1

Справа №22ц - 5095 2006 рік

АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

м.   Дніпропетровськ                                                           03  жовтня  2006  року

Судова колегія

судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі:

судді-головуючої - ТАМАКУЛОВОЇ В.О.

суддів                              - ЧУБУКОВА О.П.

- ГОКОВА П.В. при секретареві  - СИДОРЕНКО А.С. та за участю: представника позивача     - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні 

апеляційну" скаргу                                                      ^:                                 

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування

від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань

України в м. Тернівці Дніпропетровської області

на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області

від 22 травня 2006 року

по цивільній справі

за позовом ОСОБА_1

до Відділення виконавчох дирекції Фонду соціального страхування

від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань

в м. Тернівці Дніпропетровської області

про  стягнення  страхової  виплати  на  відшкодування  моральнох

шкоди, заподіяної наслідками професійного захворювання, -

Справа №22ц-5095                                                                             Суддя-головуючий

Категорія: 21                                                                                 у суді першої інстанції

ТКАЧЕНКО Н.Ю. Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції ЧУБУКОВ О.П.

2

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2006 року задоволено частково: в розмірі 42000 (сорока двох) тисяч гривень, - позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від

нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області про стягнення на його користь за рахунок відповідача відшкодування завданої йому наслідками професійного захворювання моральної шкоди.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції як безпідставного, посилаючись на те, що Законом України „Про бюджет 2006 року" призупинена дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування "моральної шкоди, а також через те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди в зв'язку з втратою працездатності.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, який просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні з слідуючих підстав.

ОСОБА_1, після тривалого лікування, за висновком МСЕК (медико-соціальної експертної комісії)від 20 лютого 2003 року було встановлено 60% стійкої втрати професійної працездатності безстроково як наслідок професійного захворювання, а також визнано інвалідом третьої групи.

Але  окрім  доведеності  втрати  позивачем  значної  частки професійної працездатності та набуття інвалідності, суд першої інстанції,   вважає   судова   колегія,   дійшов   обґрунтованого висновку,  що  він  також  зазнає  і  моральних  страждань  від наслідків набутого ним на виробництві професійного захворювання: постійно відчуває його психологічні та фізичні наслідки, стан його здоров'я залишається незадовільним, він втратив впевненість у  своєму  майбутньому,  відчуває  депресивний  стан,  все  це супроводжується  почуттями  безпорадності  та  неповноцінності. Вказані обставини обґрунтовано визнані як наявні і як такі, що об'єктивно обумовлюють необхідність для ОСОБА_1 зовсім по іншому організовувати своє повсякденне життя, та по іншому, при певних,  негативних для нього фізичних та психотравмуючих обставинах, пристосовуватись до нього, а це все безумовно тягне за собою для нього окрім фізичних, також і моральні страждання.

За таких обставин, згідно ст.ст.1,б,21,28 і 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача про разове грошове відшкодування за

з

рахунок  відповідача  завданої  йому  наслідками  професійного захворювання моральної шкоди, цілком обґрунтовано.

В той же час, відносно розміру цього разового грошового відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу наслідками набутого ним ' на виробництві професійного захворювання, суд першої інстанції визначив його без достатньо повного та всебічного на те урахування характеру та обсягу страждань останнього, величини відсотка втрати ним професійної працездатності та загального стану його здоров'я, а тому, виходячи із засад об'єктивності та справедливості судового рішення з цього питання, судова колегія вважає, що він, цей розмір відшкодування, повинен бути зменшеним до межі його розумності та виваженості.

Доводи апелянта про те, що суд не вирішив питання про наявність факту заподіяння моральної шкоди ушкодженням здоров'я, підтвердженого висновком медичного закладу, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суд, відповідно до п. п. 3,5 і 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2995 року за №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової} шкоди" вказав у своєму рішенні в чому він вбачає спричинення позивачу моральної шкоди наслідками набутого ним професійного захворювання та одержаними на виробництві травми. Окрім того, медичний висновок про встановлення факту наявності моральної шкоди не є єдиним доказом факту спричинення позивачу моральної шкоди наслідками набутого ним на виробництві професійного захворювання.

Посилання апелянта в своїй скарзі на те, що ч.З ст.34 зазначеного вище Закону призупинена на період 2006 року статтею 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" і тому у Фонду обов'язку щодо відшкодування моральної шкоди по заяві позивача немає, судова колегія вважає безпідставними, тому що таке право у позивача виникло до набрання цим законом чинності і зберігається  за ним безперервно і до цього часу у відповідності до положень ст. 22 Конституції України, згідно яких при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів, звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод людини і громадянина не допускається.

З урахуванням викладеного та керуючись ст,ст.303,307,309 і 314 ЦПК України, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2006 року змінити: зменшити розмір стягнення відшкодування в рахунок страхової виплати за спричинення моральної шкоди з Відділення виконавчої дирекції Фонду  соціального  страхування  від  нещасних  випадків  на

4

виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 до 32000 (тридцяти двох) тисяч гривень.

В решті ОСОБА_1. в задоволенні його позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж моменту може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.