Справа №22ц - 5094 2006 рік
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Дніпропетровської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (вступна та резолютивна частини)
м. Дніпропетровськ 03 жовтня 2006 року
Судова колегія
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі:
судді-головуючої - ТАМАКУЛОВОЇ В.О.
суддів - ЧУБУКОВА О.П.
- ГОКОВА П.В. при секретареві - СИДОРЕНКО А.С. та за участю: представника позивача - ОСОБА_2
РОЗГЛЯНУВШИ у ВІДКРИТОМУ СУДОВОМУ ЗAСІДAННІ Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
України в м. Тернівці Дніпропетровської області
на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області
від 22 травня 2006 року
по цивільній справі
за позовом ОСОБА_1
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
в м. Тернівці Дніпропетровської області
про стягнення страхової виплати на відшкодування моральної
шкоди, заподіяної наслідками професійного захворювання, -
Справа №22ц-5094 Суддя-головуючиіі
Категорія: 21 у суді першої інстанції
ТКАЧЕНКО Н.Ю. Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції ЧУБУКОВ О.П.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2006 року частково: на суму 38500 (тридцять вісім тисяч п'ятсот) гривень, - задоволено позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань в м. Тернівці Дніпропетровської області про стягнення на його користь за рахунок відповідача відшкодування, завданої йому наслідками професійного захворювання, моральної шкоди.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції як безпідставного: Законом України „Про бюджет 2006 року" призупинена дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань,,- які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди. Окрім того відповідач вважає, що наявність самого факту спричинення позивачу наслідками набутого ним професійного захворювання не є доведеною: судом відхилено його клопотання відносно проведення відповідної судово-медичної експертизи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні з слідуючих підстав.
ОСОБА_1, після тривалого лікування, за висновком МСЕК (медико-соціальної експертної комісії) від 26 березня 2001 року встановлено 55% Стійкої втрати професійної працездатності безстроково, як наслідок професійного захворювання, а також визнано інвалідом 3-ї групи.
Але окрім доведеності часткової втрати позивачем професійної працездатності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що він також зазнає і моральних страждань від наслідків професійного захворювання з слідуючих причин: постійно відчуває психологічні та фізичні наслідки цього захворювання, стан його здоров'я залишається незадовільним, він втратив впевненість у своєму майбутньому, відчуває депресивний стан, змушений відмовитися від звичного йому активного способу життя.
Також правильним вважає судова колегія посилання суду першої інстанції на те, що відповідний медичний висновок про факт наявності моральної шкоди, спричиненої позивачу наслідками його професійного захворювання, не є єдиним того доказом.
Вказані судом першої інстанції в своєму рішенні обставини відносно спричинення позивачу наслідками його професійного захворювання моральної шкоди є наявні і обумовлюють для нього необхідність по новому організовувати своє повсякденне життя і
по-новому пристосовуватись до нього, що тягне за собою для окрім фізичних, ще й відповідні моральні страждання.
В той же час, судова колегія вважає, що розмір відшкодування судом першої інстанції встановлено завищеним, без урахування характеру та обсягу страждань позивача. А тому, виходячи із засад розумності, виваженості., справедливості та проценту втрати позивачем професійної працездатності, вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити: зменшити розмір відшкодування моральної шкоди на користь позивача за рахунок, відповідача.
Посилання апелянта в своїй скарзі на те, що дія ч.З ст.34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" призупинена на період 200 6 року Законом України „Про державний бюджет ..України на. 2006 рік" і тому у Фонду обов'язку щодо відшкодування моральної шкоди по заяві позивача немає, судова колегія визнає безпідставним, тому що у відповідності з положеннями ст'.22 Конституції України право у позивача на відшкодування спричиненої йому професійним захворюванням моральної шкоди зберігається і на вказаний період часу, тому що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод людини і громадянина не допускається.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.303,307,309 і 314 ЦПК України, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2006 року змінити: зменшити розмір стягнення відшкодування в рахунок страхової виплати за спричинення моральної шкоди з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 до 28000 (двадцяти восьми) тисяч гривень.
В решті ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог відказати.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж моменту може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.