Справа № 22-ц-1191 2006 р.                     Головуючий у 1 -й інстанції - Семеній Л.І.

Категорія 30                                         Судця-доповідач - Ведмедь Н.І.

УХВАЛА іменем України

2006 року листопада 3 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого                Данильченко Л.О.

суддів                            Ведмедь Н.І.

Білецького О.М. з участю секретаря судового засідання        Чуприни В.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Липоводолинського районного суду від 11 квітня 2006 р. у справі за позовом ЗАТ комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про виселення з жилого приміщення.

Встановила:

Апелянти ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. просять скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову про виселення їх сім'ї з квартири.

Апелянти зазначають, що спірна квартира не була придбана за наданий банком кредит, а є власністю апелянтів внаслідок безоплатної приватизації. Крім того, суд не врахував, що в квартирі проживає двоє неповнолітніх дітей, права яких були порушені при укладені між сторонами договору застави квартири в забезпечення повернення кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції, 17 березня 2004 р. між банком "ПриватБанк" та підприємцем ОСОБА_1 укладено кредитний договір на суму 30 тис. грн. з терміном повернення кредиту до 16 вересня 2005 року.

Для забезпечення повернення кредиту між відповідачами ОСОБА_1. та ОСОБА_2. з одного боку та банком "ПриватБанк" з іншого, 24 березня 2004 р. укладено договір іпотеки, за яким відповідачі передали банку в заставу власну квартиру АДРЕСА_1. Позичальник ОСОБА_1. порушував умови договору щодо повернення кредиту, виникла заборгованість на суму 32788 грн. 97 коп., а тому позивач одержав виконавчий напис державного нотаріуса, за яким звернено стягнення на передачу в заставу квартири шляхом пред'явлення виконавчого напису до ДВС для виконання.

Задовольняючи позов про виселення відповідачів, суд першої інстанції керувався Законом України "Про іпотеку" та ч.З ст. 109 ЖК України.

Перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення скарги з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2. та ОСОБА_1., які на забезпечення виконання кредитного договору 22 березня 2004 р. за іпотечним договором передали квартиру в заставу ЗАТ "ПриватБанк".

Внаслідок порушення зобов'язань ОСОБА_1 по поверненню кредиту, на вимогу банку нотаріусом було видано 27 січня 2005 р. виконавчий напис, за яким звернено стягнення на зазначену квартиру, та виконавчою службою відкрите виконавче провадження.

На вимогу позивача до відповідачів звільнити квартиру, останні відмовляються, внаслідок чого до них було пред'явлено позов про виселення усіх членів сім'ї.

В спірній квартирі прописані та проживають: боржник ОСОБА_1. - співвласник квартири, його мати ОСОБА_2. - співвласник квартири, ОСОБА_3. - дружина боржника та 2 малолітніх дітей боржника - син ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5.

Задовольняючи позов про виселення всіх проживаючих в квартирі членів сім'ї Рушенко, суд виходив з вимог ст. 109 ч.З ЖК України та положень Закону України "Про іпотеку".

Але при цьому суд першої інстанції не врахував положень діючого законодавства щодо охорони прав дитини, в тому числі не враховано контрольної функції органів опіки і піклування щодо дотримання житлових та майнових прав дітей.. Зокрема, ч.2 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що діти власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником.

Частиною 3 цієї норми зобов'язано органи опіки та піклування здійснювати контроль за додержанням батьками житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. - батько 2-х неповнолітніх дітей  при  одержанні  банківського  кредиту та укладенні договору іпотеки надав в іпотеку єдине житло, в якому проживав разом з дітьми.

В цьому договорі житлові права дітей не оговорені. При його укладенні контрольна функція органом опіки та піклування не здійснена.

Таким чином суду першої інстанції слід було для захисту житлових прав неповнолітніх дітей притягти до участі в справі орган опіки і піклування та за його участю перевірити правомірність укладених угод.

Всупереч цьому суд взагалі не обговорював питання щодо захисту житлових прав неповнолітніх дітей і при цьому виселив їх із спірної квартири.

Крім того, суд розглянув справу і відсутність відповідачів, в тому числі неповнолітніх дітей, постановив рішення про виселення дітей, при цьому ніхто не представляв їх інтереси. - ні батьки, ні орган опіки та піклування, внаслідок чого судом допущено порушення права неповнолітніх дітей, а тому у відповідності з п.З ч.І ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст.311 ч.І п.З, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. задоволити частково.

Скасувати рішення Липоводолинського районного суду від 11 квітня 2006 року в даній справі, а справу надіслати на новий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.

Ухвала набирає законної сили з часу її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в касаційному порядку в 2-х місячний термін з часу проголошення.