1
Справа №22ц - 5741 2006 рік
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Дніпропетровської області
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Дніпропетровськ 03 жовтня 2006 року.
Судова колегія
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі:
судді-головуючої - ТАМАКУЛОВОЇ В.О.
суддів - ЧУБУКОВА О.П.
- ГОКОВА П.В.
при секретареві - СИДОРЕНКО А.С.
та за участю:
позивача - ОСОБА_1 представника відповідача .- ГОЛУБ О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську Дніпропетровської області на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2006 року по цивільній справі
за позовом ОСОБА_1
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань в м. Першотравенську Дніпропетровської області
про стягнення страхової виплати на відшкодування моральної шкоди, заподіяної наслідками нещасного випадку на виробництві, -
Справа №22ц-5741 Суддя-головуючий
Категорія: 21 у суді першої інстанції
БОНДАРЬОВА Г.М.
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції ЧУБУКОВ О.П.
2
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2006 року частково: на суму 42000 (сорок дві) тисячі гривень, - задоволено позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань в м. Першотравенську Дніпропетровської області про стягнення на його користь за рахунок відповідача відшкодування завданої йому наслідками професійного захворювання моральної шкоди.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції як безпідставного: Законом України „Про бюджет 2006 року" призупинена дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві професійних захворювань які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди. Окрім того відповідач вважає, що наявність самого факту спричинення позивачу наслідками набутого ним професійного захворювання не є доведеною за відсутністю висновків відповідної судово-медичної експертизи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи представника апелянта на піддержання апеляції, позивача, який просив рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона задоволенню не підлягає з слідуючих підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1, після тривалого лікування, за висновком МСЕК (медико-соціальної експертної комісії) від 09 серпня 2004 року встановлено 60% стійкої втрати професійної працездатності, як наслідок травми одержаної в результаті нещасного випадку на виробництві, а також визнано інвалідом третьої групи безстроково.
Вказаний медичний висновок не є єдиним доказом спричинення позивачу наслідками його професійного захворювання ще й моральної шкоди.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 зазнає від наслідків трудового каліцтва також і моральних страждань, тому що постійно відчуває його негативні психічні та фізичні наслідки: стан його здоров'я залишається незадовільним, він втратив впевненість у своєму майбутньому, відчуває депресивний стан, змушений відмовитися від звичного йому активного способу життя.
Вказані ознаки спричиненої позивачу моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано визнані як наявні, а також як такі, що безсуперечно зумовлюють для нього необхідність по новому організовувати своє повсякденне життя, по новому пристосовуватись до нього, зазнаючи при цьому відповідних моральних страждань.
При вказаних обставинах розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди, вважає судова колегія, судом першої інстанції встановлено з урахуванням характеру та тяжкості наслідків його травми, ступеня втрати ним професійної працездатності та загального стану його здоров'я, характеру та обсягу фізичних та моральних страждань: втрата професійної працездатності складає 60% та інвалідність що не дають йому можливості займатися продуктивною працею та вести відносно активний спосіб життя.
А тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вирішення питання відносно розміру відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції цілком обґрунтоване.
Посилання апелянта на те, що дія ч. З ст.34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" призупинена на період 2006 року Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" і тому у Фонду обов'язку щодо відшкодування моральної шкоди по заяві позивача "немає, судова колегія визнає безпідставним, тому що у відповідності до положень ст.22 Конституції України право у позивача на відшкодування спричиненої йому професійним захворюванням моральної шкоди зберігається і на вказаний період часу, тому що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод людини і громадянина не допускається.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.303,307,309,314,317 і 319 ЦПК України, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Першотравневську Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2006 року про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 відшкодування в рахунок страхової виплати за спричинення йому моральної шкоди в розмірі 42000 (сорока двох) тисяч гривень залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж моменту може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.