АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа 2029/2-924/11

Провадження №22-ц-2090/7651/2012р. Головуючий 1 інст.- Ізмайлов І.К.

категорія -визнання договору недійсним Доповідач - Пономаренко Ю.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Пономаренко Ю.А.

суддів - Черкасова В.В., Кукліної Н.О.

при секретарі: Гуренко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства „Завод ім. В.О. Малишева" на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 26 грудня 2011 року по справі за позовом державного підприємства „Завод ім. В.О. Малишева" до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про виплату авторської винагороди за виконання раціоналізаторської пропозиції, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2008 року державне підприємство „Завод ім. В.О. Малишева" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, в якому просило визнати недійсним договір про виплату авторської винагороди за використання раціоналізаторської пропозиції, укладений між позивачем та співавторами раціоналізаторської пропозиції №10000 від 12.07.2001р. «Модернізація та переоснащення контрольно-вимірювальної та регулювальної апаратури електропідстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням (АСУЕ)», одним із яких є відповідач. В обгрунтування позову зазначали, що, вчиняючи цей правочин, вони помилялися щодо обставин, які мають істотне значення, т.я. не усвідомлювали того, що їхня воля сформована на підставі необ'єктивних відомостей. Також, при укладанні цього договору сторонами не було дотримано норм цивільного законодавства і локальних актів підприємства, які регулюють правовідносини в сфері раціоналізаторської пропозиції.

Доповнивши і уточнивши позовні вимоги, позивач просив, визнати такою, що не є раціоналізаторською, пропозицію «Модернізація та переоснащення контрольно-вимірювальної та регулювальної апаратури електропідстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням», подану державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" колективом співавторів, визнати недійсним рішення виробничо-технічної ради державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" від 21.08.2001 року про визнання раціоналізаторською пропозиції «Модернізація та переоснащення контрольно-вимірювальної та регулювальної апаратури електропідстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням»; визнати, що ОСОБА_1 не є автором раціоналізаторської пропозиції №10000 «Модернізація та переоснащення контрольно-вимірювальної та регулювальної апаратури електропідстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням»; встановити відсутність факту використання раціоналізаторської пропозиції №10000 «Модернізація та переоснащення контрольно-вимірювальної та регулювальної апаратури електропідстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням»; визнати недійсним cвідоцтво на раціоналізаторську пропозицію №10000 від 12.07.2001 року, «Модернізація та переоснащення контрольно-вимірювальної та регулювальної апаратури електропідстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління епектроспоживанням»; визнати недійсним договір № 716 дп від 18.05.2005 р. про виплату авторської винагороди за використання раціоналізаторської пропозиції.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2011 року державному підприємству «Завод імені В.О.Малишева»в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева»- Ткачов О.В. просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що при розгляді справи суд порушив норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи державному підприємству «Завод імені В.О. Малишева» в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва на раціоналізаторську пропозицію, суд обгрунтовано виходив з того, що вказаний договір є реалізацією майнових прав її автора та невід'ємною часткою самої раціоналізаторської пропозиції відповідно до п. 53 Тимчасового положення «Про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні».

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони правильні, обґрунтовані та таки, що відповідають фактичним обставинам по справі та вимогам діючого законодавства.

Матеріали справи містять дані про те, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 18 червня 2009 року, залишений без зміни ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2009 року позов задоволено. Визнано недійсним договір №716дп від 18 травня 2005 року про виплату авторської винагороди за використання раціоналізаторської пропозиції, укладений між державним підприємством „Завод ім. В.О.Малишева" і ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП „Завод ім. В.О.Малишева" судові витрати в розмірі 8 100грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2010 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 червня 2009 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2009 року скасовані, а справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 липня 2001 року ОСОБА_1 та іншими працівниками державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева»(ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) до виробничо-технічної ради підприємства подано заяву на раціоналізаторську пропозицію «Модернізація та переоснащення контрольно-вимірювальної та регулювальної апаратури електропідстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням». Рішення про визнання вказаної пропозиції раціоналізаторською прийнято виробничо-технічною радою державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева»21 серпня 2001 р. і ОСОБА_1 разом з іншими авторами, видано свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію №10000 від 12.07.2001 р.

18 травня 2005 року державним підприємством «Завод імені В.О.Малишева»укладено із ОСОБА_1 договір № 716дп про виплату авторської винагороди за використання вказаної раціоналізаторської пропозиції.

Судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції, що на час видачі ОСОБА_1 свідоцтва на раціоналізаторську пропозицію «Модернізація та переоснащення контрольно-вимірювальної та регулювальної апаратури електропідстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням»діяло «Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні», затверджене Указом Президента України 18 вересня 1992 року № 479/92 на підставі п.35 якого, йому і було видано державному підприємству «Завод імені В.О. Малишева»оспорюване свідоцтво.

