Справа №22ц-2679, 2006р.                                                            Головуючий в 1-й інстанції

Рябова О.Д.

Категорія:   №13            Доповідач - Стародубець М.П.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2006 року жовтня місяця "24" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Стародубця М.П. Суддів: Фурман Т.Г., Орловської Н.В. при секретарі - Костеннікові Д.В., з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 22 серпня 2006 року в справі

за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_4

про визнання угоди недійсною та визнання права власності на

будинок, -

встановила:

В квітні 2006 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання угоди недійсною та визнання права власності на будинок.

Позивачка зазначала, що їй на праві власності належав будинок АДРЕСА_1, в якому вона мешкає до теперішнього часу. За збігом тяжких сімейних обставин 18.04.2001 року вона переоформила цей будинок на ім'я своєї племінниці - відповідачки по справі, оформивши угоду дарування.

Оскільки вона не мала наміру дарувати свій будинок відповідачці, а оформила угоду за наведених вище обставин, просила суд визнати її недійсною та визнати за нею право власності на цей будинок.

Рішенням від 22 серпня 2006 року суд відмовив у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3. просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на те, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку зібраним по справі доказам та постановив рішення, яке не відповідає вимогам закону і дійсним обставинам справи.

У письмових запереченнях ОСОБА_4 посилається на безпідставність доводів апеляційної скарги, яку просить відхилити, а рішення суду як таке, що відповідає вимогам закону залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність та обґрунтованість рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з слідуючих підстав.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 18 квітня 2001 року сторони в справі уклали договір, за умовами якого ОСОБА_3. подарувала належний їй на праві власності жилий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_4, в якому продовжує проживати.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вказані позивачкою обставини, на які вона посилається як на підставу визнання угоди недійсною, не свідчать про наявність передбачених для цього законом підстав.

Проте погодитись із зазначеними висновками суду, як такими, що не ґрунтуються на законі і матеріалах справи колегія суддів не може і вважає за потрібне рішення місцевого суду в частині відмови у визнанні угоди недійсною скасувати і при наявності в матеріалах справи достатніх доказів про права та охоронювані законом інтереси сторін у відповідності до положень ст. 309 ЦПК України постановити нове.

Стаття 57 зазначеного кодексу передбачає підставу визнання угоди недійсної, укладеної за збігом тяжких обставин.

Із матеріалів справи вбачається, що 09.01.1999 року син позивачки ОСОБА_6 був засуджений за скоєння злочинів із застосуванням до нього покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки з відстрочкою виконання вироку, а 28.04.2000 року за постановою суду направлений в місця позбавлення волі для відбування покарання.

Як пояснювала позивачка в суді першої, так і апеляційної інстанції протиправна поведінка сина, наслідки скоєння ним злочинів, у тому числі погрози з його боку звернути стягнення боргів на спірний будинок, та умови життя спонукали її переоформити належний їй на праві власності будинок на ім'я племінниці, який вона не намагалася безкоштовно відчужувати, продовжуючи проживати в ньому як фактичний власник.

Наведені обставини знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, які на думку колегії суддів свідчать про збіг тяжких обставин, внаслідок яких позивачка оформила угоду дарування єдиного належного їй на праві власності житла на вкрай невигідних для неї умовах. Тому заявлені нею позовні вимоги про визнання угоди недійсною підлягають задоволенню з передбачених ст. 57 Ц України в редакції 1963 року підстав з поновленням їй як пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду за захистом порушених прав.

Оскільки      визнання      оскаржуваної     угоди      недійсною -повертає сторони в первинний стан, передбачених   законом підстав для визнання за нею права власності на вказаний об'єкт нерухомості та скасування ухваленого судом першої інстанції рішення суду в цій частині колегія суддів не вбачає.

На підставі ст. 57 ЦК України в редакції 1963 року, керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 серпня 2006 року в частині відмови у визнанні угоди недійсною скасувати і ухвалити нове.

Поновити ОСОБА_3 строк на звернення до суду за захистом порушених прав.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною задовольнити.

Визнати укладений 18 квітня 2001 року між; ОСОБА_3 договір дарування будинку АДРЕСА_1 недійсним.

Повернути сторони за вказаною угодою в первинний стан.

В решті частині зазначене вище рішення місцевого суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.