АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-10529/2006                                                    Головуючий в першій

Категорія № 21                                                                     інстанції -Кулігіна Т.Д.

Доповідач -Барильська А.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ 05 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Барильської А.П.

суддів - Ляховської І.Є., Соколан Н.О.

при секретарі - Куреденко О.П.

за    участю    -        представника    позивача    ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 жовтня 2005 року за позовом ОСОБА_1до Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» ( надалі- "ВАТ "Суха Балка"), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі ( надалі- Фонд соціального страхування), про відшкодування шкоди, і просив суд стягнути з ВАТ "Суха Балка" недоплати по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку 12141.11грн., компенсацію 6802.10грн., з Фонду соціального страхування недоплати по щомісячним страховим виплатам 12249.46грн. і щомісячно по 548.71грн. починаючи з 01.10.2005р. до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 жовтня 2005 року на користь позивача стягнуто: з ВАТ "Суха Балка" заборгованість по щомісячним виплатам відшкодування шкоди 12414.64грн., компенсацію в сумі   6802.10грн.,   з   Фонду   соціального   страхування:   заборгованість   по щомісячним страховим виплатам 12342.45грн, і щомісячно по 550.15грн., починаючи з 01.10.2005 року до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок.

Фонд соціального страхування в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд, оскільки постановляючи рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги, що Фонд соціального страхування не є належним відповідачем, суд не перевірив, чи були застосовані на підприємстві коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) з 01 січня 1996 року 2,5 та з 01 липня 1994р. - 2; не прийняв до уваги, що після збільшення тарифів середня заробітна плата не збільшилася у зв"язку із зміною структури заробітної плати; неправильно застосував п. 28 "Правил відшкодування шкоди...", який встановив лише випадки перерахунку сум відшкодування шкоди, а не сам механізм такого перерахунку; не надав правової оцінки економічному обгрунтуванню застосування чи не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок (посадових окладів), що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник позивача ОСОБА_2заперечувала проти апеляційної скарги, вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з таких підстав.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач працював у відповідача підземним прохідником з повним робочим днем у підземних умовах.

За висновком МСЕК від 12.02.1992 року позивачеві було встановлено 20 % втрати професійної працездатності. При переогляді 13.01.1992р. позивачеві встановлено 25% втрати професійної працездатності. А висновком МСЕК від 18.03.94 року-25 % втрати професійної працездатності, безстроково.

Згідно наказу від 19.02.1991р. № НОМЕР_1 відповідач призначив позивачеві щомісячне відшкодування втраченого заробітку в сумі 80.88 крб, виходячи із середньої заробітної плати в розмірі 404.40 крб.. Наказом № НОМЕР_2 від 24.01.1992р. позивачу призначені щомісячні виплати відшкодування втраченого заробітку в сумі 101.10крб., виходячи із середнього заробітку кріпильника 246.90 крб. Наказом № НОМЕР_3 від 23.03.1994р. позивачу призначені щомісячні виплати відшкодування втраченого заробітку в сумі 528570крб., виходячи із середнього заробітку 2114286 крб..

Частково задовольняючи вимоги позивача в межах, які перевищують строк позовної давності, суд першої інстанції виходив із того, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, а право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (ст. 76 ЦК України в редакції 1963р.).

На думку колегії суддів, такий висновок суду є невірним .

Згідно пункту 41 «Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків"( далі "Правил відшкодування шкоди"), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, якщо заяву на відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення МСЕК стійкої втрати працездатності, відшкодування шкоди проводиться з дня подання заяви.

Згідно пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим, або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Однак, всупереч зазначених "Правил відшкодування шкоди", суд стягнув недоплачені виплати за весь період.

Крім того, відповідно до пункту 28 "Правил відшкодування шкоди", перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середнього заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

Вирішуючи спір суд не звернув уваги на зазначене положення й не з'ясував розмір середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи, та чи не буде перевищувати розмір відшкодування нарахованого позивачу встановлені обмеження.

В зв'язку з тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалене рішення підлягає скасуванню відповідно до ст. 303 п.З, 311 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. 303, 307, 311,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -УХВАЛИ Л А:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 жовтня 2005 року скасувати . Справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але

може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України

протягом   двох місяців з дня набрання нею законної сили.