Справа № 2-191/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 рокуКрасногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої: судді Ткаченко І.Ю.

при секретарі: Шаботинець С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівельний завод», Державного закладу Спеціалізована медико -санітарна частина № 6, Держаної установи "Інститут медицини праці Академії медичних наук України" Клініка професійних захворювань, третя особа: Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Відділення виконавчої дирекції фонду в місті Дніпропетровську Дніпропетровської області про встановлення факту професійного захворювання та зобов'язання скласти акт розслідування хронічного професійного захворювання,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідачів про зобов'язання скласти акт розслідування хронічного професійного захворювання. Позивач неодноразово уточнювала свої позовні вимоги. 29 квітня 2011 року позивач надала суду уточнену позовну заяву в якій просила: визнати захворювання ОСОБА_1 за діагнозом «правобічний плечо-лопатковий періатроз, ПФС другого ст. зі стійким больовим синдромом вираженого ступеню»професійним; визнати висновок Центральної лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інституту медицини праці Академії медичних наук України»Клініки професійних захворювань від 01.12.2009 року за протоколом № 46/1754 незаконним; визнати бездіяльність Комісії з розслідування причин виникнення професійного захворювання у лікаря-стоматолога ОСОБА_1 щодо відмови скласти Акт хронічного професійного захворювання за формою П-4, незаконною; визнати недійсним Акт з розслідування причин виникнення професійного захворювання у лікаря - стоматолога ОСОБА_1, 1957 р.н., що працювала у цеху № 81 ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова»від 20.08.2008 року; зобов'язати державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова»та державний заклад «Спеціалізована медико-санітарна частина № 6 м. Дніпропетровськ»Міністерства охорони здоров'я України організувати розслідування причин виникнення професійного захворювання у лікаря-стоматолога ОСОБА_1 та скласти Акт хронічного професійного захворювання за формою П-4; стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп)., а також стягнути судові витрати. В обґрунтування позову вказала на те, що вона - ОСОБА_1, з 01.08.1983 року по 20.12.1993 року працювала лікарем-стоматологом в 2-й стоматполіклініці м. Дніпропетровська та з 21.12.1993 року по 04.06.2008 року - в цеху № 81 ДП «Виробничого об'єднання Південного машинобудівного заводу ім. О.М. Макарова». Виконання професійних функцій стоматолога здійснювалося у вимушеній позі, в основному сидячи, з численними нахилами тулуба переважно вправо. Навантаження в професійній роботі припадало в основному на м'язи плечового поясу, передпліччя та кисті правої руки. Лікування в той час здійснювалося застарілим устаткуванням, крім того, під час стоматологічного лікування пацієнтів Позивачка, як лікар-стоматолог, підпадала під дію виробничих факторів: ефіру, хлораміну, зубного (інфекційного) пилу, локальної вібрації, формаліну. Починаючи з 1987 року позивачка відчувала виражений біль в правому плечовому суглобі, біль в шийному відділі хребта. У зв'язку з такими симптомами, неодноразово лікувалася у невролога та травматолога, проте стан не покращувався. Не дивлячись на погіршення стану, вона продовжувала працювати, оскільки необхідно набути трудовий стаж для отримання в подальшому пенсії, та взагалі професія лікар-стоматолог для неї є покликанням. В подальшій роботі біль постійно посилювався, ставав дедалі нестерпним та постійним, больовий імпульс віддавався в лопатку та руку справа, відчувалася терпкість і слабкість правої руки, ставало неможливим стискати руку в кулак. З кожним роком роботи лікарем-стоматологом, захворювання прогресувало, у зв'язку з чим позивачка була змушена перейти на легшу роботу на півставки в цех № 81 ДП «Виробничого об'єднання Південного машинобудівного заводу ім. О.М. Макарова»(ДП «ВО ПМЗ»). В 2006 році її стан здоров'я різко погіршився. Наведені обставини викликали підозри вважати захворювання позивачки таким, що виникло внаслідок трудового процесу через умови праці, у зв'язку з чим її було проконсультовано обласним профпатологом ОСОБА_3 та направлено в клініку Українського науково-дослідного інституту промислової медицини ( інститут, м. Кривий Ріг) для встановлення остаточного діагнозу та його зв'язку з професією. 03.06.2008 року рішенням Інституту позивачці встановлено діагноз «правобічний плечо-лопатковий періатроз, ПФС другого ст. зі стійким больовим синдромом вираженого ст.»та зв'язок цього захворювання з професійною діяльністю. У зв'язку з цим, 04.06.2008 року Інститут направив на адресу ДП «ВО ПМЗ», ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина № 6 м. Дніпропетровськ»МОЗ України (СМСЧ №6), ВВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області (Фонд) повідомлення про професійне захворювання за Формою П-3. На підставі отриманого Повідомлення, спільним наказом генерального директора ДП «ВО ПМЗ»та начальника СМСЧ №6 № 450 від 15.08.2008 року була створена комісія з розслідування причин виникнення професійного захворювання у лікаря-стоматолога ОСОБА_1 в складі голови - головного державного лікаря СЕС СМСЧ №6 ОСОБА_16, та членів - зав. відділом гігієни праці СЕС СМСЧ №6 ОСОБА_17, заст. начальника СМСЧ №6 з поліклінічного розділу роботи ОСОБА_18, заст. начальника відділу № 111 охорони праці ДП «ВО ПМЗ»ОСОБА_19, начальника цеху № 81 ДП «ВО ПМЗ»ОСОБА_14, інженера з охорони праці цеху № 81 ДП «ВО ПМЗ»ОСОБА_9, заст. голови профсоюзної спілки ДП «ВО ПМЗ»ОСОБА_20, лікаря-інспектора Фонду ОСОБА_11 (далі - Комісія). 20.08.2008 року за результатом проведеного розслідування причин виникнення професійного захворювання у лікаря-стоматолога ОСОБА_1 Комісією складено акт, який Позивачці було направлено лише 17.10.2008 року (копія супровідного листа від 17.10.2008 року вих. № 774 додається). Ознайомившись з його змістом, позивачка вважає, що він прийнятий в супереч вимогам чинного законодавства та порушує її права та законні інтереси. Позивачка вважає, що Акт з розслідування причин виникнення професійного захворювання у лікаря-стоматолога ОСОБА_1 від 20.08.2008 року не відповідає формі, яка вимагається чинним законодавством. Оскільки Комісія з розслідування причин виникнення професійного захворювання зобов'язана була скласти акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, встановленою Порядком, у якому відобразити заходи щодо запобігання розвиткові професійного захворювання та забезпечення нормалізації умов праці, а також установити осіб, які не виконали відповідні вимоги законодавства про охорону праці і про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. У разі коли роботодавець або інші члени комісії відмовляються підписати акт форми П-4, складається відповідний акт, який є невід'ємною частиною акта форми П-4. Проте, в порушення встановлених вимог законодавства, Комісією за результатами проведеного розслідування не складено Акт за формою П-4, а натомість складено Акт, у висновку якого зазначено: «Головні відомості виписного епікризу № 21749 з МБКЛ №4, які встановлюють зв'язок захворювання ОСОБА_1 на плечолопатковий періартрит, з її професійною діяльністю не дійсні, не підтверджені документально. Вважати складання акту П-4 завчасним. Вважати санітарно-гігієнічну характеристику умов праці лікаря-стоматолога ОСОБА_1, 1957 р.н., що працювала у цеху № 81 ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова»недійсною та просить Криворізький НДІ медицини праці переглянути справу лікаря-стоматолога ОСОБА_1 щодо її професійного захворювання.»Такий висновок Комісії, як вважає позивачка, прийнятий з перевищенням повноважень, наданих законодавством для проведення розслідування. Фактично Актом Комісії спростовано зв'язок захворювання ОСОБА_1 з її трудовою діяльністю та ставиться під сумнів рішення Інституту, яким встановлено такий зв'язок, що є недопустимим за жодних обставин. Відповідно до п. 68 Порядку, встановлення зв'язку захворювання з умовами праці встановлюється виключно спеціалізованим лікувально-профілактичним закладом, одним з яких є КДП «Український НДІ промислової медицини»(м. Кривий Ріг). У спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання особа направляється до ДУ «Інституту медицини праці Академії медичних наук України»(м. Київ). У разі незгоди хворого або роботодавця з рішенням Інституту щодо встановлення діагнозу і зв'язку захворювання із впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу воно може бути оскаржено в удовому порядку, (п. 74 Порядку).Отже право спростовувати чи не визнавати наявності у хворого професійного захворювання є прерогативою вищестоящих спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів та суду, а Комісія з розслідування причин виникнення професійного захворювання таким правом не наділена. До ДУ «Інституту медицини праці Академії медичних наук України»з запереченнями щодо встановленого Інститутом Позивачці професійного захворювання Відповідачі не зверталися (копія листа від 05.12.2008 року вих. № 2/4066 додана раніше). Вже після порушення провадження у цій цивільній справі, у зв'язку з відкликанням ДЗ «СМСЧ№6 м. Дніпропетровська»основної санітарно-гігієнічної характеристики № 157 від 28.03.2008 року та доповнення до неї від 30.05.2008 року, Інститут направив матеріали до ДУ «Інституту медицини праці Академії медичних наук України»для вирішення питання щодо категорії захворювання Позивачки. Так, 01.12.2009 року державна установа «Інститут медицини праці Академії медичних наук України»Клініка професійних захворювань дійшла до висновку, що поставлене на розгляд питання не може бути вирішено у зв'язку з суперечливими даними про умови праці Позивачки, надані в санітарно-гігієнічних характеристиках (копія висновку направлена Позивачці 28.12.2009 року за вих. № 6793). Такий висновок, як вважає позивачка, є помилковим та не відповідає дійсності, через що не має правового значення та не тягне за собою спростування факту наявності у неї професійного захворювання. Крім того, у цьому висновку не зазначено, що рішення Інституту від 03.06.2008 року скасовано та прийнято протилежне рішення. Враховуючи, що рішення Інституту від 03.06.2008 року про встановлення зв'язку захворювання Позивачки з її професією лікаря-стоматолога не скасовано у порядку, передбаченому законом, підстави для відмови скласти Акт за формою П-4 відсутні. За викладених обставин Акт з розслідування причин виникнення професійного захворювання у лікаря-стоматолога ОСОБА_1 від 20.08.2008 року є незаконним, що тягне за собою визнання його недійсним. Відмовляючи в складанні Акту за формою П-4 Комісія посилається на те, що ОСОБА_1 в цеху № 81 ДП «ВО ПМЗ»працювала лікарем-стоматологом на 0,5 ставки, що виключає наявності фізичного навантаження, яке б сприяло виникненню у неї професійного захворювання. Проте, Комісією не враховано, що захворювання ОСОБА_1, яке пов'язане з її професійною діяльністю, виявлено ще в 1987 році на попередній її роботі, де вона працювала лікарем-

