АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/2390/2833/12Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 32 Кузьменко В.А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоНерушак Л.В.
суддівПальонного В.С., Єльцова В.О.
при секретаріВоропай О.В., Остапенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа: АТ «Укрсиббанк» про стягнення сплачених коштів ,-
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
11 червня 2012 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8, третя особа: АТ «Укрсиббанк» про стягнення сплачених коштів, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 11 квітня 2007 року між нею та АТ «Укрсиббанк» укладено договір поруки № 107781. Предметом вказаного договору було надання нею поруки за виконання ОСОБА_8 своїх обов'язків за кредитним договором № 11140351000 від 11 квітня 2007 року, згідно якої банк надав ОСОБА_8 кредит в сумі 30000,00 дол. США, а боржник зобов'язувався повернути кредит до 10 квітня 2017 року. Позивач зазначає, що в зв'язку з невиконанням ОСОБА_8 обов'язку по поверненню кредиту, нею сплачувались за відповідача кредитні кошти.
Позивач посилається, що згідно довідки № 139/466-957 від 14 квітня 2010 року, виданої АТ «Укрсиббанк», за період з вересня 2007 року по березень 2010 року нею було сплачено 16597,61 дол. США, що еквівалентно 107058,56 грн. ОСОБА_7 вказує, що кошти по поверненню кредиту нею продовжують сплачуватись за відповідача і далі.
Позивач вказує, що за кредитним договором № 11140351000 від 11 квітня 2007 року вона виконала зобов'язання за ОСОБА_8 на суму 107058,56 грн., а тому відповідно до умов пункту 2.4. договору поруки № 107781 від 11 квітня 2007 року та вимог ст. 556 ЦК України у неї виникло право вимагати у відповідача сплатити на її користь кошти в сумі 107058,56 грн.
Також позивач ОСОБА_7 зазначає, що 08 жовтня 2004 року між ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі - продажу квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Згідно вищезазначеного договору відповідач є власником даної квартири. В зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_8 не повертає сплачені нею кошти, вона звернулася до суду з даним позовом для захисту порушеного права та просила суд про накладення арешту на майно відповідача, а саме: квартири, яка знаходиться по АДРЕСА_1; стягнення з відповідача на її користь 107058,56 грн. та судового збору в сумі 1326,15 грн. та 110,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа: АТ «Укрсиббанк» про стягнення сплачених коштів відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_7 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт, посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_8 107058, 56 грн. та судові витрати.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який з'явився в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, строк дії кредиту не закінчується, оскільки він діє до 10 квітня 2017 року та в копіях квитанцій на сплату грошових коштів зазначено платником відповідача ОСОБА_8, а не позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи 08. 10. 2004 року відповідач ОСОБА_8 згідно договору купівлі - продажу від 08 жовтня 2004 року придбав квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11 та є власником квартири.
11.04. 2007 року між позичальником ОСОБА_8 та АТ «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір № 11140351000 та отримано кредит в розмірі 30000 доларів США терміном виконання зобов'язання до 10 квітня 2017 року.
В забезпечення виконання договору кредиту позичальником передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 та поручителем по даному договору є ОСОБА_7, що і встановлено судом першої інстанції та підтверджено укладенням 11 квітня 2007 року між ОСОБА_7 та АТ «Укрсиббанк» договору поруки № 107781.
Згідно умов п.1.1, 1.3., 1.4. 1.5 даного договору поруки від 11.04 2007 року ( а. с. 3) передбачено, що поручитель зобов'язувалася перед Кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_8 усіх його зобов'язань перед Кредитором, що виникли з кредитного договору, в повному обсязі як існуючих в теперішній час , так і в майбутньому, включаючи повернення основної суми боргу, сплати комісій, процентів, пені, штрафних санкцій, передбачених умовами договору, відповідальність поручителя з боржником є солідарною, причини невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов'язань за договором.
Пунктом 2.2. договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за Основним договором Кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя, які є обов'язковими до виконання Поручителем.
Як вбачається із матеріалів справи Банк до поручителя з даною вимогою не звертався. Крім того, в копіях квитанцій про погашення кредитної заборгованості платником зазначений відповідач ОСОБА_8
Згідно п. 2.4 договору поруки передбачено, що до поручителя , який виконав зобов'язання боржника за основним договором, переходять права кредитора за цим зобов'язанням.
Відповідно до частин. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Статтею 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку божників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати неодержане від решти солідарних боржників.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їх ній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.
До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Зазначені наслідки наступають у разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання.
Як встановлено судом першої інстанції , що дані зобов'язання перед АТ «Укрсиббанк» за кредитним договором від 11.04.2007 року поручителем були виконані не у повному обсязі, позивач наполягає, що нею сплачено кошти в розмірі 107058,56 грн., однак повного погашення кредиту не відбулось, строк дії договору кредиту закінчується 10.04. 2017 року, що також вбачається із письмових пояснень представника третьої особи - Загребельної Н.В. (а.с.85).
Згідно довідки АТ «Укрсиббанк» від 14 квітня 2010 року № 139/466-957 за період з вересня 2007 року по березень 2010 року сплачено 16597,61 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 107058,56 грн. , однак в даних копіях квитанцій про сплату, наданих суду , вказано прізвище ОСОБА_8, а не позивача - поручителя ОСОБА_7
Відповідно до ч.1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регресу) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
У зв'язку з тим, що зобов'язання за кредитним договором від 11 квітня 2007 року, строк виконання яких встановлено до 10 квітня 2017 року, ОСОБА_7, як поручителем, у повному обсязі не виконано, то не можна вважати, що у неї виникло право на регресну вимогу до відповідача, у порядку передбаченому ст. 556 ЦК України.
Також колегія суддів вважає, що не знайшли свого належного підтвердження доводи апелянта щодо виконання нею зобов'язання перед банком за ОСОБА_8 згідно кредитного договору.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та підлягають відхиленню колегією суддів, оскільки носять суб'єктивний характер, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновків суду першої інстанції , а рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і підстав для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог позивача колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, тому постановлене рішення є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
З огляду на вкладене, посилання апелянта, що рішення суду першої інстанції є незаконним не підтверджено доказами та не наведено підстав, визначених у ст. 309 ЦПК України, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі.
Колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308 , 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа: АТ «Укрсиббанк» про стягнення сплачених коштів - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :