомобіль знаходився у заставі банку, а той такого дозволу не надавав та право власності на автомобіль на його довірителя ОСОБА_5 не перейшло. Крім того, зазначив, що внаслідок написання такої розписки у ОСОБА_1 не виникло ніяких зобов”язань перед банком щодо погашення кредиту, який взяв ОСОБА_5 та на кредитні кошти придбав автомобіль, оформивши на себе право власності.

          Представник третьої особи на стороні позивача ПАТ КБ “ПриватБанк” в особі ХФ ПАТ КБ «ПриватБанк” - ОСОБА_6 вважає позов обгрунтованим з огляду на те, що кредит не сплачується, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку слід погасити.

          Суд, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що у позові слід відмовити в повному обсязі.

Судом об”єктивно встановлено та не заперечується сторонами, що 17.09.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ “ПриватБанк” в особі ХФ ПАТ КБ «ПриватБанк” укладено кредитно-заставний договір №НМІВА800000002, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 6 851,77 доларів США для придбання автомобіля та в забезпеченням виконання зобов’язань передав банку в заставу придбаний транспортний засіб ВМW 5301, 1988 року випуску, номер кузова WBAНС 510203525868, д/з ВХ9366АТ.

16.09.2008 року даний транспортний засіб був зареєстрований третім МРЕВ ДАІ м. Дунаївці за ОСОБА_1 та останній отримав технічний паспорт СРГ991188.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч.1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.2 ст. 528 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання бов”язку боржника іншою особою цей обов”язок боржник повинен виконати сам.

           Зважаючи на те, що кредитно-заставний договір №НМІВА800000002 був укладений між ПАТ КБ “ПриватБанк” в особі ХФ ПАТ КБ «ПриватБанк” і позичальником ОСОБА_1 та будь-які зміни чи додаткові договори щодо заміни сторони договору, в т.ч. і на ОСОБА_5, чи зобов”язань позичальника по кредиту, не вносилися, суд вважає, що ОСОБА_1 зобов”язаний був виконувати умови кредитного договору щодо вчасного погашення кредиту, незважаючи на написану ОСОБА_5 24.06.2010 року розписку, оскільки дана розписка не скасовує зобов”язань ОСОБА_1 перед банком.

Ч.1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як з”ясовано судом, відповідач ОСОБА_5 не набув право власності на спірний автомобіль, оскільки відсутній правочин, що підтверджує відчуження ОСОБА_1 даного автомобіля.

Крім того, ПАТ КБ “ПриватБанк” в особі ХФ ПАТ КБ «ПриватБанк” , в якого перебував у заставі автомобіль ВМW 5301, 1988 року випуску, номер кузова WBAНС 510203525868, д/з ВХ9366АТ, не давав дозволу на продаж автомобіля.

Виходячи із викладеного, того, що на даний час ОСОБА_1 взагалі не сплатив заборгованість по кредиту, а стягнення моральної шкоди є похідною від основного позову, який є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, суд вважає, що у позові слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10,14,57-61,88,209,212-215,218,294 ЦПК України, ст.ст.316-319,321,325,328,334,525-528,530,598,610-612,615,626,629,638,625,657,1046,1049,1050,1054 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5, з участю третьої особи на стороні позивача – публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” в особі Хмельницької філії публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк” про стягнення 11 930 доларів США, пені 78 773,33грн., як відшкодування матеріальної шкоди, та 100 000 моральної шкоди, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.С. Граб