АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц- 11931/2006 Головуючий у першій
Категорія № 21 інстанції - Демиденко Ю ЛО.
Доповідач Соколан Н.О. РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Барильської А.П. суддів - Соколан Н.О.,Ляховської І.Є.. при секретарі - Куреденко О.П. за участю: -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 4 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 4 липня 2006 року частково задоволено позов ОСОБА_1. до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (надалі - Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди, отриманої позивачем внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві. На користь позивача стягнуто 31500 грн.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду через неповноту встановлення обставин, що мають значення для справи, і порушення судом норм матеріального права, та постановления нового рішення, яким відмовити в задоволені позову. Зокрема, на думку відповідача, суд керувався нормою закону, який не поширюється на дані правовідносини, та стягнув суму, яка не відповідає обсягу та характеру моральних страждань у позивача. Суд не взяв до уваги, що на підставі ст. 77 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого, статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту "є" пункту 2 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності". Суд неправильно керувався ч.З ст. 34 Закону України" Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності", та не вірно застосував норму матеріального права, яка не поширюється на дані правовідносини.
Судом неповністю встановлені обставини, які мають значення для справи, а саме якими неправомірними діями заподіяна моральна шкода позивачу, не з'ясована противоправність діянь, не встановлений характер та обсяг страждань, тяжкість вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках, не наведені відповідні мотиви з яких виходив суд, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди.
Судом не враховано , що позивач добровільно обрав собі професію, був попереджений про шкідливі умови праці при прийомі на роботу, тому знав, що існує ризик захворіти на професійне захворювання, тому морально був підготовлений до того, що його здоров'ю може бути причинена шкода та необгрунтовано відмовив у клопотаннях про притягнення до участі в справі посадових осіб, з вини яких цозивач втратив працездатність, представника МСЕК, та про проведення експертизи МСЕК щодо наявності моральних страждань у позивача.
Цим обставинам суд не дав належної оцінки.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , а рішення суду зміні, з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1 працював ІНФОРМАЦІЯ_1 ДПП «Кривбаспромводопостачання з 28 11 2002 року та 8.06.2004року під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок. Згідно висновку МСЕК від 6.10.2004 року, позивачеві було вперше встановлено 45% втрату професійної працездатності у зв'язку з травмою лівого ока, позбавлення зору .
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели втрату працездатності» яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту його спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з виробничою трамою, встановлений в судовому засіданні. Позивач переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи відповідача про незаконність стягнення моральної шкоди на користь позивача є безпідставними.
Колегія суддів вважає, що висновок суду про відшкодування моральної шкоди Відділенням Фонду відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування).
Однак , колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03. 1995 року, з подальшими змінами « Про судову практику в справах про відшкодування' моральної (немайнової) шкоди» відповідно до якого, розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань,з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. Суд при постановлені рішення не врахував тяжкість фізичних і моральних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
За таких обставин, враховуючи, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності» ,не встановлений конкретний розмір моральної шкоди в разі стійкої втрати професійної працездатності, колегія суддів, беручи до уваги, що позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності, конкретні обставини по справі, пов'язані з ними фізичні і моральні страждання позивача, інтенсивність і довго тривалість фізичних і психічних страждань позивача, істотність вимушених його життєвих стосунках і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 31500 грн до 17 000 грн.
Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Керуючись статтями 303, 307, 309, 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі задовольнити частково..
Рішення Тернівськогорайонного суду м. Кривого Рогу від 4 липня 2006 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди з 31500 грн до 17000 грн..
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Судової палати у цивільних
справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.