Справа № 22-Ц-4333 2006 p. Головуючий 1 -ї інст.ОЛЬХОВСЬКИЙ Є.Б.
Категорія - визнання недійсним Доповідач - ЗАЗУЛИНСЬКА Т.П.
правочину та ін.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - КАРІМОВОЇ Л.В.
суддів - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П. КІРСАНОВОЇ Л.І.
при секретарі - ЗЕЛІНСЬКІЙ І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу представника Кредитної спілки „ Харківська каса взаємодопомоги" та третьої особи ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 19 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Кредитної спілки „ Харківська каса взаємодопомоги" про визнання недійсним правочину, відображеного в акті і відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом Кредитної спілки „Харківська каса взаємодопомоги" до ОСОБА_3 про визнання недійсним акту приймання-передачі, 3-ї особи за позовами ОСОБА_1 і ОСОБА_4,
встановила :
У травні 2005 року ОСОБА_3 звернувся до Ленінського районного суду міста Харкова з позовом до Кредитної спілки „Харківська каса взаємодопомоги" (далі КС „ХКВ") про визнання недійсним акту приймання-передачі підписаного 12.01.2005 року за минулу дату 06.10.2000 року та стягнення суми.
Позивач зазначав, що 06.10.2000 року уклав з відповідачем договір застави автотранспортного засобу - автомобіля ГАЗ 4301, 1994 року випуску і в той же день за відповідним актом на зберігання передав державні номери від автомобілю НОМЕР_1, технічний паспорт та три екземпляра ключів. Акт приймання-передачі зазначених предметів був підписаний ним та ОСОБА_4 як представником КС „ХКВ"
12 січня 2005 року він звернувся до відповідача з приводу повернення переданих на зберігання речей, однак шляхом залякування і психічного тиску його змусили підписати минулою датою, а саме 06.10. 2000 року акт, з якого випливало начебто він у вказаний день передав на зберігання зазначені вище предмети ОСОБА_1.
Посилаючись на невідповідність вказаного акту фактичним обставинам справи, зазначаючи що неодноразово звертався з часу підписання акту до подання позову в суд до відповідача з вимогою про скасування акту, позивач просив суд ухвалити рішення про визнання недійсним правочину, відображеного в акті приймання-передачі від 06.10.2000 року, який був підписаний 12.01.2005 року, та стягнути з відповідача на його користь 500 грн. витрат на юридичну допомогу, поклавши на відповідача всі судові витрати по справі.
Під час розгляду справи позивач доповнив свій позов вимогами про відшкодування моральної шкоди, яка, за його твердженням, заподіяна посадовими особами відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і полягає в приниженні його честі і гідності ;тривалому змушенні надавати в суді докази їх неправомірної поведінки щодо нього та в необхідності захищати свої матеріальні інтереси. У відшкодування моральної шкоди, заподіяної вказаними особами, просив стягнути на його користь 5000 грн.
Відповідач позов не визнав, звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3, 3-я особа ОСОБА_4 про визнання недійсним акту приймання-передачі автомобіля ГАЗ 4301, 1994 року випуску державний номер НОМЕР_1 від 06.10.2000 року підписаного ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посилаючись на те, що ОСОБА_4 не мав належних повноважень на підписання такого акту; акт не містить відомостей про установу від імені якої посадова особа підписала цей документ, даних про посадові особи, які відповідальні за дозвіл на здійснення господарської операції, а також на те, що договір застави не передбачав передання автомобіля кредитній спілці.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 16 червня 2006 року залучено до участі в справі за вище зазначеним позовом ОСОБА_3 до КС „ХКВ" та зустрічному позову КС „ХКВ" до ОСОБА_3, з-я особа ОСОБА_4 в якості 3-ї особи голову правління КС „ХКВ" ОСОБА_1.
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 19 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_3 до КС „ХКВ" 3-я особа ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину відображеного в акті приймання-передачі, який було підписано 12.01.2005 року за період 06.10.2000 року та стягнення моральної шкоди задоволені: визнано зазначений акт недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону.
Стягнуто з КС „ХКВ" на користь ОСОБА_3 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 1204,12грн. судових витрат.
В задоволенні зустрічного позову КС „ХКВ" до ОСОБА_3, 3-ї особи ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання недійсним акту приймання-передачі автомобіля ГАЗ-4301 від 06.10.2000 року, підписаного ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник КС „ХКВ" та 3-ї особи ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та задовольнити у повному обсязі зустрічний позов КС „ХКВ".
При цьому посилається на незаконність та необґрунтованість рішення; порушення судом вимог процесуального закону при долученні до справи доказів та наданні їм оцінки; недоведеність обставин, що мають суттєве значення для справи, які суд вважав встановленими, безпідставне стягнення витрат на правову допомогу, та відсутність мотивів висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди.
Позивач на апеляційну скаргу подав заперечення, в яких просить про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції, яке на його думку, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши доповідь судді; пояснення осіб, які з'явилися до апеляційної інстанції; перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на скаргу, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог як за первісним так і за зустрічним позовами.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд виходив з того, що правочин, відображений в акті приймання-передачі, який було підписано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - головою правління КС „ХКВ" 12.01.2005 року за період 06.10.2000 року є недійсним, оскільки не відповідав вимогам закону, а саме ч.ч.3,5 ст.203 ЦК України (що діяв на час складання акту); внутрішній волі позивача на здійснення дій, спрямованих на досягнення правових наслідків, зумовлених цим актом приймання-передачі речей, та фактичним обставинам справи. В зв"язку з цим суд також дійшов висновку що такими упередженими діями зазначеної посадової особи відповідача ОСОБА_3 спричинена моральна шкода у сумі 5000 грн.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову КС „ХКВ" про визнання недійсним акту приймання- передачі автомобіля від 06.10.2000 року, підписаного ОСОБА_3 і ОСОБА_4, районний суд виходив з того, що цей акт складено відповідно до договору застави автомобіля; підписано від імені КС уповноваженою особою і зазначені в акті дані відповідають фактичним діям сторін по передачі автомобілю кредитній спілці як заставного майна.
Між тим с такими висновками суду першої інстанціїї погодитись не можна, оскільки вони не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому воля в правочинах завжди спрямована саме на встановлення , зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків. Цим правочини відрізняються від юридичних вчинків, де волевиявлення не спрямоване спеціально на створення юридичних наслідків.
Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється учасниками процесу 06.10.2000 року між ОСОБА_3 та КС „ХКВ" були укладені договір на кредитну лінію НОМЕР_2 на видачу позики (а.с. 19 т.1), а на забеспечення цього договору - договір застави автомобілю ГАЗ 4301, державний номер НОМЕР_1 (а.с.12 т.1).
Ці правочини на день розгляду справи апеляційним судом не скасовані та не визнані недійсними в установленому законом порядку.
Як посилався ОСОБА_3 в суді першої та апеляційної інстанції акт приймання-передачі від 06.10.2000 року був складений на підставі зазначених правочинів.
Оспорюючи цю юридичну дію, представник відповідача та третьої особи ОСОБА_1 посилався на те, що договором застави не передбачалася передача заставного майна Кредитній спілці, зазначений акт за формою не відповідає вимогам закону щодо документу про здійснення господарської операції та підписаний особою, яка не мала на це повноважень.
3-я особа ОСОБА_4 заперечуючи свій підпис під вказаним актом, підтвердив факт знаходження автомобілю, ключів та державних номерів від нього, техпаспорту на автомобіль у розпорядженні Кредитної спілки з моменту укладення кредитного договору та договору застави.
Посилання в позовній заяві ОСОБА_3 та його представника у суді апеляційної інстанції і висновок суду першої інстанції про те, що акт приймання-передачі, підписаний 12.01.2005 року за період 06.10.2000 року, є правочином безпідставні, оскільки протиречать вимогам ст.202 ЦК України щодо змісту поняття правочину, так як сам факт складання цього акту не створює юридичних наслідків для сторін.
За таких обставин і висновки суду на невідповідність вимогам ч.ч.З і 5 ст.203 ЦК України правочину, відображеного в акті приймання-передачі, підписаного 12.01.2005 року за період 06.10.2000 року (так як волевиявлення ОСОБА_3 не відповідало його внутрішній волі на здійснення таких дій, спрямованих на досягнення правових наслідків, зумовлених цим актом ) є помилковими, оскільки вимоги ст.203 ЦК України щодо умов чинності застосовуються тільки до правочинів, а не до юридичних вчинків.
Як свідчать матеріали справи техничний паспорт на автомобіль, номерні знаки та ключи від нього ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 згідно акту приймання-передачі від 12.01.2005 року (а.с.8т. 1).
Таким чином підписані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 акти приймання-передачі (а.с.7,8т.1) не створюють самі по собі юридичних наслідків, а факт передачі позивачем свого автомобіля відповідачу згідно договорів позики та застави є окремим предметом спору між сторонами, який за їх поясненнями розглядається іншим судом.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину, відображеного в одному з цих актів, задоволенню не підлягають як безпідставні, в зв"язку з чим не підлягають задоволенню і вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, яка за його твердженням, заподіяна діями відповідача при складанні цього акту.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі, судова колегія, відповідно до ст.88 ЦПК України відмовляє у відшкодуванні понесених ним судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи в ній відсутній оригінал акту приймання-передачі автомобілю та інших предметів від 06.10.2006 року, який також не був предметом дослідження суду першої інстанції і за поясненнями позивача відсутня можливість надати його до апеляційного суду в зв"язку з втратою.
Зазначені обставини унеможливлюють перевірку доводів представника відповідача та третьої особи ОСОБА_1, викладених у зустрічній позовній заяві та апеляційній скарзі, а також посилань третьої особи ОСОБА_4 про те, що він не підписував вказаного акту.
Оскільки відповідачем відповідно до вимог ст.ст.58-60 ЦПК України не надано доказів на підтвердження зустрічного позову, останній задоволенню не підлягає.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, судова колегія відповідно до ст.88 ЦПК України відмовляє КС „ХКВ" і в стягненні сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.1ст.307, ст.ст.309,313,314,316,319 ЦПК України судова колегія, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 19 червня 2006 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Кредитної спілки „Харківська каса взаємодопомоги", 3-я особа ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину, відображеного в акті та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову Кредитної спілки „Харківська каса взаємодопомоги", 3-я особа ОСОБА_4 про визнання недійсним акту приймання-передачі - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили, безпосередньо до Верховного Суду України.