Справа № 11-1147 2006 рік Категорія  ч.І ст.121 КК України

       Головуючий в першій інстанції Куц Т.О. Доповідач :Довгаль С.А.

УХВАЛА

Іменем України

2006 року жовтня місяця 25 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого-судді:                                            Кожевников О.В.

Суддів:                                                              Довгаль С.А., Кисіль A.M.

з участю прокурора                                            Деряги Л.М.

при секретарі                                                    Штрикуль Г.М.

засудженого                                                      ОСОБА_1

потерпілого                                                       ОСОБА_2

захисника                                                         ОСОБА_3

представника потерпілого                                 ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 липня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, уродженець м. Комсомольська, гр..У країни, освіта середня, неодружений,   працює ІНФОРМАЦІЯ_1 і мешкає АДРЕСА_1,раніше несудимий засуджений за ч.І ст.121 КК України на п'ять років позбавлення волі, відповідно до статей 75   та 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік та покладено на нього обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу цього органу. Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у ніч на 19 березня 2005 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків під час сварки умисно наніс ножем удар в область лівої передньої поверхні грудної клітини,а потім в область лівої лопатки ОСОБА_2,спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляції потерпілий ОСОБА_2 порушив питання про скасування вироку з постановленням нового вироку у зв'язку з надмірно м'яким покаранням, що не відповідає тяжкості вчиненого та задоволення позовних вимог в частині стягнення відшкодування моральної шкоди.

Інші учасники процесу вирок не оскаржили.

Заслухавши              доповідь судді,   потерпілого   ОСОБА_2   та   його

представника, які підтримали апеляцію, засудженого ОСОБА_1 та його захисника,

які не заперечували проти задоволення апеляції в частині задоволення моральної

шкоди  частково, міркування  прокурора  про  необхідність     часткового задоволення   апеляції   в   частині   відшкодування   моральної   шкоди, провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів визнала, що апеляція має бути задоволена частково з таких підстав.

Правильність висновків суду щодо фактичних обставин справи, доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненому злочині сумнівів не викликає і не оспорюється в  апеляції. Його дії за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковані правильно.

Покарання ОСОБА_1 призначене відповідно до вимог ст.65 КК України з урахуванням даних про особу засудженого, який характеризується позитивно, страждає хронічним захворюванням, раніше несудимий. Враховуючи викладене ,суд дійшов вірного висновку   про можливість застосування ст.75 КК України та звільнення засудженого від відбування   покарання з випробуванням.

Разом з тим, залишаючи цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди без розгляду, суд припустився помилки.

Місцевий суд, не розглянувши позовну заяву потерпілого по суті, обмежився посиланням у вироку на те, що позивач не надав переконливих доказів на втрати немайнового характеру.

Але згідно з протоколом судового засідання потерпілий в обґрунтування своїх позовних вимог про відшкодування немайнової шкоди посилався на тривалість розладу здоров я та несвоєчасність в зв'язку з цим сдачі іспитів в навчальному закладі, про що мається довідка з Кременчуцького державного політехнічного університету (а.с.216).

Під час розгляду апеляції потерпілий пояснив, що втрати немайнового характеру внаслідок моральних і фізичних  страждань заподіяних незаконними діями ОСОБА_1 становлять 10 000 гривень. Характер завданої травми-тяжкі тілесні ушкодження, тривалість страждань, стан здоров я , істотність вимушених змін у його життєвих і навчальних стосунках -не міг своєчасно прийняти участь в весняному семестрі і іспити складав в інший час, довгий час лікувався призвели до моральних страждань. Також потерпілий пояснив, що під час розгляду справи місцевим судом ОСОБА_1 частково відшкодував завдані збитки.

Відходячи з наведеного у суда були підстави для вирішення позову в частині  відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню, колегія враховує характер та тривалість завданих страждань потерпілому, а також те, що засуджений приймав міри для відшкодування шкоди.

В зв'язку з наведеним вирок суду в частині залишення позову про стягнення моральної шкоди без розгляду слід скасувати, стягнувши з засудженого на користь   потерпілого 8 000 гривень.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 липня 2006 року відносно ОСОБА_1 в частині залишення цивільного позову про стягнення моральної шкоди без розгляду скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 8 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Кожевников О.В.           Кисіль А.М       Довгаль С.А.