стоматологом у повну зміну з навантаженням в 100 %, а умови праці на останньому місці роботи

сприяли прогресуванню вже наявного захворювання. Наявність чи відсутність зв'язку захворювання з професією встановлюється за обставин, які мали місце протягом усього часу професійної діяльності, а не протягом часу роботи на останньому місці роботи. Виникнення у Позивачки професійного захворювання ще в 1987 році свідчать записи в амбулаторній картці Позивачки, (виписка від 24.03.2008 року міститься в матеріалах справи). Остання консультація обласного профпатолога професора ДМН ОСОБА_3 підтверджує, що Позивачка, працюючи лікарем стоматологом на повну ставку на попередній роботі, у зв'язку з виникненням та розвитком професійного захворювання, змушена змінити місце роботи та перейти на 0,5 ставки. При цьому, незважаючи на половинне навантаження з 1993 року, стан здоров'я Позивачки за останні два роки роботи (з 2006року) значно погіршився, через що почала посилено лікуватися, в тому числі амбулаторно. Таким чином, робота ОСОБА_1 на 0,5 ставки на останньому місці роботи не спростовує наявності професійного захворювання, яке виникло ще на попередньому місці роботи. Наступною підставою для складання Акту Комісія вважає відсутність у ОСОБА_1

ліцензії на медичну практику. Проте Комісією не враховано, що ліцензія видається особі, яка займається господарською діяльністю, а Позивачка працювала в цеху 81 ДП «ВО ПМЗ»за трудовим договором, що виключає необхідність отримання ліцензії робітниками підприємства. В обґрунтування своїх заперечень щодо зв'язку захворювання ОСОБА_1 з професією лікаря-стоматолога, Комісія вказує, що «професії стоматолог немає в Постанові КМУ від 08.11.2000 року № 1662 «Про затвердження переліку професійних захворювань». Позивачка вважає, що вказане твердження є безпідставним, оскільки у зазначеній Постанові КМУ від 08.11.2000 року № 1662 наведений перелік захворювань, які можуть встановлюватися як професійні, та зазначено характер і умови роботи, які сприяють такому захворюванню, а не конкретні професії чи посади. У вказаному переліку передбачено захворювання, яке встановлено ОСОБА_1, а саме: плечо-лопатковий періатроз, та умови, які можуть сприяти його виникненню, а саме: робота пов'язана з систематичним нахилом тіла, перебування у вимушеній робочій позі. Крім того, підставою для відмови в складанні Акту за формою П-4 Комісія в Акті зазначила як відсутність заявок ОСОБА_1 на придбання стоматологічного інструменту, пломбуючих матеріалів, дезінфікуючих засобів; «листків щоденного обліку роботи лікаря-стоматолога», в якому повинні були вказані прізвища пацієнтів та об'єм виконаної роботи по

кожному пацієнту; посадової інструкції і функціональні обов'язки ОСОБА_1; квартальних та

щорічних звіті про проведену роботу; відомостей про проходження тематичних та

передатестаційних курсів тощо. Таким чином, надання зазначених Комісією документів, погоджених в установленому порядку, для встановлення фактичної зайнятості ОСОБА_1 в умовах важкості та напруженості є обов'язком Відповідачів. Відповідно, ненадання цих документів під час проведення розслідування причин виникнення профзахворювання не може тягти за собою негативних наслідків для хворого, в тому числі, відмову у складанні Акту за формою П-4. В Акті зазначено: «доповнення до СГХ від 30.05.2008 року про навантаження на м'язи плечового поясу в 81,2 % надане СЕС СМСЧ-6 безпідставне та непередбачене жодним нормативним актом». Такий висновок є нелогічним, оскільки доповнення до СГХ від 30.05.2008 року, яке визнано Комісією безпідставним, було складено головним державним лікарем СЕС СМСЧ №6 ОСОБА_16, яка є головою Комісії. Тобто голова Комісії ставить під сумнів достовірність даних, наведених в медичних документах, складених нею ж. При цьому в Акті не наведено причини та обставини, за яких допущені порушення медичних та правових вимог.Крім того, твердження стосовно того, що доповнення до санітарно-гігієнічних характеристик складено безпідставно, є помилковим, оскільки Комісією залишено поза увагою той факт, що вказане доповнення вимагалося головним лікарем Інституту, у зв'язку з неповнотою санітарно-гігієнічної характеристики, з метою уточнення зазначених в ній даних. Тобто, висновок Центральної лікарсько-експертної комісії ДУ «Інститут медицини праці Академії медичних наук України»Клініки професійних захворювань від 01.12.2009 року за протоколом № 46/1754 є незаконним і не відповідає дійсним обставинам справи. Оскільки, фактично відсутні протиріччя між даними санітарно-гігієнічних характеристик, оскільки на відміну від «першої», «нова»характеристика складена з порушенням Порядку та є неповною, тому вважається такою, що відсутня. Вказане роз'яснення надано вищестоящим органом з вирішення поставленого питання, яке не може бути спростовано чи поставлено під сумнів поясненнями інших нижчестоящих органів, тим більше головним санітарним лікарем СМСЧ №6 ОСОБА_16 чи начальником СМСЧ №6 ОСОБА_15, які є заінтересованими особами в необ'єктивному вирішенні питання щодо професійного захворювання Позивачки. Таким чином, повторне складання санітарно-гігієнічної характеристики та проходження процедури встановлення професійного захворювання у ОСОБА_1 заново, про що зазначає Відповідач-3 у своєму Висновку, не має потреби. Тобто, Висновок Відповідача-3 є необґрунтованим, безпідставним та незаконним. Виникнення та розвиток у Позивачки професійного захворювання почалося ще з 1987 року. ОСОБА_1 зазнала протягом цього періоду достатньо мук. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я, сил працювати не має. Відмова у складанні відповідного Акту за відсутності для цього законних підстав, викликало у Позивачки переживання та завдало психологічного болю. Протягом усього часу, спілкування, переписки з Відповідачами, Позивачка навіть спати спокійно не може, що також вплинуло на погіршення її стану здоров'я. Враховуючи погіршення стану здоров'я в наслідок неправомірних дій Відповідачів, ступінь понесених ОСОБА_1 психологічних страждань, моральну шкоду, завдану в наслідок відмови в складанні Акту з розслідування хронічного професійного захворювання встановленої форми, Позивачка оцінює в 30 000,00 грн., яку вона просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив задовольнити.

Представник відповідача -Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова», діючий за довіреністю, позовні вимоги не визнав і просив в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача -Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина №6 м. Дніпропетровська»Міністерства охорони здоров'я України, діючий за довіреністю, позовні вимоги не визнав і просив в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача -Державної установи «Інституту медицини праці Академії медичних наук України»Клініка професійних захворювань, в судове засідання не з'явився, надіслав суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги не визнав і просив закрити провадження по справі в частині оскарження висновку ЦЛЕК від 01.12.2009 року.

Представник третьої особи-Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, діючий за довіреністю, просив в задоволенні позову відмовити, В судове засідання 02.03.2012 року не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 з 01.08.1983 року по 20.12.1993 року працювала лікарем-стоматологом в 2-й стоматполіклініці м. Дніпропетровська та з 21.12.1993 року по 04.06.2008 року - в цеху № 81 ДП «Виробничого об'єднання Південного машинобудівного заводу ім. О.М. Макарова», що підтверджується записами в трудовій книжці (а.с.8-11). 03.06.2008 року рішенням Інституту ОСОБА_1 встановлено діагноз «правобічний плечо-лопатковий періатроз, ПФС другого ст. зі стійким больовим синдромом вираженого ст.»та зв'язок цього захворювання з професійною діяльністю. В акті розслідування причин виникнення професійного захворювання у лікаря-стоматолога ОСОБА_1, 1957 року народження, яка працювала у цеху №81 ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова»від 20 серпня 2008 року, зазначено, що «головні відомості виписного епікризу № 21749 з МБКЛ №4, які встановлюють зв'язок захворювання ОСОБА_1 на плечолопатковий періартрит, з її професійною діяльністю не дійсні, не підтверджені документально. Вважати складання акту П-4 завчасним. Вважати санітарно-гігієнічну характеристику умов праці лікаря-стоматолога ОСОБА_1, 1957 р.н., що працювала у цеху № 81 ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова»недійсною та просить Криворізький НДІ медицини праці переглянути справу лікаря-стоматолога ОСОБА_1 щодо її професійного захворювання»(а.с.12-14). У листі Державної установи «Інститут медицини праці Академії медичних наук України»Клініка професійних захворювань зазначено, що встановлення остаточного діагнозу захворювання та його зв'язку з умовами праці є обов'язками спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу, оскільки суд не має на це ні повноважень, ні медичних знань, а зв'язок захворювання з умовами праці мають право встановлювати лише певні спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади, які визначені в наказі №133 МОЗ України від 25.03.2003 року. Посилання у позові на постанову Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, які мають юридичне значення»№5 від 31.03.1995 року, є безпідставним, а посилання позивача у позові, що справи про встановлення факту профзахворювання вирішуються в порядку встановленому для розгляду трудових спорів - помилковим. Про це свідчить перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені, та зазначені у ст.256 ЦПК України, де відсутнє встановлення професійного захворювання. Як уже зазначалося, встановлення зв'язку захворювання з умовами праці регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року №1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві»., якою затверджено Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. Тобто законодавством визначений порядок встановлення професійного захворювання у відповідності до Процедури, зазначеної у додатку №13 до постанови КМУ №1112. Згідно п.72 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві встановлення професійного захворювання покладено на спеціалізовані лікувально-профілактичні медичні заклади, а не на суд. Так, у відповідності із п.72, для встановлення діагнозу і зв'язку захворювання з впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу головний спеціаліст з професійної патології міста, області, Автономної Республіки Крим (штатний або позаштатний) направляє хворого до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу. До такого закладу направляється для встановлення діагнозу також хворий, який проходив обстеження в іншому науково-дослідному інституті медичного профілю. Спеціалізовані лікувально-профшактичні заклади проводять амбулаторне та стаціонарне обстеження працівників за відповідним направленням. Відповідальність за встановлення діагнозу щодо хронічних професійних захворювань, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України, покладається на керівників цих закладів. Позивачка у своєму позові покладає обов'язки по встановленню остаточного діагнозу професійного захворювання спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу на суд, який не має на це ні повноважень, ні медичних знань. Кабінет Міністрів України своєю постановою №1112 від 25.08.2004 року (п.74) делегував Інституту медицини праці владні повноваження щодо встановлення остаточного діагнозу зв'язку захворювання з умовами праці та встановлення у спірних чи складних випадках професійного діагнозу. Позивачка у своєму позові зазначила про встановлене їй професійне захворювання «правобічний плечо-лопатковий періартроз, ПФС П ст. зі стійким больовим синдромом вираженого ступеню», за яким клінікою Українського науково-дослідного інституту промислової медицини (м. Кривий Ріг) було складене повідомлення за формою П-3, яке є підставою для організації розслідування встановленого вперше професійного захворювання.

Але, у зв'язку з відкликанням санітарно-гігієнічної характеристики умов праці ОСОБА_1

№157 від 28.03.2008 року та відповіді СЕС №289 від 30.05.2008 року та отримання санітарно-

гігієнічної характеристики умов праці №378 від 22.12.2008 року головний лікар клініки

надіслав документи до головного Інституту медицини праці для остаточного вирішення

питання щодо категорії наявного захворювання у позивачки. У відповідності до п.74 постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року №1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві»ЦЛЕК Клініки профзахворювань ДУ «Інститут медицини праці Академії медичних наук»(м. Київ) розглядав дане питання, надавав запити до санітарно-епідеміологічної служби різних рівнів щодо усунення суперечностей в наявних санітарно-гігієнічних характеристиках. Не отримавши відповіді, ЦЛЕК не прийняла остаточного рішення, направивши хвору до обласного профпатолога для подальшого спостереження та забезпечення належним документом про її умови праці. В зв'язку з тим, що ЦЛЕК не прийняла остаточного рішення щодо наявності зв'язку захворювання у ОСОБА_1 з умовами її праці, остання з'явитися до Клініки професійних захворювань для її обстеження, встановлення клінічного діагнозу та винесення питання на засідання Центральної лікарської експертної комісії ( ЦЛЕК) . оскарження висновку ЦЛЕК від 01.12.2009 року.

Таким чином, суд вважає, що в задоволенні позову в частині визнання захворювання ОСОБА_1 за діагнозом «правобічний плечо-лопатковий періатроз, ПФС другого ст. зі стійким больовим синдромом вираженого ступеню»професійним; визнання висновку Центральної лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інституту медицини праці Академії медичних наук України»Клініки професійних захворювань від 01.12.2009 року за протоколом № 46/1754 незаконним; визнання бездіяльності Комісії з розслідування причин виникнення професійного захворювання у лікаря-стоматолога ОСОБА_1 щодо відмови скласти Акт хронічного професійного захворювання за формою П-4, незаконним; визнання недійсним Акту з розслідування причин виникнення професійного захворювання у лікаря - стоматолога ОСОБА_1, 1957 р.н., що працювала у цеху № 81 ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова»від 20.08.2008 року; зобов'язання державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова»та державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 6 м. Дніпропетровськ»Міністерства охорони здоров'я України організувати розслідування причин виникнення професійного захворювання у лікаря-стоматолога ОСОБА_1 та скласти Акт хронічного професійного захворювання за формою П-4, слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Статтею 23 ЦК України визначено поняття моральної шкоди, в чому вона полягає, порядок визначення та стягнення, а саме: особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року є роз'яснення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування майнової шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, та що в судовому засіданні не доведено наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів та вини останніх в її заподіянні, тому в даній частині вимоги позивача також задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 29, 34, 35, 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», 5 постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, наказом №133 МОЗ України від 25.03.2003 року, постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року №1112, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 209, 212, 256 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівельний завод», Державного закладу Спеціалізована медико -санітарна частина № 6, Держаної установи "Інститут медицини праці Академії медичних наук України" Клініка професійних захворювань, третя особа: Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Відділення виконавчої дирекції фонду в місті Дніпропетровську Дніпропетровської області про встановлення факту професійного захворювання та зобов'язання скласти акт розслідування хронічного професійного захворювання - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги.

Суддя: І. Ю. Ткаченко