Справа- 22ц -11453\2006                      Головуючий в 1 інстанції

Кулігіна Т.Д.

Категорія 42( 1 )      Доповідач:  Соколан Н.О.

УХВАЛА

Іменем   України

12 жовтня 2006 року   колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: судді Барильської А.П.

суддів                Соколан Н.О,Ляховської І.Є.

при секретарі         Куреденко О.П.

за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 представника відповідача ОСОБА_3 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу    за    апеляційною    скаргою    представника   ОСОБА_1 по довіреності ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 грудня 2005 за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» про стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу й відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» (надалі - ВАТ «ЦГЗК»), про стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу, незаконно утриманого прибуткового податку і моральної шкоди і просив суд стягнути з відповідача заробітну плату за період вимушеного прогулу в сумі 6281 грн 80коп за період з 14 серпня 2003 року по 1 березня 2004 року, 3246 грн. незаконно утриманих сум прибуткового податку; моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.;.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги , уточнив і просив суд стягнути на користь позивача заробітну плату у розмірі 6281 грн 80 коп за період з 1 серпня 2003 по 27 лютого 2004 року, незаконно утриманих сум прибуткового податку 3246 грн, моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 грудня 2005 року позовні вимоги задоволені частково.

На користь позивача з відповідача стягнуто 1002 грн 87 коп- заробітну плату за період вимушеного прогулу без утримання прибуткового податку й інших сум обов'язкових виплат, 100 гривень у відшкодування моральної шкоди, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ВАТ»ЦГЗК» державне мито в розмірі 59 грн 50 коп.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, оскільки суд порушив норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам по справі.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2003р. року позивач поновлений на колишньому місці роботи у посаді підземного дробильника забою з проведенням підривних робіт з повним робочим днем, у підземних умовах 4 розряду на шахті імені Орджонікідзе ВАТ «ЦГЗК».

Наказом відповідача НОМЕР_1 позивач був поновлений на роботі, однак фактично був допущений до роботи 27 лютого 2004 року.

На користь позивача з відповідача стягнуто 4 серпня 2003 року суму середнього заробітку за рішенням суду від 27.01.2003 року., та стягнуто суму середнього заробітку за період з 28.01.2003року по 13.08.2003 року за рішенням суду від 25.02.2004 року.

Згідно роз'ясненням п.34 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопаду 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником чи уповноваженим ним органом наказу. Як вбачається з матеріалів справи, позивач після видання наказу НОМЕР_2 про поновлення на роботі не міг виконувати свої трудові обов'язки не з своєї вини, а з вини відповідача. Тому суд вірно дійшов до висновку, що розрахунок заробітка позивача слід нараховувати виходячи з вимог ч 1. ст. 113 КЗпП України, як за простій не з вини робітника, виходячи з розрахунку не нижче 2\3 тарифної ставки, з урахуванням установленого робітнику розряду у відповідності до ч 3 п. 4 Постанови KM України № 100 від 8.02. 1995 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 113 ст 115 КЗпП України дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 14.08..2003р. по 27.02.2004р.

В частині відмови в стягненні незаконно утриманого прибуткового податку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволені позову, оскільки, відповідно до п. 22.6 Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-ІУ, доходи платників податків, нараховані за підсумками податкових періодів до 1 січня 2004 p., оподатковуються по ставках, що діяли до 01 січня 2004 p., незалежно від дати їх фактичної виплати. Декретом   Кабінету Міністрів України від 16.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» \надалі -Декрет\ передбачено, що прибутковий податок з громадян утримується по ставках прогресивного оподаткування. Пільги щодо сплати прибуткового податку з громадян передбачені ст. 6 даного Декрету. Позивач пільг, передбачених вказаною статтею Декрету, не мав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993р. №470 « Про ставки оподаткування доходів працівників, зайнятих на підземних роботах у вугільній і гірничодобувній промисловості, і зменшенні податку багатодітним сім'ям» встановлено, що заробітна плата і інші доходи громадян, зайнятих на підземних роботах в гірничодобувній промисловості, обкладаються прибутковим податком по ставці 10%.

Проте, позивач з моменту звільнення його з 19 листопаду 2001 р. і по момент фактичного виходу на роботу, на підземних роботах на ВАТ «ЦГЗК» зайнятий не був, тому утримання прибуткового податку з сум, нарахованих за рішенням суду, було правильно проведено до 31.12.2003 року відповідно до Декрету КМУ від 26.12. 1992. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» по ставках прогресивного оподаткування.

Суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України, також дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, оскільки законні права позивача відповідачем порушені несплатою позивачу заробітної плати, з вини відповідача порушено право позивача на оплату праці, йому спричинені моральні страждання відсутністю коштів протягом тривалого періоду.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що судом порушені норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам по справі є безпідставними, і висновки суду не спростовують.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, приймаючих участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін і дав їм правильну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обгрунтовані і підтверджуються письмовими матеріалами справи і поясненнями сторін.

За таких обставин, коллегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням вимог процесуального законодавства у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЩІК України, колегія судців, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 по довіреності ОСОБА_2 -відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 грудня 2005року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.