Справа: № 2-160/12

РІШЕННЯ

Іменем України

23 січня 2012 року                    

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді          Мозгового В. Б.,

при секретарі          Палашкевич М. В.,

з участю позивачки ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Новоград-Волинському справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини , -

встановив:

В листопаді 2011 року до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 в якому просила стягувати з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на період навчання.

Під час розгляду справи позивач уточнила свої позовні вимоги та просить суд: - змінити розмір аліментів з 1/3 на ? частку заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, стягнути з відповідача вартість придбаного ноутбука, вартість проживання доньки гуртожитку та вартість придбаних ліків.

Позивач посилаючись на те, що донька наданий час є студенткою університету і потребує більше коштів на утримання, її матеріальне становище не дозволяє утримувати дитину належним чином, просить суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав та просить у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, та давши їм належну оцінку, суд приходить до наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, оскільки спільне життя з відповідачем не склалося, подружжя припинило шлюбні відносини /а.с.4/.

Від шлюбу мають доньку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка навчається на денній формі навчання Національного педагогічного університету імені ОСОБА_4 на державному забезпеченні та отримує стипендію /а.с.3, 5/.

Також встановлено, що з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 стягуються аліменти в розмірі 1/3 частини його доходу але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку /а.с.22/.

Згідно ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Позивачем в судовому засіданні в порушення ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надано суду належних та допустимих доказів, які б давали суду підстави відповідно до ст. 192 СК України збільшити розмір аліментів на утримання дитини.

Відповідно до ст. 185 СК України та роз’яснень, викладених у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що призвели до додаткових витрат на дитину, можуть бути до кументи, які свідчать про витрати на її навчання у платному навчальному закладі, на проведення з нею додаткових занять, на придбання спеціальних інструментів, призначених для роз витку здібностей дитини, і спеціальних допоміжних засобів, не обхідних для дитини з вадами фізичного розвитку, висновки МСЕК, судово-медичної експертизи, довідки медичних закла дів, а також інші документи, які підтверджують те, що дитина страждає на тяжке захворювання або їй заподіяно травму, І свідчать про необхідність у зв'язку з цим збільшення витрат на придбання ліків, спеціальний медичний і звичайний догляд за дитиною, її побутове обслуговування, санаторно-курортне ліку вання тощо.

Розмір додаткових витрат на дитину має обґрунтовуватись відповідними документами.

В порушення фундаментальних приписів процесуального закону, позивачка, не надала допустимих, змістовних та достовірних доказів на підтвердження своєї позиції щодо стягнення додаткових витрат.

Посилання позивачки на те, що донька навчається в університеті в зв’язку з чим збільшились витрати на її утримання (сплата за проживання в гуртожитку, купівля ноутбука) не є тією особливою обставиною, яка б давала підстави суду для задоволення позову.

Крім того суд звертає увагу на те, що дитина особливих здібностей та фізичних вад не має, навчається за рахунок держбюджету та отримує стипендію, позивачка займається підприємницькою діяльністю та отримує доходи, відповідач своєчасно та в повному обсязі сплачує аліменти.

Отже, виходячи з установлених дійсних обставин справи, суд приходить до висновку, що позивачка не довела факту, що у неї та дитини виникли особливі обставини, які потребують додаткових витрат на дитину, а тому у позові слід відмовити повністю.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини –відмовити.

Сторони можуть ознайомитись з повним рішенням суду 25 січня 2012 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Головуючий: