Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-1017/2006 р. Головуючий у першій
інстанції Шашкіна В. А.
Категорія 29 Доповідач у апеляційній
інстанції Сімоненко В.М.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2006 року колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Сімоненко В.М.
суддів - Єфімової В.О., Птіціної В.І.
при секретарі - Машковій С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом прокурора Балаклавського району м. Севастополя в інтересах держави - фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нежилим приміщенням, про стягнення 62 грн. 50 коп., за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору немайнового найму недійсним, неукладеним, визнання права користування жилим приміщенням, за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від 24 березня 2006 p.,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2003 р. прокурор Балаклавського району м. Севастополя звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення з нежилого приміщення у будинку АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 та його сім'я займають спірне приміщення за договором оренди від 07 липня 1999 p., строк якого закінчився у липні 2002 р.
Рішенням Балаклавського суду м. Севастополя від 24 березня 2006 р. позов прокурора задоволено. Ухвалено усунути перешкоди Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради у користуванні нежилим приміщенням, що розташоване АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Як встановлено судом першої інстанції, у липні 1993 р. ОСОБА_1 вселився в нежиле приміщення, яке розташоване пАДРЕСА_1, 07 липня 1999 року між ним та Управлінням майна м. Севастополя укладено договір оренди зазначеного приміщення.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що строк договору оренди закінчився у липні 2002 p., продовжений не був, а тому приміщення підлягає звільненню.
Однак такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 був військовослужбовцем в/ч 27201, яка надала йому частину спірного приміщення - як приміщення гуртожитку у 1993 р. для сім'ї (а.с. 13, 14, 16, 18, 20, 158, 163, 164, 168) на невизначений строк.
Згідно з довідкою (а.с. 13); актом обстеження приміщення (а.с.26), спірні приміщення відповідають санітарно-гігієнічним вимогам жилих приміщень.
Згідно з актом приймання будинків від 14.04.1995р., підписаним ЧФ РФ та Севастопольською міською Радою народних депутатів (а.с. 15), акту перевірки технічного стану будівель, будинок НОМЕР_1 зазначено як КПП - гуртожиток і частина будинку використовувалась як гуртожиток (а.с. 18-21).
При таких обставинах, суд вважає, що між в/ч 27201 та ОСОБА_1 було укладено договір майнового найму (гл. 25 ЦК у редакції 1963 р.) без зазначення строку.
Відповідно до вимог ст. 268 ЦК України (в редакції 1963 р.) при зміні власника майна договір залишається у силі для нового власника, що підтверджується також договором оренди приміщення між Управлінням майна Севастопольської державної адміністрації та ОСОБА_1 від 07.07.1999 р.
При цьому суд звертає увагу що, виходячи з фактичних правовідносин сторін, між ними фактично укладено договір майнового найму, оскільки ОСОБА_1 використовував приміщення не для підприємницької діяльності (ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна"), а для проживання сім'ї, що також підтверджується листом Балаклавської районної адміністрації від 04.06.1999 р. (а.с. 22). При таких обставинах відповідно до ст.58 ч.2 ЦК України (в редакції 1963 року) та ст.235 ч.2 ЦК України (в редакції 2004р.) суд регулює відносини відповідно до договору майнового найму.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та листа Управління (а.с.27), після закінчення строку договору від 07.07.1999 р. у липні 2002 р. ОСОБА_1 продовжує використовувати спірне приміщення у червні 2002р. та на протязі часу до вересня 2003р. Управління майном проти цього не заперечувало.
При таких обставинах, згідно зі ст.260 ЦК України (1963р.) договір було продовжено на невизначений строк. Підстав для витребування майна у зв'язку з закінченням строку немає.
У позові прокурора Балаклавського району м. Севастополя слід відмовити у зв'язку з тим, що підстав для витребування майна немає, відповідач користується майном законно, за ОСОБА_1 слід визначити право користування майном на підстави договору найму (гл. 58 ЦК України 2004 р.)
Разом з цим як встановлено у судовому засіданні та не заперечується відповідачем, у його користування було надано частину приміщень у будинку НОМЕР_1 (КПП -гуртожиток), а саме приміщення площею: 17,2 кв.м., 20,7 кв.м., 2,3 кв.м., 3,3 кв.м., 17,6 кв.м. (а.с. 176), а решту приміщень було зайнято самочинно: приміщення площею 8,7 кв.м., 4,3 кв.м., 7,8 кв.м.
При таких обставинах слід ОСОБА_1 зобов'язати звільнити самочинно зайняті приміщення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303-316 ЦПК України, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від 24 березня 2006 року -скасувати.
Позов прокурора Балаклавського району м. Севастополя задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право користування майном у будинку КПП -гуртожитку АДРЕСА_1: приміщення площею 17,2 кв.м., 20,7 кв.м., 2,3 кв.м., 3,3 кв.м, 17,6 кв.м.
Зобовязати ОСОБА_1 звільнити приміщення площею 8,7 кв.м., 7,8 кв.м. та 4,3 кв.м. у будинку КПП - гуртожитку АДРЕСА_1.
Рішення апеляційного суду вступає в силу з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного суду України на протязі двох місяців.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно.
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя В.М. Сімоненко