№ 2-4914/07

PIШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       30 жовтня 2007 року                                                                                              м.  Київ

Голосіївський районний суд м.  Києва у складі:

головуючого судді                                                        Мазурик О.Ф.,

при секретарі                                                                Жигун Л.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,  представника позивача ОСОБА_2,  представника відповідача Пантія О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Товариства сприяння обороні України,  третя особа - Дєдов A.M. - виконуючий обов'язки голови Товариства сприяння обороні Україні про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства сприяння обороні (далі - ТСО) України,  третя особа - Дєдов A.M. - виконуючий обов'язки голови Товариства сприяння обороні України (далі - ТСО України) про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі,  обґрунтувавши позовні вимоги тим,  що 28.04.2007 року виконуючим обов'язки голови ТСО України Дєдовим А.М видано наказ за № 35 про його звільнення з посади заступника голови - начальника відділу матеріально - технічного забезпечення та будівництва ЦК ТСО України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків. Вважає звільнення незаконним,  оскільки здійснено з порушенням порядку звільнення та строків,  визначених законом для застосування дисциплінарних стягнень. Просив визнати незаконним наказ № 35 від 28.04.2007 року про його звільнення та поновити на посаді заступника голови начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та будівництва ТСО України.

У процесі розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги та просив також стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.04.2007 року до дня поновлення на роботі та моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали,  представник відповідача позов не визнав.

Третя особа Дєдов A.M. до суду не з'явився,  про день,  час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.  В зв'язку з тим,  що від третьої особи повідомлення про згоду на участь у справі не надійшло,  з урахуванням думки учасників судового розгляду справи,  суд ухвалив розглянути справу за відсутності третьої особи.

Дослідивши матеріали справи,  вивчивши усі надані письмові докази у сукупності,  заслухавши пояснення сторін по справі,  суд прийшов до висновку,  що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Чинне трудове законодавство передбачає можливість розірвання трудового договору з Ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими працівниками,  які займають керівні посади за одноразове грубе порушення ними трудових обов'язків. Проте для цього необхідна наявність умов і підстав.

Розірвання трудового договору з підстав,  зазначених в п. 1  ст.  41 КЗпП України передбачає визначення кола порушень трудових обов'язків,  під які підпадають такі порушення,  у яких ознакою грубості характеризуються усі факти,  що характеризують їх

склад - це і характер дії або бездіяльності працівника,  і істотність наслідків порушення трудових обов'язків,  і особливості причинного зв'язку між порушенням і його наслідками,  і форми вини.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів" у справах про поновлення на роботі осіб,  звільнених за порушення трудової дисципліни,  судам необхідно з'ясувати,  що стало приводом до звільнення,  чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,  4,  7,  8,   ст.  40,  пунктом 1  ст.  41 КЗпП України,  чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені  ст.   ст.  147-1,  148,  149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень,  зокрема,  чи не закінчився встановлений для цього строк,  чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення,  чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода,  обставини,  за яких вчинено проступок,  і попередня робота працівника.

Судом установлено,  підтверджується наявними у справі доказами і не заперечується сторонами,  що Товариство сприяння обороні України утворено та діє на підставі статуту,  затвердженого 7 (позачерговим) з'їздом від 26.09.1991 року ( з наступними змінами та доповненнями,  зареєстровано Міністерством юстиції України 10.10.1991 року,  свідоцтво № 131) (а.с. 135-142). Згідно п. 1.1 статуту ТСО України є всеукраїнським громадянським добровільним оборонно - патріотичним і спортивно - технічним об'єднанням громадян. У відповідності до п. 1.4 статуту ТСО України є правонаступником ДТСААФ УРСР.

Відповідно до наказу голови ТСО України № 14 від 22 лютого 1999 року ОСОБА_1 вважався працюючим на посаді заступника голови - начальником відділу матеріально-технічного забезпечення та будівництва (а.с. 85),  про що зроблено запис в трудовій книжці за № 4 (а.с. 86).

У відповідності до п. п. 4.7,  5.21,  5.22 статуту ТСО України пленум ЦК ТСО України обирає голову товариства та його заступників із складу ч.1енів Центрального комітету ТСО України.

19 квітня 2005 року ОСОБА_1 - начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та будівництва ЦК ТСО України обрано заступником голови ТСО України (а.с.  155).

28.04.2007 року виконуючим обов'язки голови ТСО України Дєдовим А.М видано наказ за № 35 про звільнення позивача з посади заступника голови - начальника відділу матеріально - технічного забезпечення та будівництва ЦК ТСО України за п. 1  ст.  41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків (а.с. 4).

Наказ про звільнення позивача на підставі п. 1  ст.  41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов'язків було підготовлено за результатами службового розслідування. Висновки комісії службового розслідування,  викладені в акті від 29.01.2007 року були покладені в основу наказу. Однак,  аналіз обставин справи: акт перевірки № 28-26-39/1(а.с. 9-12) та припис 28-26-39/1-1 (а.с.  7-8) від 10.01.2007 року Державного департаменту за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України; акт про вилучення печатки ЦК ТСО України від 19.01.2007 року (а.с. 6); витяг з відповіді Міністерства праці та соціальної політики України на запит народних депутатів від 17.01.2007 року (а.с. 13-15);

постанова Шевченківського РУ ГУМВС України в м.  Києві про відмову в порушенні кримінальної справи дає суду підстави вважати,  що дії позивача,  як ч.1ена комісії по вилученню печатки,  виконуючого припис № 28-26-39/1-1 від 10.01.2007 року та акт перевірки № 28-26-39/1 від 10.01.2007 року Державного департаменту за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України не можуть бути кваліфіковані як грубе порушення трудових обов'язків. У даному випадку наявна неспіврозмірність між діями позивача та звільненням його з посади.

Крім того,   звільнення зі вказаних підстав є дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил,  встановлених для застосування таких стягнень,  у тому числі щодо дотримання строку застосування стягнення.

Згідно зі  ст.  148 КЗпП України дисциплінарне стягнення (звільнення) застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку,   але не пізніше одного місяця з дня його виявлення,   не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Перебіг терміну застосування дисциплінарного стягнення розпочинається виявленням проступку посадовою особою,   до обов'язків якої входить контроль за додержанням трудової дисципліни.

Судом встановлено,   що 20.01.2007 року головою ТСО України видано розпорядження № 2/3 про повернення ОСОБА_1. гербової печатки ЦК ТСО України,   яке позивач отримав 20.01.2007 року (а.с.   123). Також судом встановлено,   що позивач в період з 08.02.2007 р. по 02.03.2007 p.,   05.03.2007 р. по 30.03.2007 p.,   03.04.2007 р. по 20.04.2007 р. не виконував своїх обов'язків у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (а.с.   157-159).

Отже,   з дня виявлення проступку,   тобто з 20.01.2007 року і до моменту звільнення (28.04.2007 р.) без врахування часу звільнення позивача від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю,   пройшло більше одного місяця.

У відповідності до   ст.   147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення (у тому числі і звільнення) застосовуються органом,   якому надано право прийняття на роботу (обрання,   затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Як було зазначено вище,   питання обрання та звільнення заступників голови ТСО України його статутом віднесено до компетенції пленуму Центрального комітету ТСО України.

З протоколу Ш-го (позачергового) Пленуму ЦК ТСО України від 22.01.2007 року (а.с.  133) вбачається,   що Пленум ЦК ТСО України постановив відмінити Постанову першого Пленуму ЦК ТСО України від 19.04.2005 року про обрання заступником голови ТСО України ОСОБА_1,   що дає суду підстави вважати про звільнення позивача з посади заступника голови ТСО України - начальника відділу матеріально - технічного забезпечення та будівництва здійснено без дотриманням вимог статуту ТСО України щодо порядку звільнення заступників голови ТСО України.

Таким чином,   позивача було звільнено з посади заступника голови ТСО України - начальника відділу матеріально - технічного забезпечення та будівництва,   без дотриманням вимог статуту ТСО України щодо порядку звільнення заступників голови ТСО України та без дотриманням вимог КЗпП України щодо застосування дисциплінарних стягнень та звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов'язків (п. 1   ст.   41 КЗпП України).

Сукупність наведених доказів дає суду підстави для висновку про те,   що позивач має бути поновлений на посаді,   з якої його незаконно звільнено.

В частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу позов не підлягає задоволенню,   тому що згідно діючого законодавства,   середній заробіток за весь час вимушеного прогулу виплачується працівникові у разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця. Судом установлено,   та підтверджується показами позивача по справі,   що він відмовився отримувати трудову книжку,   в зв'язку з тим,   що вважав звільнення незаконним. 

Слід також зазначити,   що згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено,   в чому полягає ця шкода,   якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві,   з яких міркувань він виходив,   визначаючи розмір шкоди,   та якими доказами це підтверджується.

Як вбачається з матеріалів справи,   позивач,   крім посилання на хронічний характер хвороб,   їх загострення,   викликане значним хвилюванням і переживанням,   у зв'язку із

звільненням,  не надав суду доказів заподіяних йому страждань,  які привели до втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагали від нього додаткових зусиль для організації його життя,  тому суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частини відшкодування моральної шкоди відмовити.

Відповідно до п. 4 ч. 1  ст.  367 ЦПК України у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника суд допускає негайне виконання рішення.

Керуючись  ст.  ст.  10, 11, 174,  212-214,  367 ЦПК України,   ст.   ст.  40,  147 - 149,  237-1 КЗпП України,  Статутом ТСО України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ № 35 від 28 квітня 2007 року виконуючого обов'язки голови Товариства сприяння обороні України Дєдова A.M. про звільнення ОСОБА_1з посади заступника голови - начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та будівництва ЦК ТСО України за п. 1  ст.  41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Поновити ОСОБА_1на посаді заступника голови - начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та будівництва ЦК ТСО України.

В частині поновлення на роботі ОСОБА_1на посаді заступника голови - начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та будівництва ЦК ТСО України допустити негайне виконання рішення.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк,  рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду м.  Києва через Голосіївський районний суд м.  Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.