Справа № 22-ц-1461 2006р. Головуючий у 1 -й інстанції - Конєва Л.К.
Категорія - 5 Суддя-доповідач - Жмака В.Г.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року листопада 7 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Жмаки В.Г.,
суддів - Сибільової Л.О., Попруги С.В.,
з участю секретаря
судового засідання - Пархоменко А.П.,
та осіб, які приймають
участь у справі - ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білопільського районного суду від 4 вересня 2006р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,-
ВСТАНОВИЛА:
Звертаючись з позовом до суду позивач мотивував свої вимоги тим, що з 1981 по 2006 рік він перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3.За період подружнього життя було придбане майно, загальна вартість якого за його оцінкою становить 13687 грн. Крім того була придбана квартира АДРЕСА_1 з оформленням договору купівлі-продажу на нього, та здійснений обмін приватизованої ним, його дружиною та сином ОСОБА_4 квартири НОМЕР_1 на кімнату в квартирі НОМЕР_2 за тією ж адресою, внаслідок чого він і співвласники відповідачі стали власниками квартири НОМЕР_3.
В зв"язку з розірванням шлюбу з відповідачкою і недосягненням згоди про розподіл квартири і іншого майна, він звернувся до суду з зазначеним позовом. Враховуючи, що власником частини квартири є син ОСОБА_4 просив суд зобов"язати його та дружину сплатити синові грошову компенсацію за належну йому частку в квартирі.
Місцевий суд своїм рішенням задовольнив вимоги позивача, спірну квартиру поділив між бувшим подружжям, а за частку квартири, що належить ОСОБА_4 йому стягнена грошова компенсація 2533 грн. Суд провів також розподіл майна подружжя виділивши ОСОБА_1. його на загальну суму 6811 грн., а ОСОБА_3на суму 6867 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення місцевого суду, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що відносно частини спільного майна суд рішення не прийняв, незаконно вилучив із спільного майна швейну машину, палас, вважаючи, що воно є особистим майном відповідачки. Поділивши квартиру суд не узгодив розподіл з пожежною інспекцією, архітектурою, санепідомстанцією, міськвиконкомом. Розподіл квартири проведений так, що він не зможе користуватися тим, що йому виділено. Поклавши вартість переобладнання квартири на обидві сторони суд зобов"язав його виконати всі роботи, з чим він не згоден. Розділяючи житло суд не врахував те, що весь будинок знаходиться на земельній ділянці, яка приватизована на нього.
В своєму запереченні відповідачка ОСОБА_3 спростовуючи доводи апелянта просила рішення місцевого суду залишити без змін.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню в частині розподілу квартири за слідуючих обставин.
Позивачем ОСОБА_1. заявлений позов про поділ спільного майна подружжя (а.с.4,5,20-26), в тому числі квартири АДРЕСА_1 з підвальним приміщенням та надвірними будівлями.
Власниками зазначеної квартири є позивач ОСОБА_1., його бувша дружина ОСОБА_3 та їх повнолітній син ОСОБА_4, ідеальні долі яких у спільній власності на квартиру не визначені. Тобто спірна квартира є у спільній частковій власності колишнього подружжя і їх сина.
За наведених обставин місцевий суд помилково і без достатніх на те підстав застосував норми матеріального права про поділ спільної сумісної власності подружжя, не врахувавши вимог ст.ст. 183, 364 ЦК України, оскільки квартира, яка є спільною сумісною чи частковою власністю на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири, або які можна переобладнати в такі квартири.
Не маючи експертного висновку про можливість поділу квартири в натурі місцевий суд ухвалив рішення з цього приводу, залишивши позивача без можливості виходу із виділеної йому частини квартири, а відповідачці виділив і визнав право власності на частину коридора VIII пл. 2,5 кв.м, яка за висновком експертизи (варіант № 3) взагалі на плані не визначена. Тобто, суд фактично залишив коридор VIII в загальному користуванні сторін, хоч в рішенні про це не зазначив.
Як було встановлено апеляційним судом при розгляді справи, будинок АДРЕСА_2 на даний час є двохквартирний з підвальним приміщенням і надвірними будівлями. Власником квартири НОМЕР_2 є ОСОБА_5., яка проживає в ній з двома неповнолітніми дітьми. В загальному користуванні обох квартир є тамбур IX пл. 11,2 кв.м без визначення права власності, коридор VIII пл. 11,5 кв.м. якими користується і сім"я ОСОБА_5. і іншого входу в квартири НОМЕР_2 і НОМЕР_3 в будинку немає. Вирішуючи спір між співвласниками кв. НОМЕР_2 і визнавши право власності на приміщення в будинку, що є у власності і в загальному користуванні, учасницею чого є ОСОБА_5., суд першої інстанції вирішив питання про права та обов"язки особи, яка не брала участь у справі, оскільки ОСОБА_5. не була залучена до розгляду даного спору в суді. Зазначена обставина відповідно до п.4 ч.І ст.311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд.
Розглядаючи спір про поділ квартири місцевий суд не врахував вимог ст. 152 ЖК України щодо узгодження переобладнань та перепланування житлового будинку (квартиру) з виконкомом місцевої ради, іншими причетними до цього службами.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції в частині розподілу квартири і задоволення інших, пов"язаних з цим вимог підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд в іншому складі суду.
В іншій частині рішення місцевого суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Встановивши обсяг майна, набутого позивачем та відповідачкою як подружжям за час шлюбу, виходячи з вимог ст.ст. 60, 70, 71 СК України, врахувавши пояснення і надані докази сторонами, місцевий суд ухвалив обгрунтоване рішення і колегія суддів не вбачає підстав для його зміни чи скасування, оскільки апелянтом не наведені обставини, що могли б бути підставами до цього.
Є необгрунтованими доводи апелянта і в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, оскільки такі позовні вимоги ним, як позивачем, не заявлялися.
В зв"язку з скасуванням рішення місцевого суду в частині поділу квартири підлягають також скасуванню і задоволені вимоги позивача про стягнення з відповідачки витрат за проведення судово-будівельної експертизи, за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, судового збору, який має бути визначений в сумі 68 грн. виходячи відповідно зі стягненої на користь позивача вартості майна, а також стягнення на користь ОСОБА_4 грошової компенсації.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.60, 70, 71 СК України, 364, 367, 372 ЦК України, ст.ст. 307, 311, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Білопільського районного суду від 4 вересня 2006 року по даній справі в частині поділу квартири АДРЕСА_1 з підвалом та надвірними будівлями, зобов'язань на проведення переобладнання квартири, стягнення з ОСОБА_1. та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошової компенсації в сумі 2533 грн. та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 175 грн. 75 коп. витрат за проведення експертизи, 135 грн. судового збору, 15 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, - скасувати і справу в цій частині направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
В іншій частині рішення Білопільського районного суду по даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на повернення сплаченого судового збору в частині вирішення спору про поділ рухомого майна, 68 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржене до Верховного Суду України.
Головуючий - Жмака В.Г.
Судді Сибільова Л.О., Попруга С.В.