Справа № 2-1503/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в особі судді Бобер К.Ф.

при секретарі Стецюк М.Д..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

До ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору Першої Дубенської державної нотаріальної контори

про визнання заповіту недійсним.

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 в обґрунтування позову покликається на наступні обставини. 22 грудня 2008 року її мати ОСОБА_4 померла. За життя померла 20 квітня 2000 року оформила заповіт на підставі якого заповіла усе своє майно відповідачам по справі. 22 жовтня 2000 року між ОСОБА_5 та відповідачем по справі ОСОБА_3 було укладено шлюб. ОСОБА_4 29 травня 1997 року отримала державний акт на право приватної власності на землю серію ІV –РВ №002086, згідно якої померлій передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га, яка розташована на території м. Дубно, вул. Сковороди, 25, для обслуговування житлового будинку, таким чином дана земельна ділянка і будинок, який на ній розташований є спільною сумісною власністю матері позивачки ОСОБА_5 та її чоловіка ОСОБА_5.

ОСОБА_5 помер, не залишивши заповіту, а мати позивачки на оформила спадщину в порядку спадкування за законом, тому вона не мала права заповідати увесь будинок та земельну ділянку, а тільки Ѕ частину, тобто свою частку у спільній сумісній власності. У тексті заповіту зазначено, що померла ОСОБА_4, заповіла майно своєму чоловікові, хоча на момент укладення заповіту, померла та відповідач ОСОБА_3 не перебували у шлюбі, який був ними зареєстрований лише 22.10.2000 року, тобто через 10 місяців після підписання заповіту. Позивачка ОСОБА_1 припускає, що її мати особисто не підписувала заповіт, перед посвідченням тексту заповіту його не читала, на підписання заповіту від її імені довіреність не видана, в тексті заповіту не зазначено характеру хвороби заповідачки, яка заважала її особисто прочитати та підписати заповіт. Крім того, нотаріусом не було встановлено особу заповідачки та не перевірено її дієздатність. В зв’язку з цим позивачка просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_6, посвідчений Першою Дубенською державною нотаріальною конторою 28 січня 2000 року, зареєстрований в реєстрі за № 171. Судові витрати покласти на відповідачів.

В суді представник позивачки позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_7 та його представник позовні вимоги не визнали та просять в позові відмовити за безпідставність та недоведеністю.

Відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особа Перша Дубенська нотаріальна контора, в судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Вислухавши доводи та заперечення сторін, вислухавши пояснення свідків дослідивши зібрані та перевірені в суді докази, суд приходить до висновку, що в позові ОСОБА_1 слід відмовити. Своє рішення суд обґрунтовує наступним.

Згідно із ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

В судовому засіданні було достовірно встановлено, що спадкодавець - ОСОБА_4, помела 22 грудня 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-ГЮ № 071433 виданого 23 грудня 2008 року( а.с.16). 28 січня 2000 року спадкодавець ОСОБА_4 склав заповіт на користь відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Даний заповіт було посвідчено державним нотаріусом Першої Дубенської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за № 171 (а.с.14).

Статтею 541 ЦК України (1963р.), чинною на момент складання заповіту встановлено, що заповіт повинен бути складений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання, підписаний власноручно заповідачем і нотаріально посвідчений.

Як вбачається з тексту і змісту спірного заповіту він складений 28 січня 2000 року в міст Дубно Рівненської області. Заповіт складений письмово, друкованим способом за формою, яка існувала на час його складання. Заповіт підписаний власноручно ОСОБА_5 в присутності посадової особи державного нотаріуса ОСОБА_8, її особу встановлено та дієздатність перевірено. Заповіт посвідчено державним нотаріусом Першої Дубенської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, яка займала цю посаду на той час, скріплено печаткою та зареєстровано в реєстрі за № 171. Оригінал заповіту та алфавітна книга обліку заповітів Першої Дубенської державної нотаріальної контори за 2000 рік, в який міститься запис про складення 28.01.2000 року заповіту ОСОБА_5, який був зареєстрований за № 171. були оглянутий в судовому засіданні, і сумніву у їх дійсності у суду не виникає.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що в період складання спірного заповіту працювала державним нотаріусом Першої Дубенської нотаріальної контори підтвердила, що заповіт ОСОБА_5 посвідчувала саме вона, попередньо встановивши особу заповідача і пересвідчившись у її дієздатності, та підтвердила власний посвідчувальний підпис. Повідомила, що заповіти посвідчувалися на бланках, а записи вносилися за допомогою друкарської машини «Ятрань».

З урахуванням наведеного суд вважає, що заповідачка ОСОБА_4 за життя свідомо, добровільно, на власний розсуд і належним чином реалізувала власну волю і передбачене статтею 534 ЦК України (1963р.) право на розпорядження власним майном шляхом його заповідання відповідачам, власноручно у присутності державного нотаріуса підписала заповіт. Належність підпису померлій ОСОБА_5 не спростовується позивачкою.

У відповідності до ч. 2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Позивачкою та її представником не надано доказів на підтвердження недійсності заповіту, і в судовому засіданні таких обставин встановлено не було, натомість в судовому засіданні встановлено, що, як пояснив відповідач ОСОБА_3 та свідки, до самої смерті ніяких відхилень в сфері психічної діяльності у ОСОБА_5 не було, її поведінка на час вчинення заповіту була адекватною, мала повну цивільну дієздатність, заповіт був підписаний нею особисто, волевиявлення заповідачки було вільним і відповідало її волі.

Керуючись ст.ст.10,62 , 213, 214 ЦПК України ,ст.ст. 534, 541 ЦК України (1963р.), ч. 2 ст. 1257 ЦК України суд -,

РІШИІВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, КОЛОДИ ОСОБА_9, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору: Першої Дубенської державної нотаріальної контори про визнання недійсним заповіту ОСОБА_10, посвідченого Першою Дубенською державною нотаріальною конторою від 28 січня 2000 року, зареєстрованого в реєстрі № 171 відмовити.

На рішення може бути подано апеляцію до апеляційного суді Рівненської області протягом 10днів через Дубенський міськрайонний суд.

Суддя: