Справа № 11-1082 2006 року Головуючий у 1-й інстанції
Категорія ст. 187 ч. 2 КК України Личковахи О.О.
Доповідач: Гладій С.В.
УХВАЛА Іменем України
2006 року жовтня місяця 18 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - судді Гладія С.В.
суддів Довгаль СЛ, Кисіль А.М.
з участю прокурора АдамецьА.Г.
адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
законних представників ОСОБА_3, ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями
засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_8 на вирок Хорольського районного суду Полтавської
області від 7 липня 2006 року.
Цим вироком: ОСОБА_6,
уродженець і мешканець ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, освіта середня, не працюючий, не одружений, в силу ст. 89 КК України не судимий, -
засуджений за ст. 187 ч.2 КК України до 7 років позбавлення волі;
ОСОБА_8, уродженець і мешканець ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, освіта неповна середня, не працюючий, не одружений, в силу ст. 89 КК України не судимий, -
засуджений за ст. 187 ч.2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 5 років
позбавлення волі;
ОСОБА_7, уродженець і мешканець ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, освіта неповна середня, не працюючий, не одружений, раніше не судимий, -
засуджений за ст. 187 ч.2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 5 років позбавлення волі.
Стягнуто солідарно із засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь потерпілого 5000,00 грн. моральної шкоди.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 визнані винними та засуджені за те що 16 квітня 2005 року близько 20 години у вагоні потяга приміського сполучення "Веселий Поділ - Кременчук", перебуваючи в-стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном, за попередньою змовою групою осіб, здійснили розбійний напад на потерпілого ОСОБА_9
При цьому ОСОБА_6 розмахував перед потерпілим ОСОБА_9 дерев'яною палицею та разом з ОСОБА_8 намагались викинути його на ходу з поїзда, тобто погрожували застосувати насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого. Крім того ОСОБА_6 і ОСОБА_8 наносили удари руками по тілу ОСОБА_9, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, без короткочасного розладу здоров'я.
В результаті скоєння розбійного нападу ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 заволоділи майном потерпілого на загальну суму 1105 грн., а саме: грошима в сумі 50,00 грн., шкіряною курткою вартістю 500,00 грн., мобільним телефоном вартістю 500,00 грн., стартовим пакетом до телефону вартістю 50,00 грн. та іншими речами.
В апеляції засудженого ОСОБА_8 ставиться питання про скасування вироку з направленням справи на додаткове розслідування в зв'язку з істотними порушеннями під час досудового слідства вимог кримінально-процесуального закону, а саме: проведення слідчих дій за участю неповнолітнього під психологічним тиском та без захисника, призначення покарання без урахування вчинення злочину в неповнолітньому віці, а також його незначної ролі в цьому.
В апеляції засудженого ОСОБА_6 зазначається про однобічність, поверховість та неповноту судового слідства, порушення вимог кримінально-процесуального закону, що виразилось в розгляді справи за відсутністю свідків, в зв'язку з чим також ставиться питання про скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування. Крім цього призначене покарання є надто суворим.
Заслухавши доповідача, засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в обґрунтування поданих апеляцій і в останньому слові, в їх інтересах адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, законних представників ОСОБА_3, ОСОБА_4., захисника ОСОБА_5, які вважають надмірно суворим покарання, прокурора Адамець А.Г. про часткову обґрунтованість апеляцій ОСОБА_6, ОСОБА_8, перевіривши доводи апеляцій та матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає апеляції засуджених підлягаючими до часткового задоволення, а вирок суду змінити, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозами застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я людини, вчинений за попередньою змовою, обґрунтований сукупністю досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, а саме: свідченнями потерпілого ОСОБА_9 про те, що саме із застосуванням насильства, яке виразилось в погрозах побити його дерев'яною палицею, викинути на ходу з поїзда, ударами кулаками по тілу, засуджені заволоділи його майном ( т. І а.с. 5, 7, 9, 10, т. II а.с. 68-69), свідченнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 про обставини нападу на потерпілого (т. І а.с. 6, 18, 63-64), протоколами добровільної видачі речей (т.І а.с. 14-15), свідченнями самих засуджених під час досудового слідства, в яких вони визнавали себе винними в інкримінованому їм злочині (т. І а.с. 124-125, 133-134, 144-145, 240-241, 252-253, 266-267), висновком судово-медичної експертизи №946 від 10.05.2005, згідно якої потерпілому ОСОБА_9 були заподіяні легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я (т. І а.с. 208).
Враховуючи, що погрози засуджених застосувати дерев'яну палицю, викинути потерпілого з потягу, що рухався, сприймались потерпілим реально, як небезпечні для його життя і здоров'я, суд вірно дії ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 кваліфікував за ст. 187 ч. 2 КК України.
Колегія судців критично відноситься до тверджень ОСОБА_8 в апеляції про порушення в ході досудового слідства його права на захист та психологічний тиск, який нібито призвів до самообмови, оскільки вони спростовуються доказами по справі.
Так, як вбачається із матеріалів справи, при затриманні ОСОБА_8, останньому були роз'яснені його права, як неповнолітньому, у відповідності до ст. 45 КПК України, був призначений захисник, законний представник (т. І а.с. 129), в присутності яких він і був допитаний в якості підозрюваного (т.І а.с. 133-134). В послідуючому всі допити ОСОБА_8 проводились в присутності адвоката, він давав зізнавальні свідчення, які знайшли своє об'єктивне підтвердження в показаннях потерпілого, інших засуджених, а тому судом першої інстанції зазначені твердження про психологічний тиск та самообмову мотивовано розцінені, як намагання уникнути відповідальності, (т. І, а.с. 158-167,180-184,197-199,252-253).
Колегія судців також критично відноситься до доводів ОСОБА_6 про однобічність поверховість та неповноту судового слідства, які виразились в розгляді справи за відсутністю свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11, оскільки з протоколу судового засідання видно, що підсудні не наполягали на їх визові, їхні свідчення дані в ході досудового слідства досліджувались в судовому засіданні та оцінені судом в сукупності з іншими доказами по справі (т. І а.с. 6,18, 63).
Будь-яких порушень кримінально-процесуального закону, які б тягнули скасування вироку, по справі не встановлено.
За таких обставин апеляції засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в цій частині задоволенню не підлягають.
Разом з тим із справи вбачається, що ОСОБА_8 вчинив злочин в неповнолітньому віці, ОСОБА_6 - в молодому віці, ОСОБА_8 виховувався в багатодітній сім'ї, а ОСОБА_6 - в неповній сімї, в ході досудового слідства давали повні та послідовні свідчення, заявляли про щире каяття, а тому колегія суддів вважає за можливе задовольнити їх апеляції в цій частині та пом'якшити призначене судом першої інстанції покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Також колегія суддів вважає за необхідне, в порядку ст. 365 КПК України, пом'якшити покарання призначене ОСОБА_7 із застосуванням ст. 69 КК України, який вчинив злочин в неповнолітньому віці, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, сприяв розкриттю злочину та з урахуванням його ролі в злочині - звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Саме таке покарання ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 на думку колегії буде необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок суду змінити. Пом'якшити призначене засудженим покарання та вважати засудженими:
ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 4 років позбавлення волі;
ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 2 років позбавлення волі,
Відповідно до ст.ст. 75-76, 104 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на іспитовий термін 2 роки.
Зобов'язати ОСОБА_7 повідомляти органи -кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, работи або навчання, з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Звільнити ОСОБА_7 з під варти з залу суду.
В іншій частині вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 7 липня 2006 року стосовно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 залишити без змін.
Судді: