Справа № 106/5894/2012

Провадження № 1/106/365/2012

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2012 року Євпаторійський міський суд АР Крим

в складі: головуючого судді-Кабаль І.І.

за участю секретаря - Ротко Т.Д.

прокурора- Ігнатенко І.О.

адвоката- ОСОБА_33

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Євпаторії кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Фрунзе, Сакського району, АР Крим, громадянина України, який проживав за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.152 ч.4, 153 ч.3 КК України, суд-

ВСТАНОВИВ:

На початку липня 2006 року, у денний час, неповнолітній ОСОБА_1 спільно із особою, яка не досягла віку притягнення до кримінальної відповідальності, зустрівши біля будинку АДРЕСА_2 малолітню ОСОБА_2, маючи умисел на її зґвалтування та задоволення статевої пристрасті у неприродній формі, будучи достовірно обізнаним про те, що ОСОБА_2 є малолітньою, ОСОБА_1 всупереч волі потерпілої, схопив її за праву руку та застосувавши фізичне насильство, завів її в приміщення покинутого ларька, розташованого біля будинку за вищевказаною адресою, де скориставшись безпорадним станом потерпілої, яка в силу свого малолітнього віку не могла усвідомлювати діяння, що з нею скоювали, зґвалтував її, а потім задовольнив свою статеву пристрасть неприродним способом.

В результаті зазначених злочинних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 були заподіяні наступні тілесні ушкодження: на слизовій переддвер'я піхви- садно донизу від отвору сечівника та краєвий крововилив у тканину дівочої пліви на 5 годині умовного циферблату; тріщина слизової на 12 годині умовного циферблату в області задньопрохідного отвору, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не потягнули за собою короткочасного розладу здоров'я.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, 12.08.2006 року він поступив з Сакського ІТТ АР Крим в приймальне відділення Сакської міської лікарні без свідомості, із закритою черепно-мозковою травмою, де ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

У судовому засіданні законний представник підсудного ОСОБА_1- ОСОБА_34 суду пояснив, що з висунутим обвинуваченням не згоден, вина його сина у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст152 ч.4, ст.153 ч.3 КК України, не доказана, також відсутні події злочину. Ні його сину, ні їм з дружиною як законним представникам, не було пред'явлено нове обвинувачення. Про обставини скоєного, йому стало відомо лише 24.06.2006 року, коли на вул. Виноградній в с.Фрунзе Сакського району до нього підійшли батьки потерпілої, які знаходилися у стані алкогольного сп'яніння, та розповіли, що на початку червня 2006 року, в закинутому кіоску, його син згвалтував їх малолітню доньку, вимагали гроші на лікування дитини, але він їм відмовив. Після чого, поїхав до свого сина, який знаходився на стадіоні, де той пояснив, що цього не вчиняв.

07.07.2006 року біля кіоску зустрів батька потерпілої ОСОБА_2, який розповів, що по пр.Східному 7 чи 11 його доньку зґвалтували. На його запитання, чи був там його син, відповів, що ні.

18.07.2006 року йому зателефонував дільничний інспектор міліції ОСОБА_4 та запропонував зустрітися, після чого показав йому заяву від 15.07.2006 року, про те що його син з ОСОБА_8 згвалтували малолітню ОСОБА_2 Він намагався зустрітись з батьками потерпілої, але їх не було вдома. Наступного дня, в автомобілі дільничного інспектора міліції ОСОБА_4, який опитував ОСОБА_1 він особисто чинив тиск на свого сина, кричав на нього, після чого той визнав свою провину у зґвалтуванні, та вони з сином підписали всі документи. На сина також чинив тиск дільничний.

25.07.2006 року у сина стався нервовий зрив, і він відвіз його в м.Сімферополь до лікаря, який порекомендував пройти курс лікування у Строганівській лікарні, про що вони повідомили слідчого та свого адвоката.. Близько о 19.30 год., йому зателефонував дільничний інспектор міліції і повідомив, що його син затриманий в порядку ст.115 КПК України та знаходиться у Сакському ІТТ.

27.07.2006 року, о 10.00 год., його сина допитував слідчий у присутності адвоката, але їх з дружиною як законних представників неповнолітного не допустили до участі в даній слідчій дії,а в той же день ОСОБА_1 побили у Сакському ІТТ. 28.07.2006 року при розгляді в суді подання слідчого про обрання запобіжного заходу- тримання під вартою, ОСОБА_1 заперечував свою провину.В той час, коли суд знаходився у нарадчій кімнаті, слідчий говорив, що відправить його сина в місця позбавлення волі.

Вважає, що вина його сина у вчиненні злочинів не доказана, згідно висновку судово-медичної експертизи, 24.06.2006 року у потерпілої були тілесні ушкодження, але як вбачається з додаткової комісійної експертизи, тілесних ушкоджень у неї не встановлено.

Стверджує, що син не розповідав йому, що він вчинив злочини, але весь час заперечував свою провину. ОСОБА_1 не міг вчинити інкриміновані йому злочини,оскільки на початку травня 2006 року вони разом з сином забили цвяхами вхідні двері в кіоску, де син та інші школярі палили цигарки. ІНФОРМАЦІЯ_2 його сина вбив сусід по камері, який в теперішній час за скоєний злочин відбуває покарання в місцях позбавлення волі.Інші співкамерники призналися, що вони діяли за вказівкою працівників Сакської міліції з метою вибити з нього зізнання у вчиненні злочинів.

Вважає, що можливо, його сином по відношенню до потерпілої були вчинені розпусні дії, але на той час він не досяг віку з якого наступає кримінальна відповідальність за ст.156 КК України, а тому має бути постановлений виправдувальний вирок, з метою реабілітації померлого.

Законний представник підсудного- ОСОБА_35. суду пояснила, що 24.07.2006 року вона дізналася від свого сина ОСОБА_1 що на нього чинить тиск дільничний інспектор міліції ОСОБА_4, та що його звинувачують у зґвалтуванні потерпілої ОСОБА_2, син свою вину заперечував.

Стверджує, що її син не міг вчинити вказані злочини, його вина не доказана. З 02.07.2006 року у школі почалися випускні екзамени, і ОСОБА_1 вчився, готувався до екзаменів, та не виходив гуляти на вулицю.Деколи, увечері до нього приходила його дівчина, з якою він близько години гуляв, та повертався додому. Вхідні двері у покинутому кіоску, в якому нібито сталося зґвалтування, її чоловік забив у травні 2006 року, і з того часу туди ніхто не ходив, що підтверджують свідки. Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи, потерпілій заподіяні тілесні ушкодження за 7-8 днів до медичного освідчення.

28.07.2006 року при пред'явленні обвинувачення, її син знаходився у тяжкому стані, був весь побитий, в нього були обпалені ноги, очі залиті кров'ю, його побили в камері особи, які там утримувалися. В кімнаті, в якій проводили допит ОСОБА_1 вся стіна була залита кров'ю, з приводу чого вона зробила зауваження слідчому. На питання, чи визнає він себе винним, ОСОБА_1 машинально кивнув «так», а коли адвокат повторив питання, чи дійсно він визнає свою провину, син відповів, що не визнає.

Однак, вина підсудного підтверджується зібраними по справі доказами доказами:

- показаннями потерпілої ОСОБА_2, дослідженими в порядку ст.290 КПК України 1960 року, що на початку літа 2006 року, в денний час, вона зі своїм братом ОСОБА_9 вийшли погуляти і на вулиці зустріли знайомих хлопчиків- ОСОБА_1 та ОСОБА_8. ОСОБА_1 схопив її за руку і насильно потягнув в недалеко розташований покинутий кіоск, незважаючи на те, що вона не хотіла йти, а її брат ОСОБА_9 і ОСОБА_8 залишилися на вулиці. Затягнувши її в кіоск, ОСОБА_1 зняв з неї штани і спідню білизну, після чого роздягнувся сам, та згвалтував її, а потім задовольнив статеву пристрасть неприродним способом, при цьому їй було дуже боляче, вона просила не робити цього, але він продовжував, і вона сильно плакала. Після того, як одягнувши штани, ОСОБА_1 вийшов, в кіоск зайшов ОСОБА_8, який також зняв штани і зробив все те, що і ОСОБА_1 Їй було дуже боляче, вона просила не робити цього, але він продовжував, і вона сильно плакала. Через деякий час ОСОБА_8 допоміг їй одягтися, і вони вийшли на вулицю, де знаходилися ОСОБА_1 і її брат ОСОБА_9 Після цього, ОСОБА_1 і ОСОБА_8 вимагали, щоб вони не розповідали своїм батькам про те, що вони вчинили з нею, інакше їм буде гірше (а.с.20, 48, 73, т.1);

- показаннями законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_10, дослідженими в порядку ст.290 КПК України 1960 року, що її діти- син ОСОБА_9 і донька ОСОБА_2 ходили гуляти у двір АДРЕСА_2

У середині липня 2006 року, прийшовши додому, її чоловік повідомив, що жителі села в магазині розповіли йому, що бачили, як початку червня 2006 року ОСОБА_1 і ОСОБА_8 по черзі заводили їх дочку ОСОБА_2 в покинутий ларьок, розташований біля будинку АДРЕСА_2

Вони стали розпитувати дітей про те, що трапилося, але син плакав і не признався, що саме відбувалося, а дочка розповіла, що вдень, ОСОБА_1 завів її в покинутий ларьок, а ОСОБА_8 і її брат ОСОБА_9 залишилися на вулиці. Потім ОСОБА_1 роздів її, зняв із себе штани, і згвалтував її, після чого задовольнив статеву пристрасть неприродним способом. Вона просила відпустити її, плакала, але він продовжував гвалтувати її. Після того, як ОСОБА_1 вийшов, теж саме з нею вчинив і ОСОБА_8, а ОСОБА_1 в той час перебував на вулиці з їх сином.

Після розповіді доньки, про це ж повідомив і син ОСОБА_9 який розповів, що ОСОБА_1 і ОСОБА_8 погрожували застосувати до нього фізичну силу, якщо він кому-небудь розповість про те, що трапилося. У той же вечір, прийшовши додому до матері ОСОБА_8, розповіла про те, що трапилося з її донькою, однак хлопець все заперечував. Лише після того, коли вона привела своїх дітей до матері хлопця, де вони все розповіли, сам ОСОБА_8 зізнався, що він спільно з ОСОБА_1, при вказаних її дітьми обставинах, згвалтували її доньку. Після чого, вона звернулася із заявою до дільничного інспектора міліції. На наступний день, зустрівши на вулиці батька ОСОБА_1, розповіла що трапилося, і той відповів, що поговорить з сином. Пізніше батьки ОСОБА_1 просили, щоб вона забрала заяву з міліції, не губила життя їх синові, але вона відмовилася. На початку червня 2006 року її дочка ОСОБА_2 скаржилася на болі в задньопрохідному отворі, при цьому плакала, але що з нею трапилося, нічого не пояснювала (а.с.22-23, т.1);

-показаннями свідка ОСОБА_9, дослідженими в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, що на початку літа 2006 року, день точно повідомити не може, він гуляв зі своєю сестрою ОСОБА_2 на вулиці. З під'їзду будинку вийшли ОСОБА_1.і ОСОБА_8, яких він він знав раніше, ОСОБА_1 схопив його сестру за руку і потягнув до покинутого ларька, у якому є дві кімнати, а ОСОБА_8 в той час схопив його за руку і утримував в одній з кімнат, щоб він не пішов до сестри. Незважаючи на те, що потерпіла впиралася і не хотіла йти, ОСОБА_1 затягнув її в ларьок, в іншу кімнату, закривши двері. Що там відбувалося, не знає, сам ОСОБА_8 йому нічого не говорив, тільки утримував за руку. Чув, як сестра плакала, проте допомогти їй не міг. Приблизно через 5 хвилин вийшов ОСОБА_1, став утримувати його за руку, щоб він не побіг до сестри, а в приміщення зайшов ОСОБА_8 Що ОСОБА_8 вчинив там з ОСОБА_2, також не знає, тільки чув, як вона плакала. Приблизно через 10 хвилин, із потерпілою, яка продовжувала плакати, вийшов ОСОБА_8 Звернув увагу, що одяг на ній був в порядку, крім розстегнутої кофтинки. ОСОБА_1 і ОСОБА_8 не розповідали, що вони робили з ОСОБА_2, але він думає, що відбувалося щось погане. Хлопці пригрозили їм, щоб вони нічого не розповідали батькам.

Він запитував у ОСОБА_2, що з нею трапилось, і сестра розповіла, що у неї болить задньо- прохідний отвір (а.с.26,49,75-76,т.1);

- показаннями свідка ОСОБА_4, дослідженими в порядку ст.306 КПК України 1960 року, що в липні 2006 року до нього як до дільничого інспектора міліції із заявою звернулася ОСОБА_10 і розповіла зі слів її дітей- ОСОБА_2 і ОСОБА_9, на початку червня 2006 року в кіоску, що розташований біля будинку по АДРЕСА_2 ОСОБА_1.і ОСОБА_8 згвалтували її малолітню дочку ОСОБА_2. Вдруге згвалтування її доньки вчинив у своїй квартирі квартирі сам ОСОБА_8 В ході проведення дослідчої перевірки, він в присутності педагога і матері, відібрав пояснення у ОСОБА_8, який підтвердив, що на початку червня 2006 року в приміщенні покинутого кіоску вони по черзі з ОСОБА_1 згвалтували малолітню ОСОБА_2 Заходів психічного чи фізичного тиску до ОСОБА_8 не застосовувалося, показання давав добровільно.

Також, в присутності свого батька ОСОБА_3, пояснення давав неповнолітній ОСОБА_1, який визнав свою вину в скоєнні вказаного злочину, підтвердив показання ОСОБА_8 Моральний, фізичний тиск на ОСОБА_1 не чинився, неповнолітній сам розповідав усі подробиці згвалтування дівчинки. В протоколі власноручно підписалися неповнолітній ОСОБА_1 і його батько -ОСОБА_34, прочитавши викладене (а.с.27, т. 1 );

- показаннями свідка ОСОБА_13, дослідженими в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, що 25.07.2006 року, вона як спеціаліст служби у справах неповнолітніх, була присутня в Сакському МРВ як педагог при проведенні допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_2, за участю законного представника малолітньої потерпілої, її матері ОСОБА_10 Перед допитом, з ОСОБА_2 була проведена відволікаюча бесіда на сторонні теми, після чого їй було запропоновано розповісти про те, що з нею трапилося При цьому малолітня потерпіла підвердила, що двоє хлопчиків,ОСОБА_1 та ОСОБА_8, кожен по черзі здійснили з нею статеві зносини, як природним так і неприродним способом. При цьому дитина пояснювала, що спочатку вона не розуміла, що відбувається, а після того як їй стало боляче, почала плакати і просила відпустити її. ОСОБА_2 давала показання адекватно, добровільно, мовними прийомами, які властиві її віку.

При особистому контакті з дівчинкою, нею було встановлено, що малолітня потерпіла говорила правду, не фантазувала і не придумувала, розповідала своїми словами, як вона на той момент це розуміла та відчувала. З боку сторонніх осіб тиск на потерпілу не чинився. Ніяких навідних запитань ні слідчий, ні інші осіби під час допиту потерпілої не задавали, вона повністю, самостійно розповіла про події вчинених стосовно неї злочинів ( а.с.28, т.1);

- показаннями свідка ОСОБА_14, дослідженими в порядку ст.306 КПК України, що в кінці червня 2006 року, від тітки своєї дружини ОСОБА_15 дізнався, що хтось в селі бачив, як його дочка ОСОБА_2 і його син ОСОБА_9 заходили разом з ОСОБА_1 і ОСОБА_8 в покинутий торговий кіоск, що вони там робили, не знає. До цього, він звернув увагу, що його син ОСОБА_9 чимось засмучений, а донька ОСОБА_2 скаржилася на болі в області статевих органів і задньопрохідного отвору.

Після того, як він довідався про це, вони разом з дружиною став розпитувати у дітей, що сталося, і син розповів, що ОСОБА_8 і ОСОБА_1 завели його разом з ОСОБА_2 в занедбаний кіоск, де ОСОБА_1 дав ОСОБА_8 гроші, і вони разом з його сином пішли в магазин за цукерками, а ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 залишилися в приміщенні кіоску. Дочка розповіла, що ОСОБА_1 перебуваючи в приміщенні кіоску, зняв з себе і з неї штани, її згвалтував та задовольнив статеву прстрасть неприродним способом, і що їй було дуже боляче (а.с.77-78, т.1);

- показаннями свідка ОСОБА_16, що в кінці липня 2006 року в її провадженні знаходилася кримінальна справа, порушену за фактом згвалтування малолітньої ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 152 ч.4 КК України. В ході слідства було встановлено, що даний злочин вчинив неповнолітній ОСОБА_1, який в ході допиту показав, що в безпосередній статевий контакт з малолітньою ОСОБА_2 не вступав, а початкові пояснення за обставинами події, які він давав дільничному інспектору міліції Сакського МРВ ОСОБА_4, дані ним під психологічним тиском свого батька ОСОБА_3 Однак, в ході досудового слідства ОСОБА_1 вину свою не визнав і повністю відмовився від даних раніше показань. Тим не менш, ОСОБА_1 пояснював, що жодних заходів фізичного або психічного впливу з боку працівників міліції до нього не застосовувалося, що підтвердив у присутності свого адвоката. Незважаючи на те, що ОСОБА_1 в ході досудового слідства свою провину в інкримінованому йому злочині не визнав, його вина була повністю доведена зібраними у справі доказами, а саме: показаннями малолітньої потерпілої ОСОБА_2, показаннями свідків, висновком судово - медичної експертизи та іншими доказами по справі. Враховуючи, що вина ОСОБА_1 була доведена, а так само, беручи до уваги, що він скоїв ряд тяжких злочинів, покарання за які передбачено у вигляді позбавлення волі на строком понад 8 років, а також, враховуючи, що з боку батьків ОСОБА_1 чинився тиск на сім'ю малолітньої потерпілої ОСОБА_2 (підстава: заява законного представника - ОСОБА_10), крім того, сам ОСОБА_1, перебуваючи на волі міг вступити в особистий контакт з малолітньою потерпілою, що могло позначитися на фізичному і психічному стані здоров'я. Після того , як 26.07.2006 року, о 14:00 год, ОСОБА_1 не з'явився для проведення слідчої дії за його участю, і вона прийшла до висновку, що той спільно зі своїми батьками навмисне будуть затятягувати розслідування кримінальної справи з метою уникнення покарання, то прийняла рішення доставити ОСОБА_1. приводом в Сакський МРВ і затримати останнього за ст.115 КПК України за підозрою у скоєнні тяжких злочинів. Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги, що батьки ОСОБА_1 не здійснювали належного контролю за сином, у зв'язку з чим не тільки не могли забезпечити, але й перешкоджали встановленню істини у справі, а також те, що ОСОБА_1, перебуваючи на волі, міг сховатися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність, вона за згодою прокурора звернулася з поданням до Сакського міськрайонного суду про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу - тримання під вартою, і йому була обрано вказаний запобіжний захід, останній утримувався в ІТТ Сакського МРВ. 4 серпня 2006 кримінальну справу, порушену за фактом згвалтування малолітньої ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 152 ч.4 КК України, було передано для подальшого розслідування в СУ ГУ МВС України в АР Крим Скарги на неправомірні дії працівників міліції були, і після того, як ОСОБА_1 її про це повідомив, рекомендувала йому звернутись до прокуратури зі скаргами щодо того, що затримані в ІТТ заподіяли йому тілесні ушкодження, прокуратура проводила перевірку. На місце скоєння злочину не виїжджала, та протокол огляду місця події не складала;

- показаннями свідка ОСОБА_18, що після повернення на додаткове розслідування, вона розслідувала кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 При проведенні слідства виконала вказівки суду, після чого направила справу до суду. Контроль за слідством здійснювала прокуратура АР Крим, всі слідчі дії були законні. За згодою заступника прокурора АР Крим, 18.07.2008 року строк досудового слідства було продовжено до чотирьох місяців, а 17.10.2008 року - до п'яти місяців. Від батьків ОСОБА_1 надходили скарги, що на їх сина чинився тиску, але вона його не допитувала;

- показаннями свідка ОСОБА_19, що восени 2010 року у неї в провадженні знаходилася кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1, вона виконала усі необхідні слідчі дії та прийняла рішення про закриття кримінальної справи у зв'язку зі смертю обвинуваченого, яке було оскаржено законними представниками неповнолітнього підсудного, та скасовано судом. Після чого кримінальна справа була направлена в прокуратуру АР Крим. Заяв про застосування психологічного чи фізичного насилля щодо ОСОБА_1 до неї не надходило. Постанову про пред'явлення обвинувачення на той час не виносила, оскільки обвинувачений помер. В ході досудового слідства був допитаний судово-медичний експерт, та на основі його показань, був зроблений висновок, що в липні 2006 року ОСОБА_1 скоїв зґвалтування ОСОБА_2;

- показаннями свідка ОСОБА_15, що ОСОБА_10 є її онукою, а ОСОБА_2 її правнучка. Влітку 2006 року, точної дати вона не пам'ятає, їй хтось сказав, що бачили як ОСОБА_2 ОСОБА_2 і ОСОБА_9, а також ОСОБА_1 виходили з покинутого кіоску, розташованого в с. Фрунзе Сакського району, і попросили попередити батьків дітей про цей факт, що вона і зробила. У той же день вона розповіла про це ОСОБА_10;

- показаннями свідка ОСОБА_8, даними в ході досудового слідства, що ОСОБА_1 знав з дитинства, в селі його майже всі звали «ОСОБА_1». У червні 2006 року, точної дати назвати не може, він вийшов на вулицю, де знаходився ОСОБА_1 В той час до них підійшли брат з сестрою- ОСОБА_2. ОСОБА_9. попросив у них 50 копійок в обмін на сестру, при цьому він зрозумів, що той пропонує їм вступити з ОСОБА_2 в статеві зносини. Вони відповіли, що у них не має грошей, але ОСОБА_9 їм нічого не сказав. Після чого, ОСОБА_1 запропонував всім пройти в приміщення покинутого кіоску, розташованого біля першого під'їзду будинку по пров. Східному, двері якого були відчинені, не пояснивши, з якою метою він їх кличе.

В приміщенні ларька були дві суміжні між собою кімнатки. Вони пройшли у дальню від входу кімнату, де ОСОБА_1 запалив цигару, після чого ОСОБА_9 пішов за цукерками, але він йому грошей не давав. Як тільки ОСОБА_9 вийшов, ОСОБА_1 попросив його також вийти, і він пішов на територію будівництва, розташованого приблизно в 10 метрах від ларька. Чому ОСОБА_1 залишився наодинці з ОСОБА_2, і що він там робив, той йому не розповідав. Проходячи біля приміщення кіоску, почув, як ОСОБА_2 говорила, що їй холодно. Повернувшись приблизно через 5 хвилин, він почекав ОСОБА_9, з яким разом зайшли в приміщення. В той час ОСОБА_2 і ОСОБА_1 знаходилися в дальній кімнаті, одяг у них одяг був в нормальному вигляді. Стверджує, що вони з ОСОБА_9 були відсутні близько 5 хвилин, і ОСОБА_1 не просив його дивитися за навколишнім оточенням та попереджати про наближення когось із сторонніх осіб.

Коли вони з ОСОБА_9 підійшли до ларька, двері були зачинені, і він постукав у двері 3 рази, вони завжди так умовним стуком оповіщали, що прийшов хтось із друзів. Через кілька секунд ОСОБА_1 відкрив їм двері, вони заййшли в приміщення. Після цього вони вийшли на вулицю, а потім він з ОСОБА_1 і батьком останнього поїхали відновлювати пам'ятники на кладовищі. При цьому ОСОБА_1 нічого про те, що відбувалося у нього з ОСОБА_2 йому не говорив. Раніше коли він давав свідчення дільничному інспектору, то він був наляканий і пояснив, що ОСОБА_1 ставив його до відома про те, що скоїв з ОСОБА_2 статевий акт ( а.с.10-12, т.2, а.с. 99-103, т.4);

- показаннями свідка ОСОБА_21, дослідженими в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, що влітку 2006 року він перебував під слідством за вчинення крадіжок та утримувався під вартою в ІТТ Сакського МРВ. Разом з ним в камері перебував ОСОБА_22, а в липні 2006 року до них у камеру перевели ОСОБА_1,в якого він поцікавився, за що його затримали, і той відповів, що за вбивство, але потім розповів, що обвинувачується за ст.152 КК України, за згвалтування малолітньої. На їх питання, кого він згвалтував, ОСОБА_1 відповів, що дівчинку 7-8 років. Через кілька днів вони поцікавилися у ОСОБА_1, як саме згвалтував, і той відповів, що все відбулося в покинутому кіоску в с.Фрунзе Сакського району, що він завів потерпілу в ларьок, двері закрив на гачок, змусив дівчинку встати на коліна і вступив з нею в статеві зносини у збоченій формі. Після чого, вийшов з ларька, а туди зайшов його товариш по імені ОСОБА_8 ( а.с.103 -104,т.2);

- показаннями свідка ОСОБА_22, дослідженими в порядку ст.306 КПК України 1960 року, що в липні 2006 року він перебував під слідством та утримувався в ІТТ Сакського МРВ в камері № 1. Потім до них у камеру перевели ОСОБА_1, який раніше знаходився в іншій камері, коли він його став питати, за що затриманий, той відповів, що за вбивство дівчинки. Потім їм стало відомо, що його затримали за згвалтування. Слідчий викликав його на допит та попросив розпитати у ОСОБА_1 про обставини згвалтування ним дівчинки, і повідомити йому про це. На його питання, ще які злочини він скоїв, ОСОБА_1 розповів, що згвалтував восьмирічну дівчинку, що це було давно. Потім ОСОБА_1 зізнався, що дівчинці було 4 роки, і все це відбувалося в занедбаному кіоску в с.Фрунзе, Сакського району, що намагався вступити з нею в статеві зносини у природній і збоченій формах.

Після чого, дізнавшись про це, вони вночі з сусідом по камері підпалили йому пальці на ногах ( а.с.105-106 ,т.2 );

- показаннями свідка ОСОБА_23, що недалеко від будинку на АДРЕСА_2 знаходиться покинутий кіоск. У 2006 році кіоск був відкритий і там постійно гралися діти. Влітку 2006 року, перебуваючи біля будинку, в ході спілкування зі знайомими односельчанами вона дізналася про те, що ОСОБА_1 з іншим хлопчиком щось зробили погане в цьому кіоску, і через декілька місяців після тих подій батько ОСОБА_1 забив вхідні двері , щоб туди ніхто не заходив;

- показаннями свідка ОСОБА_36, що на початку червня 2006 року, приблизно числа 10, від односельчан їй стало відомо, що ОСОБА_1 згвалтував ОСОБА_2. Коли саме батько ОСОБА_1забив вхідні двері в кіоску, не памятає;

- показаннями свідка ОСОБА_26, дослідженими в порядку ст. 306 КПК України 1960 року, що на посаді голови Фрунзенського сільської ради перебуває з квітня 2002 року. Сім'ю ОСОБА_1 знає з моменту проживання в селі Фрунзе. Неповнолітній ОСОБА_1 зарекомендував себе в селі з негативного боку, проблеми з поведінкою у нього почалися з 11 років. У школі дитина поводила себе погано, з боку вчителів були постійні скарги, що той постійно когось бив, особливо малюків, брехав і грубіянив вчителям, були випадки вчинення дрібних крадіжок в школі. Вчителі викликали в школу батьків ОСОБА_1, постійно приходив батько, а мати пвідлітка на це ніяк не реагувала. Було два випадки, коли їй довелося вживати заходів реагування, викликати до себе на бесіду його батька. Перший випадок, коли ОСОБА_1 зімітував своє вбивсто, а вдруге, коли той зі споруджуваного храму вчинив крадіжку будівельних матеріалів. Потім хлопець розгромив на місцевому кладовищі пам'ятники і хрести, повністю привів їх в непридатність, після чого, його батьки замовляли нові пам'ятники і хрести.

З приводу безгосподарького кіоску, що розташований біля житлового будинку по АДРЕСА_2, не може сказати, чи були коли-небудь забиті в ньому двері , чи ні. Про те, що ОСОБА_1 згвалтував ОСОБА_2 їй стало відомо від батька дівчинки і працівників міліції( а.с.98 - 100 ,т.2);

- актом судово-медичного огляду № 391 від 20.07.2006 року і висновком експерта № 61 від 28.08.2006 року ОСОБА_27, який зі слів потерпілої ОСОБА_2 в присутності матері ОСОБА_10 при проведенні огляду записав, що на початку червня 2006 року, вона гуляла на вулиці з братом ОСОБА_9. Хлопчики: ОСОБА_8 і ОСОБА_1 повели її в покинутий вагончик. ОСОБА_1 і ОСОБА_8 зняли з неї шорти і одяг. ОСОБА_1 зняв із себе штани, бив її по голові рукою, потім поклав її на живіт, ліг на неї, їй стало боляче в області статевих органів і заднього проходу, вона плакала і просила відпустити. Потім ОСОБА_1 намагався задовольнити статеву пристрасть у збоченій формі, вона плакала, дряпала його. ОСОБА_8 з ОСОБА_1 покликали в вагончик її брата ОСОБА_9, який забрав її додому. Крім того, вона розповіла, що її брат приховав від батьків, що в липні, 1,5 тижні тому, вона знову гуляла з братом, ОСОБА_1 і ОСОБА_8 взяли її за руку і повели в вагончик, вона плакала, ОСОБА_1 поклав її на підлогу на живіт і ліг на неї, потім те ж саме повторив переклавши її на спину, вона плакала, тому що їй було сильно боляче ( а.с.17-18, 61-62, т.1);

- показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_27 в судовому засіданні, який повністю підтвердив свої висновки та експертизу, пояснивши, що про обставини вчинення злочину записував все зі слів потерпілої дівчинки, її словами, і у нього не було сумнівів, що дівчинка говорить правду;

-висновками судово-медичної експертизи № 61 від 28.08.2006 року і додаткової судово-медичної експертизи № 75 від 06.09.2006 року, згідно яких при гінекологічному огляді ОСОБА_2 в останньої на слизовій переддвер`я піхви була виявлені: ??садно донизу від отвору сечівника і крайовий крововилив у тканину дівочої пліви на 5 годині умовного циферблату; при огляді хірурга-проктолога виявлена ??тріщина слизової на 12 годині умовного циферблату в області задньопрохідного отвору. Зазначені тілесні ушкодження в області зовнішніх статевих органів і анального отвору у ОСОБА_2 утворилися від дії тупого предмета, можливо при введенні напруженого статевого члена в переддвер `я піхви і пряму кишку, а так само від дії пальців рук і т.д. Час утворення даних тілесних ушкоджень може відповідати останній декаді червня-першій декаді липня 2006 року. Цілісність дівочої пліви у ОСОБА_2 не порушена. Кількість травматичних впливів в області переддвер`я піхви визначити не представляється можливим. Можна сказати, що їх було не менше 1-2 в зазначену область. За ступенем тяжкості - це легкі тілесні ушкодження, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я ( а.с.53-54, 61-62, т.1);

- висновком комісійної судово-медичної експертизи № 81 від 02.07.2008 року, проведеної Кримським Республіканським бюро судово-медичної експертизи, за матеріалами кримінальної справи, за актом огляду № 391 від 20.07.2006 року та висновком експерта № 61 від 28.08. 2006 року, згідно з якими у ОСОБА_2 раніше були виявлені пошкодження: садно на слизовій оболонці переддвер`я піхви, крововилив по краю дівочої пліви, лінійна тріщина м'яких тканин в області заднього проходу. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися від дії тупого предмета (предметів) з обмеженою травмуючою поверхнею. Характер пошкоджень в результаті травмуючого впливу пальців рук не виключається. Беручи до уваги морфологічні особливості ушкоджень (червонувата, декілька запалу поверхню садна з почервонінням навколишніх тканин, синюшний колір крововиливів, ... слід вважати, що виявлені пошкодження утворилися, не менше ніж за 7-10 діб до моменту огляду ( а.с.96- 100, т.3);

- згідно висновку амбулаторної психолого-психіатричної експертизи № 1084 від 22.08.2006 року, ОСОБА_2 яким-небудь психічним захворюванням або тимчасовим розладом психіки не страждала, і не страждає. У дитини в 4-х річному віці в повній мірі не сформовані темперамент, характер, схильності, потреби. Провідна діяльність - ігрова. Провідна потреба - у прийнятті, схваленні, захист. У ОСОБА_2 ознак, пов'язаних з душевними захворюваннями, розумової відсталості не виявляється. В силу свого віку ОСОБА_2 не могла розуміти суть події, характер і значення вчинених з нею дій, але могла правильно сприймати їх і розповідати про них. У ОСОБА_2 ознак підвищеної сугестивності і підвищеної схильності до фантазування не виявляється ( а.с.66-678, т.1);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_1 і ОСОБА_8, згідно якого останній підтвердив, що ОСОБА_1 запропонував пройти в приміщення закинутого ларька., де залишився наодинці з малолітньою ОСОБА_2, а йому і ОСОБА_9 сказав вийти. Коли вони вийшли, то він почув, як ОСОБА_2 говорила ОСОБА_1, що їй холодно. Коли ОСОБА_9 повернувся з магазину, вони зайшли в приміщення кіоску і побачили, що на стільці сидів ОСОБА_1, біля нього стояла ОСОБА_2, обоє були одягнені (а.с.110-113,т.1);

Таким чином суд вважає, вина підсудного ОСОБА_1 повністю доведена зібраними у справі доказами та його дії необхідно кваліфікувати: - за ст.152 ч.4 КК України як статеві зносини із застосуванням фізичного насильства та використанням безпорадного стану потерпілої особи (зґвалтування), вчинені відносно малолітньої;

- за ст.153 ч.3 КК України як насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом з використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 152 КК України, вчинене відносно малолітньої .

Суд вважає, що доводи захисту та законних представників неповнолітнього підсудного- ОСОБА_3 ОСОБА_28. про те, що їх син інкриміновані йому злочини не вчиняв, в його діях відсутні склад та події злочинів, первинні пояснення давав під тиском свого батька і дільничного інспектора, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються зібраними доказами, які необхідно покласти в основу вироку.

Так, згідно з показаннями малолітьої потерпілої ОСОБА_2, на початку літа 2006 року, ОСОБА_1 насильно завів її в покинутий кіоск, де спочатку згвалтував її, а потім задовольнив свою статеву пристрасть неприродним способом, при цьому їй було боляче і вона сильно плакала. Після того, як ОСОБА_1 вийшов, в приміщення зайшов ОСОБА_8, який вчинив теж саме, при цьому їй було дуже боляче і вона плакала. ОСОБА_1, та ОСОБА_8 погрожували їм з братом, щоб вони не розповідали, що з нею трапилось(а.с.20,48,73, т.1).

Суд вважає, що показання потерпілої є правдивими, оскільки вони узгоджуються з висновком психолого- психіатричної експертизи, що ОСОБА_2 в силу свого віку не могла розуміти суть події, характер і значення вчинених з нею дій, але могла правильно сприймати їх і розповідати про них, ознак підвищеної сугитивності і підвищеної схильності до фантазування не виявляється( а.с.66-67, т.1), а також з наступними доказами.

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_9- брата потерпілої, який в указаний час знаходився на місці вчинення злочину, коли ОСОБА_1 насильно затягнув його сестру ОСОБА_2 в покинутий кіоск, закривши двері, ОСОБА_8 утримував його за руку, щоб він не побіг до сестри.Чув, як сестра плакала, але не міг їй допомогти.Після того, як вийшов ОСОБА_1, і став утримувати його за руку, щоб він не побіг до сестри, в приміщеня зайшов ОСОБА_8Чув, як сестра плакала, але не міг їй допомогти.Хлопці пригрозили їм, щоб вони нічого не розповідали батькам ( а.с.26,49,75-76, т.1).

Згідно показань законного представника малолітньої потерпілої, її матері ОСОБА_10, що після того як іі чоловік- ОСОБА_14. розповів їй про те, що від односельчан йому стало відомо, що на початку червня 2006 року їх малолітню доньку ОСОБА_2 по черзі заводили в покинутий у дворі ларьок ОСОБА_1, ОСОБА_8, дочка розповіла, що названі хлопці по черзі згвалтували ії, та задовольнили свою статеву пристрасть неприродним способом, скаржилася на болі в області статевих органів і задньопрохідного отвору(а.с.22-23,т.1). Наведені обставини також підвержуються аналогічними показаннями свідка ОСОБА_14.( а.с.77-78.т.1).

Так, будучи допитаним в ході досудового слідства ОСОБА_8 показав, що у червні 2006 року, ОСОБА_1 попросив його вийти та залишився в приміщенні покинутого кіоску наодинці з малолітьою ОСОБА_2, зачинивши двері. Знаходячись біля приміщення почув, як потерпіла говорила що їй холодно ( а.с.110 -113,т.1, а.с.10-12, т.2, а.с.99-103, т.4). Суд вважає, що ці показання є правдивими, і їх необхідно положити в основу вироку. Показання ОСОБА_8 в судовому засіданні, про те, що вищенаведені свідчення в ході досудового розслідування давав під тиском працівників міліції,суд не приймає до уваги, оскільки від нього та його родичів скарг не поступало. Враховуючи, що ОСОБА_1 і ОСОБА_8 товаришували, останній змінивши показання в суді, має намір допомогти батькам ОСОБА_1 в реабілітації сина.

Факт згвалтування підсудним малолітьої потерпілої ОСОБА_2 та задоволення з нею своєї статевої пристрасті неприродним способом, також підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_13,ОСОБА_4,ОСОБА_16.,ОСОБА_21, ОСОБА_22, а також висновками судово-медичної експертиз від 28.08.2006 року та від 06.09.2006 року, що у потерпілої на жіночих статевих органах та задньопроходного отвору виявлені характерні тілесні ушкодження, час утворення яких може відповідати останній декаді червня- першій декаді липня 2006 року (а.с.53-54, 61-62, т.1).Згідно висновку комісійної судово- медичної експертизи від 02.07.2008 року,виявлені тілесні ушкодження утворилися не менше ніж за 7-10 діб до моменту огляду потерпілої (а.с.96-100, т.3), який спростовує твердження захисту про їх відсутність у потерпілої.

Показання законних представників підсудного- ОСОБА_3.,ОСОБА_29, свідків ОСОБА_30,ОСОБА_31, ОСОБА_32, що в 20-х числах травня 2006 року ОСОБА_34 разом з сином забивали двері в покинутому кіоску, які були забиті до теперішного часу, спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_4,ОСОБА_10, ОСОБА_14, що ОСОБА_1 скоїв згвалтування потерпілої в покинутому кіоску.

Також не приймається до уваги як доказ, протокол огляду місця події від 15.07.2006 року, згідно якого на момент огляду кіоск був забитий(а.с.4-5,т.1), оскільки злочини, які інкримінуються ОСОБА_1 були вчинені ним на початку липня 2006 року, що підверджується вищенаведеними доказами.

Доводи захисту підсудного про те, що ОСОБА_1, якщо вчинив якісь неправомірні дії щодо малолітньої ОСОБА_2, то тільки розпусні дії, безпідставні, оскільки вони протирічать матеріалам справи та зібраним доказам.

Так, згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» № 5 від 30.05.2008 р., п.13, згвалтування вважається закінченим злочином з моменту початку статевих зносин, при цьому не має значення, чи закінчила винна особа статевий акт у фізіологічному розумінні. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом вважається закінченим злочином з початку здійснення дій сексуального характеру, спрямованих на задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

Згідно п.17, під фізичними розпусними діями слід розуміти оголення статевих органів винної чи потерпілої особи, непристойні дотики до статевих органів, які викликають статеве збудження, імітаціі статевого акту і т.д.

Однак, доказів у суді, які б підтверджували, що ОСОБА_1 вчинив розпусні дії щодо потерпілої, не встановлено. Суд вважає, що проживаючи в одному дворі з ОСОБА_2, підсудний достовірно знав про її малолітній вік, але розраховував на її безпорадний стан, та згвалтував потерпілу, після чого задовольнив свою статеву пристрасть непрродним способом.

Доводи законних представників підсудного, що в ході проведення досудового розслідування на їх сина чинився тиск як зі сторони працівників міліції так і законного представника -ОСОБА_3, то дані обставини суд не приймає до уваги, оскільки батько був присутнім, коли у його сина відбирали поясенння, зауважень, скарг від нього не поступало. Факт застосування незаконних методів дізнання, досудового слідства щодо неповнолітнього ОСОБА_1. заперечують працівники міліції: ОСОБА_4, ОСОБА_19., ОСОБА_16, ОСОБА_18

Як підвердив у судовому засіданні ОСОБА_34, за вчинення вбивства його сина, за вироком суду відбуває покарання ОСОБА_21, який утримувався в одній камері ІТТ Сакського МРВ з ОСОБА_1

Посилання захисту підсудного на порушення вимог ст.140 КПК України в частині не пред`явлення ні їх сину, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ні їм нового обвинувачення, безпідставні оскільки діючий на той час КПК України 1960 року не передбачав здійснення слідчих дій за участю померлого.

Враховуючи дані про особу підсудного, який характеризується негативно, раніше не судимого, тяжкість вчинених ним злочинів, суд вважає за необхідне визнати його. виним у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Підстав для винесення виправдувального вироку не вбачається.

Керуючись ст. ст. 321-324 КПК України 1960 року, суд-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 152 ч.4, 153 ч.3 КК України.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду АР Крим через Євпаторійський міський суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

СУДДЯ І.І.КАБАЛЬ