Справа № 712/7115/12

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 року м.Ужгород Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді- Сочка В.І., при секретарі судових засідань Козар Г.В., з участю: позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про вселення, визначення розмір часток, встановлення порядку користування житловим приміщенням, виділення частини приміщення в користування та зобов'язання не чинити перешкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_5 про вселення, визначення розмір часток, встановлення порядку користування житловим приміщенням, виділення частини приміщення в користування та зобов'язання не чинити перешкоди.

Позовні вимоги мотивують тим, що їм з позивачем на праві спільної сумісної власності належить двокімнатна квартира, що розташована за адресою АДРЕСА_1. У липні 2009 року відповідач змінив замки на вхідних дверях, чим створив перешкоди позивачам у користуванні спільним житлом.

У зв'язку з наведеним просять вселити їх у зазначену квартиру, визначити, що розмір часток співвласників квартири є рівним та становить по 1/3 кожному, припинити право спільної сумісної власності на квартиру, виділити позивачам у спільне користування житлову кімнату площею 23,6 кв.м., а відповідачу житлову кімнату площею 12,3 кв.м., решту приміщень залишити у спільному користуванні та зобов'язати відповідача не винити перешкод у здійсненні права користування виділеною позивачам кімнатою та допоміжними приміщеннями.

В судовому засіданні позивачі та їх представник поданий позов підтримали, просили його задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

У зв'язку з наведеним, суд в порядку ч. 4 ст. 169 ЦПК України вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.

Заслухавши пояснення позивачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, з огляду на їх належність і допустимість, суд приходить до наступного висновку.

Встановленими належними доказами є наступні обставини справи.

Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 28.01.2009 року виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 05.03.2009 року КП «БТІ м. Ужгорода»Ужгородської міської ради, а також довідки КП «БТІ м. Ужгорода»Ужгородської міської ради від 26.09.2011 року № Д-10128, двокімнатна квартира, що розташована за адресою АДРЕСА_1, належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_5 та членам його сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3

У липні 2009 року відповідач змінив замки на вхідних дверях, чим створив перешкоди позивачам у користуванні спільним житлом.

Згідно вимог ст. 155 ЖК України, ніхто не може бути позбавлений права користування житловим приміщенням, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до вимог ст.ст. 316, 317, 319, 321, 383 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Положеннями ч. 1 ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тому, позовна вимога ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про вселення у АДРЕСА_1 підлягає до задоволення.

Що стосується решти позовних вимог, суд констатує наступне.

Положення ст.ст. 370, 372 ЦК України, на які посилаються позивачі в обгрунтування позовних вимог, передбачають право на виділ в натурі частки з майна або на його поділ, що здійснюється за домовленістю між ними. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Позивачами не доведено наявність спору щодо розміру часток кожного з співвласників, що б унеможливлювало вирішення даного питання за домовленістю сторін.

Крім того, для з'ясування можливості виділення співвласникам квартири певних житлових кімнат у користування необхідні спеціальні знання у галузі науки та техніки. З огляду на те, що позивачами клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи не заявлялось, суд приходить до висновку, що ними не доведено підстав для задоволення зазначених позовних вимог.

Враховуючи, що вимога про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні виділеними приміщеннями є взаємопов'язаною з вищенаведеними позовними вимогами, суд не вбачає підстав для її задоволення.

За таких обставин, позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. 155 ЖК України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 89, 208, 209, 212-215, 218, 224-226 294, суд,-

Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про вселення, визначення розмір часток, встановлення порядку користування житловим приміщенням, виділення частини приміщення в користування та зобов'язання не чинити перешкоди -задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.