21.12.2012

Справа № 206/4869/2012

Провадження № 2/232/346/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

21 грудня 2012 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Воробйова В. В. ,

при секретарі Шведа О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» про припинення договору поруки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 28.11.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №19-Н/08/25/ФО/А, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 70000,00 грн., зі сплатою 24% річних за користування кредитом. Відповідно до п.5.2. умов кредитного договору відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати повернення кредиту та сплачувати нараховані проценти.

З метою забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором 28.11.2008 року позивачем було укладено з відповідачем ОСОБА_2 договір поруки, згідно з умовами якого, поручитель зобов'язався перед банком, у випадку невиконання позичальником умов кредитного договору, відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_1.

Однак, відповідач ОСОБА_1 не виконує умов кредитного договору, кредитні кошти не повертає та не сплачує проценти за користування кредитом, в зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість, яка станом на 02.11.2012 року становить 98875,25 грн., з яких: загальна заборгованість за кредитом - 43962,82 грн.; проценти за користування кредитом - 17735,79 грн.; пеня за прострочення повернення кредиту -25763,89 грн.; пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 11412,75 грн.

Представником відповідача ОСОБА_2 було подано зустрічний позов про визнання договору поруки від 28.11.2008 року припиненим, в якому відповідач також просив вказаний договір розірвати, посилаючись на ст.559 ЦК України, оскільки п.1.3. кредитного договору встановлено строк виконання ОСОБА_1 боргових зобов'язань по поверненню відповідної частини кредиту та сплати процентів. Цей термін становить щомісяця у розмірі платежу та не пізніше дати платежу, які наведені в додатку до кредитного договору № 1 - «Графік повернення кредиту та сплати відсотків». Таким чином, на думку відповідача ОСОБА_2, кожного дня, наступного за датою платежу, простроченого відповідачем ОСОБА_1 з 28.02.2011 року, позивач мав право звернутися до поручителя з метою отримання від останнього суми платежу протягом одного року.

Оскільки, як вважає відповідач ОСОБА_2, строк виконання основного зобов'язання сплинув 28.02.2012 року, а позивач вимог до поручителя не пред'являв, тому договір поруки припинився.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 вважає, що банком було збільшено в односторонньому порядку суму відповідальності основного зобов'язання, оскільки договором кредиту не передбачено сплати пені на відсотки та на несплачені платежі поручителем.

В судове засідання представник позивача не з'явився, але від нього до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача. У своїй заяві представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та проти заочного розгляду справи не заперечував. Зустрічний позов відповідача ОСОБА_2 про припинення договору поруки, представник позивача не визнав у повному обсязі та просив у його задоволенні відмовити з підстав викладених у запереченнях проти зустрічного позову.

Відповідачі до судового засідання не з'явились та про причини неявки суд не повідомили. Заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду від відповідачів не надходило. Про час, день та місце розгляду справи відповідачі були належним чином повідомлені. При цьому, відповідачем ОСОБА_1 було подано до суду заперечення проти позову, мотивовані тим, що вимоги банку є необґрунтованими та такими, що суперечать законодавству та звичаям ділового обороту.

Тому, суд на підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України розглянув справу у відсутність відповідачів в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та обов'язки сторін і позивач не заперечував проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення у повному обсязі первісного позову публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» про припинення договору поруки з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст. 549 - 552 ЦК України, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 28.11.2008 року між закритим акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №19-Н/08/25/ФО/А, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 70000,00 грн., зі сплатою 24% річних за користування кредитом. Відповідно до п. 5.2. умов кредитного договору відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати повернення кредиту та сплачувати нараховані проценти (а.с. 52-55).

З метою забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, 28.11.2008 року між закритим акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно з умовами якого, поручитель зобов'язався перед банком, у випадку невиконання позичальником умов кредитного договору, відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_1 (а.с. 56-57).

Відповідно до п. 1.3. Статуту публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» останній є правонаступником всіх прав та обов'язків закритого акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» (а.с. 34-38).

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідач ОСОБА_1 не виконує умов кредитного договору, кредитні кошти не повертає та не сплачує проценти за користування кредитом, в зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість, яка станом на 02.11.2012 року становить 98875,25 грн., з яких: загальна заборгованість за кредитом - 43962,82 грн.; проценти за користування кредитом - 17735,79 грн.; пеня за прострочення повернення кредиту - 25763,89 грн.; пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 11412,75 грн. (а.с. 24-27, 75-77, 113-115, 117).

Відповідно до п. 6.2.3 кредитного договору, при настанні випадків порушення термінів платежів що передбачені п. 5.3. цього договору, а також у разі інших істотних порушень умов договору, позивач має право достроково вимагати повернення повної суми заборгованості за договором, сплати нарахованих процентів та інших платежів, можливих штрафних санкцій тощо.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Статтею 530 ЦК України визначається, що зобов'язання повинні бути виконанні у встановлений строк його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Стаття 1049 ЦК України закріплює обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановленні договором.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом в ході розгляду справи не встановлено та відповідачами суду не надано доказів щодо неправильності розрахунку суми заборгованості за кредитним договором №19-Н/08/25/ФО/А, укладеного між сторонами 28.11.2008 року.

Суд критично ставиться до твердження відповідача ОСОБА_2 щодо строку позовної давності в один рік в обґрунтування вимог щодо визнання договору поруки припиненим, оскільки відповідно до п.8.5. Розділу 8 вказаного кредитного договору, сторони погодили, що за будь-якими вимогами сторін, які випливають за даним договором, встановлюється позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про це укладається у письмовій формі.

Таким чином, позивачем не пропущено строків на пред'явлення позову до відповідачів про стягнення з них заборгованості в межах трирічного строку давності з нарахованими за цей же період штрафними санкціями.

З цих же підстав договір поруки не може бути визнаним припиненим, оскільки відповідно до п.4.1. договору поруки сторони погодили, що боржник та поручитель виступають перед кредитором як солідарні боржники. При цьому, поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник та до повного виконання всіх зобов'язань.

Крім того, відповідно до п.5.1. договору поруки кредитор не зобов'язаний, а має право у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими для виконання поручителем відповідно до умов цього договору.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Під час розгляду справи, судом не встановлено умов передбачених ст. 652 ЦК України для розірвання договору поруки виходячи з того, що відповідачі при укладені кредитного договору №19-Н/08/25/ФО/А від 28.11.2008 року та договору поруки від 28.11.2008 року з позивачем, погодились виконувати умови вказаних договорів протягом усього строку дії кредитного договору, тобто не пізніше ніж до 28.11.2013 року. При цьому, боржник залишається зобов'язаним перед кредитором до повного виконання всіх зобов'язань.

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Зважаючи на вищевикладене, вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» про розірвання договору поруки не підлягають задоволенню, як такі, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Оскільки при подачі позову до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 988, 76 грн., то відповідно до ст. 88 ЦПК України, він підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 530, 533, 549-552, 554, 610-612, 614, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 5, 10, 11, 57, 60, 169, 209, 212-214, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» заборгованість за кредитним договором в розмірі 98875, 25 грн. (дев'яносто вісім тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень 25 коп.) та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 988, 76 грн. (дев'ятсот вісімдесят вісім гривень 76 коп.).

У зустрічному позові ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» про припинення договору поруки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення, через Вінницький міський суд Вінницької області, а відповідачами може бути подано заяву про перегляд заочного рішення Вінницьким міським судом Вінницької області протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя: В. В. Воробйов