Справа №22-ц-1535 2006р. Головуючий у 1-й інстанції Бурда Б.В.
Категорія 19 Судця-доповідач Данильченко Л.О.
УХВАЛА
іменем України
09 листопада 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Данильченко Л.О.
суддів - Ведмедь Н.І.., Ільченко О.Ю.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
та осіб, які приймають участь у справі - позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3.,
представника апелянта ОСОБА_4.
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства Української страхової компанії «Гарант-АВТО» в особі Сумської обласної дирекції страхування та заявою ОСОБА_3 про приєднання до вказаної апеляційної скарги на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Сумської обласної дирекції страхування Відкритого акціонерного товариства Української страхової компанії «Гарант-АВТО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Данильченко Л.О., пояснення представника апелянта ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_3., які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення на ці доводи ОСОБА_1. і його представника ОСОБА_2., вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 вересня 2006 року позов ОСОБА_1. задоволений частково.
Стягнуто з Сумської обласної дирекції страхування ВАТ «Українська страхова компанія «Гарант-авто» на користь ОСОБА_1 125,67 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2550 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, а всього 2675, 67 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 450 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ Українська страхова компанія «Гарант-АВТО» в особі Сумської обласної дирекції страхування просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю.
Апелянт вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, апелянт зазначає, що суд не з'ясував причинного зв'язку між ДТП і характером отриманих позивачем травм, і вважає, що строк тимчасової непрацездатності в ЗО діб є завищеним. Крім того, апелянт зазначив, що позивач тільки у судовому засіданні заявив про отримання ним тілесних ушкоджень середньої тяжкості, в результаті чого страхова компанія «Гарант-АВТО» була позбавлена можливості врегулювати спір мирним шляхом. Також апелянт вважає, що немає підстав для стягнення моральної шкоди, а стягнутий розмір моральної шкоди є завищеним і необгрунтованим.
Дану апеляційну скаргу підтримує і приєднується до неї ОСОБА_3.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов, виходячи з того, що позивач під час ДТП отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості і був тимчасово непрацездатним протягом ЗО днів, чим позивачу була також завдана і моральна шкода.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції, 07 травня 2005 року на 321 км на перехресті автошляху Київ-Суми-Юнаківка та об'їзного шляху м. Суми сталася дорожньо-транспортна пригода: зіткнення автомобіля Форд-Транзит під керуванням ОСОБА_3. та автомобіля ГАЗ-24 під керуванням ОСОБА_1. Внаслідок ДТП ОСОБА_1. отримав тілесні ушкодження, в зв'язку з чим лікувався і тимчасово втратив працездатність. ДТП сталася з вини ОСОБА_3., цивільно-правова відповідальність якої була на час ДТП застрахована ВАТ Українська страхова компанія «Гарант-Авто». У зв'язку з настанням страхового випадку ця страхова компанія виплатила позивачу 420,87 грн. завданої матеріальної шкоди, в тому числі 232,37 грн. витрат на придбання ліків і 188,5 грн. шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності.
Доводи апелянтів щодо того, що відсутній причинний зв'язок між характером отриманих позивачем травм і ДТП, і що позивач не повідомив про отримання ним тілесних ушкоджень середньої тяжкості, чим позбавив страхову компанію можливості врегулювати спір мирним шляхом, колегія суддів не може прийняти до уваги і погоджується з висновком суду першої інстанції з цього питання, згідно якого характер, тривалість та тяжкість отриманих позивачем тілесних ушкоджень - «середньої тяжкості» - підтверджується довідками про термін тимчасової непрацездатності, висновком судово-медичної експертизи у кримінальній справі, актом судово-медичного дослідження, постановою Сумського районного суду.
Посилання апелянтів на ту обставину, що в постанові про відмову у порушення кримінальної справи від 19 травня 2005 року було зазначено, що ОСОБА_1. отримав незначні тілесні ушкодження, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки постановою прокурора від 06 вересня 2005 року згадана постанова від 19 травня 2005 року була скасована саме з тієї підстави, що в матеріалах перевірки був відсутній акт судово-медичного огляду ОСОБА_1. (а.с.4 справи № Іам-1/2006).
Доводи апелянтів з приводу відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки згідно ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як вбачається з матеріалів справи і достовірно встановлено судом першої інстанції, позивач, отримавши в ДТП тілесні ушкодження середньої тяжкості, дійсно зазнав фізичного болю та страждань, а тому висновок суду про відшкодування моральної шкоди частково за рахунок ВАТ Українська страхова компанія «Гарант-авто», а частково за рахунок винної особи - ОСОБА_3. є вірним, і в повній мірі відповідає вимогам ст. 23 ЦК України та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів:
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Української страхової компанії «Гарант-АВТО» в особі Сумської обласної дирекції страхування та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 вересня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набрала законної сили, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.