Згідно ч.1 ст. 481 ЦК України раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Згідно абз. 1,2 п.9 Тимчасового положення раціоналізаторською визнається пропозиція, яка є новою і корисною для підприємства, якому вона подана і передбачає створення або зміну конструкції виробів, технології виробництва і застосованої техніки або складу матеріалу.

Судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції про те, що раціоналізаторська пропозиція є новою для підприємства, якому вона подана, якщо згідно з наявними на даному підприємстві джерелами інформації ця або тотожна поданій пропозиція не була відома в мірі, достатній для її практичного використання.

Згідно висновку №498 судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 17 грудня 2008 року, проведеної спеціалістами науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України пропозиція №10000 від 12.07 2001 року „Модернізація та переоснащення контрольно-вимірювальної та регулювальної апаратури електропідстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням " не містить конкретного рішення, включаючи дані, достатні для його практичного здійснення без участі автора (співавторів) і є такою, що відноситься до робочих проектів «Модернізації та переоснащення контрольно-вимірювальної та регулювальної апаратури електропідстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживання», розроблення яких було передбачено наказами адміністрації та договорами з підрядними організаціями, і є результатом виконання службових обов'язків посадовими особами. Усі ознаки (уся сукупність ознак згідно опису та креслень) пропозиції №10000 не були використані державним підприємством „Завод ім. В.О. Малишева".

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції про те, що на підприємстві впроваджувалась раціоналізаторська пропозиція № 100000.

Так, наказом ДП «Завод імені В.О. Малишева»від 20.04.2001 р. за № 572 затверджено «План робіт по ремонту і модернізації обладнання у філії «Енергетичне виробництво».

26 квітня 2001 р. між ДП «Завод імені В.О. Малишева»і ТОВ «Енергооблік»укладено договір №01/04/02-685дп, пунктом 1 якого передбачено здійснення робіт з упровадженням „Модернізації та переоснащення контрольно-вимірювальної та регулювальної апаратури електропідстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням".

Крім того, наказом від 26.04.2001 р. № 572 передбачено впровадження першого етапу „Модернізації та переоснащення контрольно - вимірювальної та регулювальної апаратури електропідстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням " на головних понижуючих підстанціях ГПП-1, ГПП-2, ГПП-3 та другого етапу „Модернізація та переоснащення контрольно-вимірювальної та регулювальної апаратури електропідстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням" шляхом укладання відповідних договорів з підрядними організаціями.

У подальшому, 15.03.2002 р. позивачем укладено договір №02/02/01-440 дп з ТОВ НПП "Енерго-інтел" по упровадженню другого етапу „Модернізації та переоснащення контрольно-вимірювальної та регулювальної апаратури електропідстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням".

Вищенаведене вказує на те, що адміністрацією державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева»видавались накази, щодо впровадження у виробництво «Модернізацію та переоснащення контрольно-вимірювальної та регулювальної апаратури електропідстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням, і тому правильні висновки суду, що відповідач не може нести відповідальність за не виконання цих наказів.

Також судом дана правильна оцінка, тому факту, що призначення ОСОБА_1 виконавцем робіт до отримання ним свідоцтва не впливає на дійсність свідоцтва, оскільки використання «Модернізації та переоснащення контрольно-вимірювальної та регулювальної апаратури електропідстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням»до видачі свідоцтва не суперечить абз.2 п.9 Тимчасового положення, згідно якого не визнається обставиною що впливає на новизну раціоналізаторської пропозиції її використання за ініціативою автора протягом не більше 3-х місяців до подання заяви.

Згідно до п.10 Тимчасового положення авторові винаходу (промислового зразка, раціоналізаторської пропозиції) належить право авторства, яке є невідчужуваним особистим правом. Авторство на винахід (промислового зразка, раціоналізаторської пропозиції) охороняється безстроково.

Судова колегія приходить висновку, що суд 1 інстанції вірно відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва на раціоналізаторську, відмовив і в задоволенні позову про визнання недійсним договору про виплату авторської винагороди за використання авторської пропозиції, оскільки вказаний договір є реалізацією майнових прав її автора та невід'ємною часткою самої раціоналізаторської пропозиції.

Це означає, що свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію є дійсним, оскільки під час визнання його таким не було допущено порушення як нормативно-правових актів, які регулюють питання правової охорони раціоналізаторської пропозиції, так і локальних актів підприємства, які є обов'язковими у разі подання заяви на раціоналізаторську пропозицію, а також є дійсним договір про виплату авторської винагороди за використання раціоналізаторської пропозиції відповідно до п. 53 Тимчасового положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затвердженого Указом Президента України від 18 вересня 1992 року №479/92.

Колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає, що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для залишення його без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, судова колегія підстав для скасування рішення не вбачає.

Доводи наведені в апеляційній скарзі не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п.1.ч.1 308, 313, 315,317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу державного підприємства „Завод ім. В.О. Малишева" відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді