АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року жовтня місяця 26 дня у м. Полтаві колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - МАРТЄВА СЮ.
суддів - АКОПЯН В.І., ТИМЧУК Л.А.
при секретарі - КОЛО ДЮК О.П. розглянула провадження за апеляційною скаргою Гадяцької центральної районної лікарні Гадяцького району Полтавської області на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 8 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Гадяцької центральної районної лікарні Гадяцького району Полтавської області, Гадяцької районної ради Гадяцького району Полтавської області, Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області про стягнення компенсації (добових) за відрядження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача,-ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому зазначила, що працює лікарем загальної практики сімейної медицини у Гадяцькій районній лікарні.
Із січня по грудень 2005 року вона проходила навчання у м. Полтаві на курсах спеціалізації за фахом „Сімейний лікар" очно - заочної форми навчання.
У зв'язку з необхідністю їздити до м. Полтави для проходження очних циклів навчання їй за місцем роботи видавалися посвідчення про відрядження з 1.01.05 по 31.01.05 року, із 1.03.05 по 31.03.05
Справа № 22а - 2050 2006 року
Головуючий у першій інстанції: ХАРЛАН Н.М.
Суддя-доповідач: МАРТЄВ СЮ.
року, із 4.05.05 по 31.05.05 року, із 1.09.05 по 30.09.05 року, із 1.11.05 по 30.11.05 року та із 1.12.05 по 30.12.05 року, проте добові сплачені лише за першій місяць навчання.
Просила стягнути із Гадяцької центральної районної лікарні Гадяцького району Полтавської області 2 664 грн. компенсації (добових) за відрядження.
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 8 червня 2006 року зазначений позов задоволено.
У апеляційній скарзі порушене питання про скасування рішення з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи і неправильного застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню.
Виходячи з п.п.3,4 ст.309 ЦПК України, підставами для зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст.122 КЗпП України, при направленні
працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за
ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати,
передбачені законодавством.
Згідно до ч.ч.1,2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. №695 «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки і навчання інших професій з відривом від виробництва (далі - навчання), встановлені такі мінімальні державні гарантії:
а) збереження середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час навчання. За вчителями та іншими працівниками освіти, які направляються на курси і до інститутів удосконалення вчителів, зберігається середня заробітна плата за кожним місцем роботи;
б) оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад;
в) виплата добових за кожний день перебування в дорозі у розмірі,
встановленому законодавством для службових відряджень.
Іногороднім працівникам протягом першого місяця навчання добові виплачуються в розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень, а в наступні місяці, до закінчення терміну навчання, тим, хто одержує заробітну плату у розмірі менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виплачується стипендія в розмірі 20 відсотків добових.
На час навчання працівники забезпечуються гуртожитком готельного типу. У разі відсутності гуртожитку відшкодування витрат, пов'язаних з наймом житлового приміщення, провадиться в порядку, встановленому законодавством для службових відряджень.
Задовольняючи позов із посиланням на ст.121 КЗпП України, суд виходив з того, що позивачка протягом 2005 року перебувала у службових відрядженнях у зв'язку навчанням у м. Полтаві на курсах спеціалізації за фахом „Сімейний лікар" очно - заочної форми навчання.
Проте, з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його без достатнього з'ясування дійсного характеру спірних правовідносин і неправильного застосування норм матеріального права.
Факт перебування позивачки у м. Полтаві у зв'язку із проходженням навчання на курсах спеціалізації за фахом „Сімейний лікар" очно - заочної форми навчання сторонами не оспорювався.
Враховуючи викладене, правовідносини між сторонами регулюються не ст.121 КЗпП України, а ст.122 цього Кодексу і ч.ч.1,2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. №695 «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва».
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нового про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 303, 307,п.п. 3,4 ст. 309, 315 ЦПК України, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Гадяцької центральної районної лікарні Гадяцького району Полтавської області задовольнити, рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 8 червня 2006 року скасувати.
У позові ОСОБА_1 до Гадяцької центральної районної лікарні Гадяцького району Полтавської області, Гадяцької районної ради Гадяцького району Полтавської області, Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області про стягнення компенсації (добових) за відрядження відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.