Справа № 11 -864 /2006 року Головуючий у 1 інстанції - Чередніков С.М.
Категорія ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач - Лісіченко Л.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року липня місяця 28 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних
справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - судді Куліша В.М. Суддів - Лісіченко Л.М., Довгаль С.А. З участю прокурора - Расюка В.В. Засудженого - ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 квітня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1,
уродженець смт Семенівка Полтавської області, без визначеного місця проживання, непрацюючий, раніше судимий:
1. 09.06.1993 року Каховським міським судом Херсонської області за ч. 1 ст. 81; ч. 2 ст. 140 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;
2. 16.03.1995 року Чорнобаївським районним судом Черкаської області за с. 1 ст. 140 на 1 рік позбавлення волі
3. 12.07.1997 року Лубенським міським судом за ч. З ст. 140 КК України на 3 роки позбавлення волі;
4. 02.07.2003 року Новотроїцьким районним судом Херсонської області за ст. 15; ч. 1 ст. 186 КК України на 2 роки позбавлення волі;
5. 02.03.2005 року Сосницьким районним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі
засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ч. З ст. 357 КК України на 1 рік обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання ОСОБА_1 - 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, росіянин, не одружений, не працюючий, раніше судимий:
1. 02.08.1968 року Харківським обласним судом за ст. 17; ч. 1 ст. 79; ч. 2 ст. 81 УУ УРСР на 5 років позбавлення волі;
2. 06.10.1971 року Хорольським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 140 КК УРСР на 4 роки позбавлення волі;
3. 07.07.1976 року Лубенським міським судом Полтавської області за ч. 1 ст. 214 КК УРСР на 1 рік позбавлення волі;
4. 01.12.1977 року Лубенським міським судом Полтавської області за ч. 2 ст. 206 КК УРСР на 5 років позбавлення волі;
5. 31.03.1983 року Лубенським міським судом Полтавської області за ч. 2 ст. 140 КК УРСР на 5 років позбавлення волі;
6. 19.10.1988 року Лубенським міським судом Полтавської області за ч. 2 ст. 196-1 КК УРСР на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
7. 22.07.1991 року Лубенським міським судом Полтавської області за ч. 2 ст. 196-1 КК УРСР на 6 місяців позбавлення волі;
8. 23.12.1998 року Лубенським міським судом Полтавської області за ч. 4 ст. 140;44 КК України на 1 рік позбавлення волі;
9. 20.11.2000 року Лубенським міським судом Полтавської області за ч. 4 ст. 140; ч. 2 ст. 187; 42 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений 05.08.2005 року згідно п. г ст. 2 Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 186 на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання ОСОБА_2 - 4 роки З місяці позбавлення волі.
ОСОБА_3, уродженець м. Південно Сахалінськ Сахалінської області, мешканець АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не судимий засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від покарання за цим вироком з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Вирішено питання речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними в тому, що вчинили злочини за наступних обставин.
26 жовтня 2005 року близько 19 години ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 біля квартири АДРЕСА_3 таємно викрали велосипед "Каманчо" вартістю 720 грн., який належав ОСОБА_4, заподіявши йому шкоду на вказану суму.
30 листопада 2005 року близько 23 години знаходячись в квартирі ОСОБА_5, де вони разом вживали спиртні напої і дочекавшись доки господар заснув, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою таємно викрали мобільний телефон "Грюндік" вартістю 550 грн. та мобільний телефон "Соні еріксон" вартістю 425 грн., які належали ОСОБА_5, заподіявши йому збитки на загальну суму 975 грн.
9 грудня 2005 року близько 17 години ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, знаходячись в квартирі ОСОБА_6 дочекався доки той заснув і таємно заволодів його паспортом громадянина України.
10 грудня 2005 року близько 14 години знаходячись в квартирі ОСОБА_6 в м. Лубнах ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння зняли із стіни килим вартістю 384 грн. з метою продажу та придбання спиртного, відкрито ним заволоділи, вдаривши ОСОБА_6, який намагався їм перешкодити, продали цей килим, а гроші використали на власні потреби.
10 січня 2006 року близько 1 години ОСОБА_1, видавивши скло таємно викрав з автомобіля ОСОБА_7 автомагнітолу "Піонер" вартістю 910 грн. та звукову колонку вартістю 170 грн., заподіявши ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 1080 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просив виключити з його обвинувачення ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки цей злочин він не вчиняв, а на досудовому слідстві оговорив себе під тиском працівників міліції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, доводи апелянта - засудженого ОСОБА_1, який апеляцію підтримав та просив виключити з його обвинувачення грабіж, так як цього злочину не було взагалі, а потерпілий ОСОБА_6 його оговорив, міркування прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляції, приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну юридичну оцінку.
У вироку суду з належною мотивацією наведено достатньо доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 186; ч. З ст. 357 КК України.
Колегія суддів вважає безпідставними твердження засудженого про його невинуватість у вчиненні відкритого викрадення майна ОСОБА_6.
Будучи неодноразово допитаний на досудовому слідстві ОСОБА_1 повністю визнавав свою вину у скоєних злочинах, в тому числі і у скоєнні грабежу та детально розповідав про обставини вчиненого.
Згідно протоколу судового засідання ( а.с. 341-371 ) в ході судового розгляду він змінював свої показання по вказаному епізоду пояснюючи, що килим дозволив віддати під заставу сам потерпілий ОСОБА_6.
Дане твердження засудженого спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_6, який пояснив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зняли із стіни його квартири килим, при цьому ударивши його, та незважаючи на заперечення понесли цей килим продавати.
Показання потерпілого як в ході досудового слідства, так і в суді були стабільними, тому немає підстав їм не довіряти.
Крім того, згідно протоколу від 16.01.2006 року у ОСОБА_8 було вилучено килим, який той купив 10.12.2005 року за 40 грн. у невідомої особи, як пізніше було встановлено у ОСОБА_1(а.с.Н)
В той же час, у показаннях ОСОБА_1 є суттєві суперечності щодо суми, за яку зазначений килим був проданий. Так, в ході судового розгляду він вказував, що віддав килим за 30 грн. ( а.с. 47 ), згідно пояснення він продав килим за 20 грн. ( а.с. 9-10 ), з протоколу допиту в якості підозрюваного (а.с.109-110) та в якості обвинуваченого (а.с.114-115 ) - за суму 40 грн.
Зміну показань засудженим ОСОБА_1 слід вважати способом захисту, а доводи про застосування до нього незаконних методів дізнання та слідства - безпідставними.
Скарга ОСОБА_1 в порядку ст. 97 КПК України перевірялась працівниками прокуратури і за результатами перевірки винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину в діях працівників Лубенського МРВ УМВС України в Полтавській області.
Його твердження про нанесення побоїв працівниками міліції в результаті яких він втратив зір є неспроможними.
Так, згідно запису від 27.02.2006 року в медичному журналі, ксерокопія якого додається ( а.с. 17 відмовного матеріалу ) оглядом офтальмолога встановлено, що зір правого ока ОСОБА_1 складає - нуль, кришталик замутнений. Зі слів хворого він отримав побутову травму правого ока весною 2005 року. Під час огляду у нього виявлена змішана інфекція та виписані відповідні рекомендації по медикаментозному лікуванню.
Як видно з пояснення ОСОБА_9 від 18 січня 2006 року ( а.с. 21 ) вона працює ІНФОРМАЦІЯ_2 і м. Лубни і 12 січня 2006 року у відділенні 3 корпусу вона бачила чоловіка середнього зросту, міцної статури, обличчя в шрамах і на правому оці з білою плямою.
Аналогічні пояснення дали ОСОБА_10 ( а.с. 23 ) та ОСОБА_11 ( а.с. 22 ), підтвердивши свої показання будучи допитаними в якості свідків в ході досудового слідства (а.с. 78-79 ).
Опитані в ході проведення службового розслідування працівники Лубенського МРВ ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 пояснювали, що не застосовували до ОСОБА_1 незаконних методів дізнання або слідства, а лише проводили з ним заходи в рамках кримінально - процесуального закону ( а.с. 5-9 відмовного матеріалу ).
Свідок по справі ОСОБА_6 в ході перевірки пояснював, що в грудні 2005 року до його сина ОСОБА_6 приходив його знайомий, що називав себе ОСОБА_16, як пізніше виявилось ОСОБА_1 і у нього на оці вже тоді був якийсь дефект, "більмо" чи щось інше( а.с. 9 ).
За таких обставин колегія суддів вважає неправдивими твердження ОСОБА_1 про вчинення на нього фізичного тиску працівниками міліції, в результаті якого він міг отримати травму ока.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_1 суд виходив з вимог ст. 65 КК України, об"єктивно і повно врахувавши тяжкість скоєного злочину та особу засудженого, призначивши мінімальне покарання за ч. 2 ст. 186 КК України та за сукупністю злочинів шляхом часткового складання остаточно призначивши покарання - наближене до мінімального.
Відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз врахувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Перевіряючи справу за апеляцією в повному об"ємі відповідно до вимог ст. 365 КПК України колегія суддів дійшла висновку, що обтяжуюча покарання засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обставина - рецидив злочину підлягає виключенню в ревізійному порядку із мотивувальної частини вироку суду, оскільки кваліфікуюча ознака - вчинення злочину повторно вже врахована при кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України.
Порушень кримінально - процесуального законодавства по справі не встановлено.
За таких обставин апеляцію засудженого слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо нього без змін.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Лубенського міськрайонного суду від 27 квітня 2006 року стосовно нього - без змін.
В ревізійному порядку відповідно до ст. 365 КПК України виключити з мотивувальної частини вироку Лубенського міськрайонного суду від 27 квітня 2006 року обтяжуючу покарання обставину щодо засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - рецидив злочинів.
СУДДІ:
Куліш В.М.
Довгаль С.А.
Лісіченко Л.М.