Справа: № 2-68/12

РІШЕННЯ

Іменем України

05 січня 2012 року                    

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді          Мозгового В. Б.,

при секретарі          Палашкевич М. В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новограді-Волинський цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та акціонерного товариства «Українська пожежна-страхова компанія»про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

встановив:

В серпні 2011 року до суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 та АТ «Українська пожежна-страхова компанія»в якому просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку 6 818,92 грн. матеріальної шкоди та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок ДТП, яка сталася 29.12.2010 р. за участю відповідача ОСОБА_3, йому заподіяно матеріальну та моральну шкоду. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 згідно договору страхування була застрахована відповідачем АТ ««Українська пожежна-страхова компанія», яка виплатила йому страхове відшкодування у сумі 3183,08 грн., що на 6818,92 грн. менше ніж необхідно для відновлювального ремонту.

Позивач посилаючись на те, що акт огляду пошкодженого транспортного засобу складено не уповноваженою на те особою, що вартість проведених ремонтних робіт склала більше ніж визначено відповідачем АТ «Українська пожежна-страхова компанія», що внаслідок душевних страждань йому заподіяна моральна шкода, просить суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача АТ «Українська пожежна-страхова компанія»в судове засідання не з’явились по місце і час слухання справи повідомленні у встановленому законом поряду. Від відповідача АТ «Українська пожежна-страхова компанія»надійшло заперечення згідно якого він просить у задоволенні позову щодо нього відмовити.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29.12.2010 року в м. Новограді-Волинському сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Винним, згідно постанови Новоград-Волинського міськрайонного суду від 22.03.2011 року в ДТП визнано ОСОБА_3 /а.с.9/.

Відповідно до полісу №ВЕ/ 5442741 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ОСОБА_3 застрахував транспортний засіб в разі заподіяння шкоди третім особам під час ДТП /а.с. 32/.

Згідно ч. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі –Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частиною 34.1 ст. 34 Закону (в редакції станом на момент ДТП) страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

30 грудня 2010 року представником АТ «Українська пожежна-страхова компанія» складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу, з висновками якого позивач погодився, про що свідчить в акті його підпис /а.с.47/.

15.04.2011 року аварійним комісаром ОСОБА_4 було проведено ремонтну калькуляцію на підставі якої 07 червня 2011 року було складено страховий акт №50 в яком, з урахуванням франшизи, визначено суму для відшкодування в розмірі 3183,08 грн., і яка була виплачена 07.07.2011 р. /а.с.37, 45-50/.

Суд не приймає доводи позивача, як підставу для задоволення позову, що акт огляду пошкодженого транспортного засобу складено не уповноваженою на те особою, виходячи з наступного.

Згідно ч. 36.3 ст. 36 Закону (в редакції станом на момент ДТП) якщо особа, яка має право на отримання відшкодування, не задоволена рішенням страховика щодо виплати страхового відшкодування, вона має право подати до МТСБУ скаргу про перегляд вищезазначеного рішення. Якщо прийняте МТСБУ рішення не задовольняє таку особу, то вона має право подати позов до суду щодо відшкодування шкоди в установленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 погодився з сумою страхового відшкодування, оскільки не оскаржив таке рішення відповідно до вимог вищезазначенї статті, та отримав страхове відшкодування /а.с. 37/.

У зв’язку з викладеним, витрата позивачем коштів на ремонт автомобіля в більшому розмірі, ніж визначено страховиком, не свідчить про незгоду позивача з рішенням страховика, та не є підставою для стягнення різниці із страхової компанії.

Також, судом не може взяти до уваги надані позивачем рахунки та наряд-замовдення, оскільки вказані документи не є тими документами, що визначають вартість відновлювального ремонту відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»/а.с.11-13/.

Отже, суд приходить до висновку, що позов в частині відшкодування матеріальної шкоди є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо відшкодування моральної шкоди то суд приходить до наступного.

У відповідності до ст.23 ЦК країни, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а за змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди»визначено, що під моральною шкодою, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновків, що є всі законні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_3 моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_2, оскільки ДТП скоєно з його вини.

Щодо стягнення з АТ «Українська пожежна-страхова компанія»моральної шкоди, то в цій частині позов є безпідставним, оскільки в порушення вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо неправомірності рішення відповідача.

При визначені розміру моральної шкоди, суд враховує ступень вини відповідача ОСОБА_3, яка полягає у безвідповідальному ставленні до своїх обов’язків під час керування засобом підвищеної небезпеки, що спричинило ДТП, внаслідок чого потягло за собою додаткові зусилля позивача для організації свого життя.

Таким чином, виходячи з засад розумності, виваженості й справедливості, розмір відшкодування ОСОБА_2. С. моральної шкоди належить визначити у сумі 500 грн.

Також відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача слід стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 37 грн. та судовий збір в сумі 8,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. 1167, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 500 (п’ятсот) грн..

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме судовий збір в сумі 8,50 грн. та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Врешті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: